Огляд |
|
|
|
|
Слухаючи Гергієва, або в обіймах таїни
Концерт cимфонічного оркестру Санкт-Петербурзького Маріїнського театру. До 150-річчя від дня народження Густава Малера
10 грудня 2010, п'ятниця
Поширити у Facebook
10 грудня на сцені Національного академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка виступив з симфонічним оркестром Санкт-Петербурзького Маріїнського театру всесвітньо визнаний російський диригент, людина-легенда – Валерій Гергієв.
Почути цей колектив в живому звучанні під орудою Маестро – нагода дійсно виняткова: за тридцять п’ять років співтворчості вони приїздили до Києва, буквально, кілька разів.
Цього разу Маріїнський оркестр на чолі з Валерієм Гергієвим завітав до Києва в межах європейського турне, розпочатого 3 грудня у Віденському Концертхаузі, де вони виконували твори Дмитра Шостаковича.
А 9 грудня відкрився цикл музичних приношень Густаву Малеру (до 150-тидесятиріччя від дня народження композитора) виконанням його П’ятої симфонії в Афінах.
За два дні цей цикл мав продовжитися в Парижі, аж, раптом, на гастрольній мапі оркестру з’явився Київ.
Так, київській публіці пощастило почути Четверту та П’яту Малерівські симфонії у виконанні, що перевершило найвимогливіші очікування.
Уявіть, що вам наснилося, як ви долаєте сходинку за сходинкою, щоб дістатися до чогось найпрекраснішого в світі і, знаходячись за крок від мети, просинаєтесь.
Але, замість того, щоб розчаруватися, бачите, що те, чого ви так прагнули уві сні існує насправді і є ще кращим, ніж уявлялося.
Подібні враження – коли запевняєшся в існуванні неможливого – викликає музика, виконувана оркестром Гергієва.
Здавалось, що музиканти та фігура диригента на сцені – це фотодекорація, а музика лунає сама по собі, підпорядковуючись, неначе відокремленим від нього самого, кистям Маестро.
Їхню «міміку» можна порівняти хіба що з порухами кожного окремого пір’ячка в крилах птаха, що злітає, жести рук – з рухом самих крил, а утворювану ними музику – з красою високого пташиного льоту.
Так, питання про злагодженість гри оркестрантів чи якість звучання соло під орудою Гергієва, як на мене, просто відпадає.
Не виникає й питання щодо інтерпретації творів – мабуть, саме такий рівень виконання мав на увазі композитор Ігор Стравинський, коли казав, що «музику не треба інтерпретувати – її треба грати»: коли, по закінченні багаточастинних симфонічних Малерівських полотнищ стає зрозумілим, що і цей розподіл, і партитура взагалі – просто плоскі паперові умовності, в порівнянні з величчю та глибиною, закладеними композитором в цю партитуру.
Музика в живому виконанні Валерія Гергієва не викликає, навіть, емоцій в їх звичному розумінні – тільки безперечну впевненість в існуванні неосяжної таїни мистецтва.
Здається, саме через виняткову властивість – підтримувати існування цієї таїни та у повній мірі доносити її іншим, Валерій Гергієв (за версією нью-йоркського журналу «Тайм») вважається одним із ста найвпливовіших людей планети, провідні країни нагороджують його своїми найціннішими відзнаками, найвідоміші оркестри світу постійно запрошують його до співпраці, записи керованого ним Мариїнського оркестру висунуті в рекордних номінаціях на премію «Греммі», а його виступів з нетерпінням чекають сотні тисяч слухачів.
Спеціально для Music-Review Ukraine
Автор: Волчок Ганна
Фото: Сергій Пірієв
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Концертний зал: Глядачевий зал Національної Опери України
Фотоальбом:
|