Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
25 травня, п'ятниця

Українська влада не робить ставку на театр. А він може стати флагманом культурної дипломатії за кордоном, - переконаний директор і художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський.




- Театрів європейського технічного рівня в Україні лише кілька, а багато талановитих українських акторів та співаків виїхали за кордон, щоб працювати над створенням європейського театру, замість того, щоб представляти Україну. Якщо би ми мали якусь програму міжнародної співпраці, де наші українські театри їздили б на гастролі за кордон, це невеликі кошти були б для держави, але який би це був розголос позитивний. Не Чорнобиль, не війна, не погана економіка. Ми сьогодні не можемо конкурувати в хімічній галузі, в машинобудівній з Німеччиною чи з Японією. А от і мистецтві ми конкурувати можемо, і будемо мати перші позиції, - каже Струтинський

Глядач може знайти в театрі ідеологію?

Немає театру без ідеології. Це утопія. Будь-яка думка, яку закладає постановочна група, вже є ідеологією. Театр це сто відсотків ідеологія. Раніше була комуністична ідеологія на знищення людських цінностей. Театр навпаки має йти на відновлення людських цінностей, на утвердження державності. Для мене ідеологія - це нав'язування деколи тих чи інших ідей.

Театр не може бути безхребетним.

Які ідеї несете?

Це залежить від тої чи іншої постановки.

Але театри в контексті піару і позитивного розголосу про Україну - це теж є ідеологія. Доти, поки влада цього не зрозуміє, буде багато програвати. Театр формує особистість. Колись ще Бісмарк сказав: "Хто не будує школи, буде будувати тюрми". Там, де програє школа і церква, там з'являється війна. Театр - це соціальний інститут, а не просто розважання. Серйозна інституція, яка ставить ту чи іншу тему і через неї якусь надзадачу витягує, думку витягує і таким чином впливає на людей.

Отже, якщо би ми мали якусь програму міжнародної співпраці, де наші українські театри їздили б на гастролі за кордон, це невеликі кошти були б для держави, але який би це був розголос позитивний. Не Чорнобиль, не війна, не погана економіка. Ми сьогодні не можемо конкурувати в хімічній галузі, в машинобудівній з Німеччиною чи з Японією. А от і мистецтві ми конкурувати можемо, і будемо мати перші позиції. Тоді наш культурний десант закохував би в себе Європу. Про нас би стали говорити інакше, що ми цивілізована країна, а не Папуасія якась.


Ми могли б навіть диктувати свою моду. Розкажу приклад. Минулого року у нас на Опера мюзик фесті була представниця Казахстану. Вона приїхала в Україну і здивувалася: "О, так это совсем не то, что нам показывали по телевизору". Тобто у людей склалося якесь своє враження про нашу державу через телевізор і російські канали, які промили їм мізки.

Наша влада не ставить ставку на театр? Вона не ходить в театр зазвичай?

Ходять, але у нас же театр не є в пріоритетах в державі. От Шевченківська премія була. Президент жодного слова не згадав за півгодинний спіч про театр.

Я думаю, що в нас країна ще не є демократична. Вона може гратися в моду на демократію, казати про це, але в нас хочуть, щоб їм спустили циркуляри зверху і по голові вдарили. Я подивився дуже цікаве дослідження, яке проводили японці. Вони аналізували розвиток європейської культури. Країни, де були акценти на класичне мистецтво, були економічно більш розвинутими. Ті країни, де акцент був тільки на сюсі пусі, на поп або на масову культуру, економічно були відсталіші.

Японці почали навчати піаністів, прививати людям любов до класичної музики

Вони подивилися, що в регіонах, які мають симфонічні оркестри, бізнес краще працює. 45 років тому Китай взяв курс на реформи. Сьогодні Китай колосально надсилає свій десант навчатися в різні консерваторії світу. Тому що вони зрозуміли, що через класичне мистецтво вони можуть отримати націю високих смаків.

А у нас, на жаль, процвітає маскультура. У нас ходять на футбол, де пиво можна продавати, тобто там, де торгаші можуть мати зиск. Який вони можуть мати зиск з симфонічного оркестру чи з театру? Та ніякого. Сьогодні вони хочуть отримати швидкий прибуток, а завтра створять генерацію людей, в яких тільки сосиски в очах.
Влада дала людям випивку дешеву, споїла людей, особливо в тих регіонах, де сьогодні війна відбувається. Там не було церкви, не було української мови, було важке життя, тому люди спивалися аби забутися. Це легко зомбовані люди. А людину мистецтва, яка читає, зазомбувати важко. Ми в цьому плані дуже сильно відстаємо від інших країн, і в результаті відстаємо економічно

Що влада зробила людям: дала випивку дешеву, споїла людей, особливо в тих регіонах, де сьогодні війна відбувається. Там не було церкви, не було української мови, було важке життя, тому люди спивалися аби забутися. Це легко зомбовані люди. А людину мистецтва, людину, яка читає, зазомбувати важко. Ми в цьому плані дуже сильно відстаємо, і в результаті відстаємо економічно. Муссоліні в період війни будував театри. Деякі такі знамениті, як в Палермо. На три тисячі людей навіть були театри. Він знав, що це зброя.


Сьогодні виходить дуже проста річ: громадянське суспільство пішло вперед, мистецтво рвонуло вперед, а чиновницький пул людей лишився на рівні комуністичному - розподілу бюджетів. Їхня мета - поставити таким чином театри в залежність від себе. Чому? "А він прийде ж до мене просити, а я начальник". У нас не сприймають митця як митця повноцінного, а як того, кого можна тримати в залежності.

Як театр може говорити про Україну за кордоном? Це якісь окремі теми чи якість постановок?

Ми щойно приїхали з Литви. Мали там великий концерт Україна - Литва. Це був цілий день України. Литовці українську пісню слухали, ми на них впливали. Це популяризація українських смаків, правил, канонів. Вони починають дивитися на нас по іншому. Ми будемо мати проект спільний з театром у Палермо в кінці 2019 року. Вони нас приймають повноцінними партнерами.



Автор:  Валерія Радзієвська
Фото: Сергій  Старостенко
Концертна організація: Київський національний академічний театр оперети
Джерело: gazeta.ua



Додати: Share on Facebook

Інші:

«Життя моє - опера!»
Класична музика є пропуском у «клуб цивілізованих» – Василь Василенко
Галина Стеценко: «Відчуваю дідову присутність у своєму житті»
День відкритих дверей у музеї Кошиця
Дві сотні мелодій однієї садиби
Від Баха до Гласса: як навчитися розуміти класику
Людина і... гаджети
Надія Величко: “Коли заграв орган, я наче почула голос Бога”
«Любовний напій» Ольги Кульчинської та Андрій Бондаренка
«Хто ж не мріє злетіти на Олімп! Але не ціною втрати голосу»
Український фестивальний оркестр зі Львова записав цикл для міжнародного проекту "Пісні для Юдіт"
Оксана Линів: "Розвиток культурного життя в Україні буде тоді, коли житиме позитивна творча конкуренція"
Володимир Шейко: "Диригент – це покликання"
Джазовий бандурист, одесит Георгій Матвіїв: Батькам сказали, що у мене нема ні слуху, ні голосу
«Дуже ціную нашу систему музичної освіти»
«Коли я сказав Крушельницькій, що у неї „фальшивий фортеп’ян“, вона зрозуміла, що у мене абсолютний музичний слух»
У Голівуді ніхто не хоче говорити про Україну – Джон Малкович
«Я не народився рабом, тож не можу стати тираном»
Як це – бути солісткою однієї з найкращих опер у світі
Олексій Коган: «Це дуже символічно і красиво, коли академічна музика поєднується з джазом»
Антоній Баришевський: «В сучасній музиці сьогодні є все і може бути будь-що»
Мирослав Скорик: Для композитора важливо бачити, що його музика подобається
Музичні шістдесяті: велич і трагедія
Ігор Закус: "Джаз є міжнародною мовою музичного спілкування"
Я живу у двох культурах, тому не маю потреби називати себе виключно поляком чи виключно українцем, - диригент Роман Ревакович
Діаманти музичної корони
Юлія ТКАЧ: "Музика для мене завжди була особливим Всесвітом"
Композитор Мирослав Скорик у Франківську: «Я завжди цікавився джазом»
«Цей рік буде експериментальним»
Повернутися до України створювати скрипки
У студії Громадського радіо поговорили з солісткою Національної опери, засновницею проекту «Балеруша» Ольгою Морозенко.
Головний диригент Київського муніципального академічного театру оперети Володимир Врублевський
Де програє школа і церква, там з'являється війна - Струтинський
Театральна децентралізація в Україні давно відбулася, в управлінні держави залишилося лише 7 театрів, - Нищук
Зростає престиж духових інструментів
«Для Чернігівщини я живу і творю»
Швейцарська арт-менеджер: "Податкову систему України слід змінити на користь культури"
Богдана Півненко: "Пріоритети конкурсу Которовича — молоді українські виконавці"
Назарій Пилатюк:«Оленочко, він знає що таке любов?»
Класична музика і закони... ринку
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
50.jpg