| Стаття |
|
|
|
|
Посол і меценат української культури
27 травня 2017, субота
Поширити у Facebook
Маестро Луців — знакова постать нашої діаспори.
Він з тих людей, що й Дмитро Павличко, які народилися наприкінці 1920-х, яким судилася складна доля, але які реалізували себе, зуміли прожити довге й насичене життя та послужили рідній Україні.
Народився Володимир Луців у малій Надвірні, а живе у великому Лондоні. Круговерть Другої світової вирвала його з рідної землі та закинула в знищену Європу, де талановитий хлопчина закохався у бандуру, а потім закінчив консерваторії ім. Святої Трійці в Лондоні та Святої Цецилії в Римі. А далі був карколомний успіх, перемоги, визнання, гастролі, світова слава! Побачили світ платівки з піснями тенора Луціва. Лише в підсовітській Україні про нього не знали і не говорили.
Та настали інші часи. Незалежність завалила глухий мур між матірною і закордонною Україною. Діаспоряни ключами прилітали до рідної землі. Тоді ще для них заспівав бандурист з Англії Володимир Луців. Тепер його пісні можна почути в інтернет-просторі, помилуватися красою і культурою голосу славного маестро. А про життєвий шлях можна прочитати в його книжці спогадів «Від Бистриці до Темзи».
Інша грань діяльності Володимира Луціва проявилася у старшому віці, коли він покинув сцену. Йдеться про його численні статті на теми співочого мистецтва, про меценатство та втілення в життя масштабних культурологічних проектів. Загальновідомо про його значний внесок у перевезення мощей глави УГКЦ Йосифа Сліпого з Риму до Львова, про його участь у приїзді кардинала Мирослава Любачівського в Україну, в святкування з нагоди 1000-ліття хрещення Руси-України та 400-ліття Берестейської унії. Це свідчення християнського виховання маестро Луціва, його відданості УГКЦ. За ці та інші ініціативи Президент України В. Ющенко нагородив визначного діаспорного діяча орденом «За заслуги» II ступеня.
Володимир Луців зумів зацікавити українською культурою представників інших європейських націй. Зокрема, він упродовж багатьох років співпрацює з унікальним «Візантійським хором» та з хором ім. М. Лисенка (обидва — з Нідерландів). Перший з них заснував наш краянин оперний співак і диригент Мирослав Антонович (1917—2006), 100-річчя від дня народження якого незабаром відзначатимуть. У цьому хорі співають лише голландці, які виконують українські пісні. Вони разом з маестро Луцівим у травні гастролюватимуть в Україні.
А почалися урочистості 21 травня в Надвірнянському районному будинку культури вшануванням культурно-мистецького фонду ім. Володимира Луціва. Власне згаданий фонд є тим рідкісним явищем нашого культурного життя, завдяки якому надають фінансову підтримку молодим прикарпатським талантам. Фонд створено 2000 року в Музеї історії Надвірнянщини, очолює його музикантка Ольга Максим’юк. Славний уродженець цього міста передав до фонду майже 3 000 експонатів, постійно поповнюючи його. За роки існування фонд нагородив і фінансово підтримав майже 50 майбутніх музикантів, композиторів, поетів, науковців та громадських діячів.
Відтак культурологічний проект з Надвірни помандрує до Львова, Івано-Франківська, Долини. Громадськість матиме знову нагоду поспілкуватися з маестро Луцівим, послухати наші пісні у голландському виконанні та стати учасником ювілейних урочистостей, приурочених до 100-річчя славного диригента Мирослава Антоновича.
Автор: Микола Савчук
Джерело: Галичина
|