«Квітка Цісик поклала на мене місію – допомагати онкохворим, допомагати Україні» – Гутмахер | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
«Квітка Цісик поклала на мене місію – допомагати онкохворим, допомагати Україні» – Гутмахер
«Квітка Цісик поклала на мене місію – допомагати онкохворим, допомагати Україні» – Гутмахер
10 жовтня 2016, понеділок
Поширити у Facebook

Київ – «Квітка Цісик поклала на мене місію – допомагати онкохворим, допомагати Україні», – каже організатор українсько-американського проекту «Незабутня Квітка» Алекс Гутмахер.

Квітка Цісик

У рамках проекту Україна отримала пересувний мамограф вартістю у три мільйони гривень для обстеження жінок у селах. Огляди розпочнуться у жовтні.

– Ми передали у Вінниці пересувний мамограф, який називається «Квітка». До цього ми йшли 9 років існування американсько-українського благодійного проекту «Незабутня квітка». І ось він є, і я був у Вінниці на церемонії передачі цього обладнання.

Алекс Гутмахер

– Як це пов’язано з Квіткою Цісик?

– Для мене ім’я «Квітка» дуже важливе, бо так сталося, що у 1997–98 роках ми разом з Цісик лікувалися від раку у Memorial Cancer Center – онкологічному шпиталі. Я мав агресивну саркому, пройшов 11 операцій і хіміотерапію. Квітка Цісик була з раком молочної залози і, на превеликий жаль, її не стало в 1998 році.

І коли я вперше почув її голос, а я до цього не знав, хто вона така, я зрозумів, що я маю певну місію. Чому? Тому що вона музикант і я музикант, я продюсер і займаюся entertainment production show, і я вирішив, що, напевне, лікарі і Бог мене залишили для того, щоб я щось робив.

І тому я розпочав українсько-американський проект для України, яку так любила Квітка Цісик, проект, покликаний продовжувати людям життя.

Я передаю гроші на онкоцентри, я зустрічався з онкохворими, я ходжу у шпиталі і зустрічаюся з воїнами АТО, передаю одяг чи гроші. Я передаю все, що я можу віддати від себе. Але головна мета – зібрати кошти на пересувний мамограф. У містах жінки ще ходять хоч раз на рік до лікаря, а у селах, у Карпатах – взагалі не обстежуються.

Тож безумовно, що і проект, і сам пересувний мамограф мають назву «Квітка» Квітка Цісик – це моя улюблена співачка, і, як я тепер розумію, вона дозволила мені цим займатися, бо інакше у мене б нічого не вийшло.

Ви стали «продюсером ідей» чи любові до України Квітки Цісик після того, як вона перейшла в інший світ?

– Так. Я абсолютно розумію свою місію. Я вам скажу щиро, в Америці ім’я володарки Оскара Квітки Цісик забули вже майже. Пам’ятають ті, хто знав особисто, і українська громада. Згадують, що була така Квітка Цісик, яка гарно співала і померла від раку.

Але ж вона українка, народжена у США, яка була великою патріоткою України. Вона казала: «Я хочу вплести свій голос в розшарпане полотно українства».

Коли я привіз її особисті речі від її чоловіка Еда Раковича і тримав в руках її ноти «Ой, верше, ой верше» (котрі заспівала Джамала), її руками було вправлене кожне слово. Вона вчилася з мамою, вона так вивчала українську мову, вона все робила для того, щоб Україна відчула її голос, її душу. Але, на превеликий жаль, вона, її сестра, її мати теж померли від раку молочної залози.

А я живу. І тому роблю цю справу. І звертаюся до чоловіків: не має значення, чим ви займаєтеся і які посади займаєте – зверніть увагу на здоров’я своїх жінок, українські жінки – це прекрасний цвіт, це багатство України.

Я назвав на честь Квітки Цісик зірку, ця зірка «Квітка» у сузір’ї Овна. Я мрійник. Коли у 2007 році я вперше приїхав з програмою Цісик у Київ, то я в Українському домі сказав: «Вельмишановні друзі, я – великий фантазер, я хотів, щоб була вулиця Квітки Цісик. Вона є. Я хотів, щоб був музей Квітки Цісик – він є. Я хотів, щоб був фільм про Квітку Цісик– він є. Я хотів, щоб був конкурс Квітки Цісик, голос українського романсу – і він є!». І я хотів, щоб був пересувний мамограф – тепер він теж в Україні є.

З огляду на події останніх трьох років, як змінилося ставлення представників діаспори до України?

– Я вам хочу сказати, що Україна була, залишається і буде у нашому серці, це наша історична батьківщина. Я за національністю єврей, але Україна – це моя земля, я народжений тут. Моя родина з прізвищем Гросман мешкає у Сполучених Штатах більше ніж 120 років, і вони знають два слова «борщ» і «вареники», але вони знають, що вони вихідці з України. Українська громада світу допомагала і допомагає Україні.

Тепер ми дуже переживаємо, ми вболіваємо всім серцем, але я впевнений: Україна приречена на успіх. Завдяки чудовій свідомій молоді, завдяки підтримці світового українства, завдяки нашій спільній праці Україна приречена перемогти і розвиватися.

– Як, на вашу думку, треба ставитися до страшних і трагічних сторінок нашої історії? Вшанування жертв розстрілів у Бабиному Яру знову загострило цю дискусію?

– Тут у мене теж є задум. І я ж практичний мрійник, я не сиджу в хаті і думаю, вийде чи не вийде, а я роблю і прикладаю до того зусилля, щоб задумане здійснилося.

Справа в тому, що Україна – єдина в світі країна, де є така кількість могил єврейських цадиків. Це і Умань, і Бердичів. і Меджибіж. Тут народилася і Голда Меєр, і Володимир Жаботинський. І у мене виникла ідея створити фільм про єврейську спадщину України.

Я так бачу. Я зустрічався з релігійними потужними єврейськими організаціями у Сполучених Штатах Америки, а коріння 95% релігійних людей в Америці з України. Тому я думаю, що колись ми до цього проекту підійдемо. Америка навчила мене головному – чекати.

Звісно, що у нас були важкі сторінки в нашій спільній історії, але ніхто не зможе розхитати наше спільне коріння. Ми на цій землі виросли, на цій землі наші прадіди мешкали, ми не можемо забути цю землю і ніколи її не забудемо, тому ми маємо допомагати Україні і вибудовувати дружнє майбутнє.

Як підтвердження цьому ми сприймаємо те, що у керівництві держави є люди з прізвищем Гройсман (сміється). А взагалі, головне жити як у японському прислів’ї – «роби добро і кидай його у воду». Немає значення, кому – віддай людям, щоб вони відчували, що ти та людина, котра прийшла в цей світ віддавати. Тому я, що можу, роблю.

Та все, що мені вдається, я думаю, вдається через Квітку Цісик. Знаєте, якось режисер Василь Вовкун перед імпрезою каже: «Я б хотів, щоб ти написав щось, … а там на екрані буде Квітка, вона йде, а ти граєш». Я кажу: «Я спробую». І чомусь написалися рядки на мелодію Френка Сінатри «My way»:

Чарівна Квітко, як метелик
Ти промайнула наді мною.
Твій голос – вітерець в пустелі,
Зачарував і зник луною.
Ні, він дзвенить, зорею сяє,
Яка на честь твою горить.
Не замовкай, тебе благаю,
Даруй пісенну ніжну мить.

От так прийшло за день до імпрези.


Джерело: Радіо Свобода



Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine