Директор Асоціації Opera Europa Ніколас Пейн: Культура є політикою. Інколи вона використовується для війни | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Директор Асоціації Opera Europa Ніколас Пейн: Культура є політикою. Інколи вона використовується для війни
Директор Асоціації Opera Europa Ніколас Пейн: Культура є політикою. Інколи вона використовується для війни
«Не можна бути гостинним до людей, які підтримують війну»
7 червня 2017, середа

У Києві 18–20 травня уперше відбулася міжнародна театральна конференція «Опера Європи – 2017». До столиці завітали представники 29 країн, керівники відомих світових оперних театрів, Штутгартської опери, Королівської опери Лондона, Польської національної опери. Основна мета зібрання, як зазначили організатори, керівники столичних театрів опери та оперети Петро Чуприна і Богдан Струтинський, полягає у налагодженні копродукції вітчизняних і провідних західних театрів, що давно уже є звичайною практикою у світі.


«Главкому» вдалося поспілкуватися з директором Міжнародної оперної асоціації Opera Europa Ніколасом Пейном. Протягом 34 років він керував чотирма оперними театрами Великобританії: Національною оперою Уельсу в Кардіффі, Північної оперою в Лідсі, Королівською оперою Ковент-Гарден і Англійською національною оперою в Лондонському театрі «Колізеум». З 2003 року Пейн є директором Opera Europa – провідної організації, членами якої є понад 170 оперних театрів і фестивалів з 42 країн.

В інтерв’ю «Главкому» Ніколас Пейн розповів, у чому полягає феномен українських музикантів, як зробити оперу популярнішою та чому в Україні не ставлять Вагнера чи Моцарта.

Нині в Європі багато українців на провідних оперних сценах. Із чим пов’язаний цей успіх?

Я не знаю, чому у вас так багато гарних виконавців (посміхається). Мабуть, це через якісну освіту в консерваторіях і академіях. Можливість співати пов’язана з можливістю розмовляти. Навіть у Росії можна знайти дуже багато прекрасних голосів, але в італійській опері вони звучать не так гарно.

Якщо ви поїдете на південь чи на захід України, ви можете знайти ще кращі голоси, ніж в італійській музиці. Все пов’язано з тим, як ставиться голос, фонетичними особливостями, звичайно, від того, як людина готується, тренує свій голос.

Баритон Юрій Самойлов каже, що школа українського вокалу одна з найкращих у світі, натомість в Україні не вистачає роботи з тілом, з диханням. Погоджуєтеся?

У різних країнах світу є хороші і погані вчителі з вокалу – і в Італії, і в Англії, і, напевно, в Україні. Мені здається, що це не обов’язково пов’язано з народною традицією. Я прослуховував доволі багато співаків на конкурсах і нещодавно обирав учасників для пісенного конкурсу «Співак світу» у Кардіффі (міжнародний конкурс оперних співаків BBC. – «Главком»), і там був один молодий хлопець з України, його баритон просто фантастичний. Я не обіцяю що він переможе, але він дуже сильний співак.

Більшість світових оперних театрів не є прибутковими, вони фінансуються державою. Як заохотити владу вкладати більше грошей у театри, яким є західний досвід?

Слід намагатися заручитися підтримкою держави. Держава має робити культуру доступною для людей. Задля цього слід залучати багатих людей до мистецтва, меценатів, бо опера – це коштовна справа, вона дає роботу багатьом людям, задіяним у цьому процесі: співакам, музикантам, технічним працівникам. Якщо опікуватися лише комерційною складовою опери, то це дійсно дуже дорого. За таких умов звичайний хлопець з нормальною зарплатою не зможе зводити дівчину до театру, бо це задоволення буде занадто дорогим. Освіта – одна з основ для життя, як і достатнє медичне забезпечення, доступний транспорт, ну і доступна культура.

В українських оперних театрах не ставлять опери, які є модними у світі. В Києві немає Моцарта, а Вагнер узагалі відсутній у всіх театрах країни. Українська публіка не готова?

Я не знаю, наскільки це пов’язано з історією. Проте це можна пояснити тим, що частина Європи, яку було свого часу окуповано Гітлером, довго не хотіла чути, відповідно і ставити у своїх театрах Вагнера. Я нещодавно спілкувався з колегами з Польщі, які сказали, що ставитимуть «Майстерзінгера» Вагнера («Нюрнберзькі мейстерзінгери» – опера Ріхарда Вагнера на три дії. – «Главком») вперше після завершення Другої світової війни. Це можна зрозуміти. Зараз Вагнер вважається одним з найвеличніших композиторів, як і Моцарт. У репертуарі (українських театрів) ви можете помітити певний нахил у бік італійської опери. Але я не знаю, чи це пов’язано з уподобаннями публіки.

Відомі російські зірки Ганна Нетребко, Валерій Гергієв відзначилися кількома скандалами, висловлюючи власну позицію з приводу війни на сході України. Якою є позиція європейських оперних діячів щодо дій і заяв цих людей?

Я дам вам скандальну відповідь. Коли я приїхав сюди, я сказав високопосадовцям, які беруть участь у конференції, про те, що цей захід має бути відкритим перед російськими учасниками, бо не можемо говорити про те, що будуємо «дім, закритий від Росії». Так, звичайно, ми дозволятимемо їм приїжджати, за винятком деяких. Вони (українські високопосадовці) мені не сказали, кого не хочуть бачити, але, можливо, якраз ішлося про тих людей, яких ви назвали у своєму запитанні. Тобто я їх розумію, не можна бути гостинним до людей, які підтримують війну.

Тоді де проходить межа між громадянською позицією і мистецтвом?

Річ у тім, що культура є політикою. Ми віримо в те, що її має бути використано для позитиву, налагодження дружніх відносин. Але історія нам каже про те, що культура інколи використовується і для війни. Ви пам’ятаєте Гітлера, Сталіна, це небезпечно.

Визнаєте, що Росія використовує своїх зірок для поширення пропаганди? Як цьому протистояти?

Гергієв – один з найвеличніших диригентів у Росії, який є залежним від підтримки людей. Думаю, він має бути обачнішим. Я його не виправдовую за його позицію (щодо підтримки Росії в конфлікті з Україною. – «Главком»), але я його розумію (в одному з інтерв’ю «АіФ» диригент заявив, що до влади в Україні прийшли фашисти, а Крим є російською територією. – «Главком»). У світі мистецтва потрібно вільно ставитися до критики. Свобода слова важлива.

Але це не мистецтво, а пропаганда…

У моїй країні я вважаю, що театр має право критикувати політику. Проте я визнаю, що пропаганда є небезпечною річчю і може бути використаною (політикою в своїх цілях), тому що гроші підкуповують.


Концертна організація: Київський національний академічний театр оперети
Джерело: Главком



Додати: Share on Facebook

Інші:

Класична музика і закони... ринку
«У нашому оркестрі вся Україна вчиться»
Марина Бондас, німецька скрипалька і волонтерка українського походження
Віктор Рудь: «Рушійні сили для мене — інтерес, бажання і виклик, який несуть у собі ролі різних стилів та епох»
«Я боюся дорогих подарунків...»
Як фінансист став оперною зіркою
Станіслав Христенко: «Хотілося б, щоби Харків увійшов у нішу «най-най» з KharkivMusicFest»
Кирило Стеценко: «Drum & Bach» — це гра контекстами і часами
Орф-педагогіка: Черкащанка Анна Комкіна закохує діток у музику
Полтавська філармонія готується до насиченої концертної весни
Монтсеррат Кабалье: "Я страшная сладкоежка"
Синергія KharkivMusicFestа
Етелла Чуприк: "Я не можу жити без рояля"
«До музики слід ставитися з благоговінням, інакше...»
«Моє покоління музикантів можна назвати пограбованим»
«У своїй творчості опираюся на народну пісню»
Культурне життя України знову переживає кризу 1990-х років, - Андрій Ільків
Чернівчанин Володимир Соложук понад 25 років виготовляє скрипки
Як змінюється Львівський будинок органної музики
Валентин Сільвестров: «Сенс авангарду — ризик»
Еміл Сокач: Ніщо і ніколи мене так не вражало, як музика
Класика – це завжди модно
Львівський скрипаль-віртуоз підкорює Європу
Лінні Хостетлер: «З приїздом в Україну я вперше виконала українські музичні твори Скорика, Колесси, Людкевича»
Диригентка Вікторія Свалявчик-Цанько: «Музика — це любов. А любов’ю треба ділитися»
«Оперні співаки схожі... на атлетів»
Тiльки голос і світові шедеври!
Січень Iвана Карабиця
Володимир Шейко: "Сонячна Італія – країна високого мистецтва"
Олександр ГОРНОСТАЙ: «Українська публіка — найвдячніша»
Якісно і чесно з музикою
«Оперним театрам треба розширювати коло традиційного репертуару»
Що в "скрині" у Оксани Линів?
Василь ТИМКІВ: У Івано-Франківській філармонії кожен концерт - прем'єра
Скрипач одесской национальности. Павел Верников об учителях, смехе и грусти
Михайло М’якуш: «У 16 років я поїхав з Підгайців на Донбас, щоб купити гармошку…»
Зоряна Кушплер: "З Пласідо Домінго ми на "ти"
Магія та харизма диригента
Сліпий кобзар, що бачив сонце
Український скрипаль-віртуоз Ілля Бондаренко: "Було б символічно, якби в будинку Леонтовича відкрили музичну школу"
      © 2008-2018 Music-review Ukraine