| Огляд |
|
|
|
|
Найперше – музика у слові
відбувся прем’єрний виступ новоствореного «Українсько-польського естрадного оркестру»
19 листопада 2018, понеділок
Поширити у Facebook
17 листопада, у київському «32 Jazz Club», відбувся прем’єрний виступ новоствореного «Українсько-польського естрадного оркестру». Ідея міжнародного проекту належить Інституту Адама Міцкевича і реалізується в рамках спеціальної програми «OPEN POLAND». З української сторони партнерами стали «32 Jazz Club» та «Old Fashion Radio», організаційним партнером виступила Національна концертна агенція UKR Artists.
За словами менеджерки Програми Моніки Гроховської, створити спільний оркестр в такому форматі, коли польські та українські митці будуть експериментувати в одному просторі над музикою до поезії, було дуже цікавим, але, водночас, і ризикованим викликом, адже музиканти, що мали б зіграти в одному колективі, до цього часу ніколи разом не виступали. Крім того, метою, за словами пані Гроховської, було творення саме довгострокового музичного проекту з цікавим творчим матеріалом, який би потім зміг гастролювати містами Україні, Польщі, і Європи в цілому.
І, справді, в результаті, організаторам вдалося зібрати справжній маленький оркестр з 12 музикантів з України і Польщі, в якому були представлені і струнний квартет, і духові інструменти (кларнети і тромбон). Хоча, складно уявити у звичному оркестрі наявність таких музичних інструментів як барабани, контрабас та рояль, а ось у новоствореному українсько-польському колективі вони виглядали досить органічно. Ну і лінію вокалу, теж всупереч канонам, в проекті виконували поети – читці, що додавало особливої напруженості та стрункості звучання оркестру в цілому. Сам музичний матеріал виявився таким естрадно-легким, у хорошому сенсі цього слова, готовим для сприйняття широкою аудиторією поціновувачів музичних експериментів.
Отже, цього вечора аудиторія, що прийшла у затишне приміщення “32 Jazz Club», наскрізь «просякнуте, накачане та освоєне» Українсько-польським естрадним оркестром, що до того в рамках п’ятиденного воркшопу імпровізував зі словом та звуком, занурилася в неймовірну атмосферу такої, як влучно зазначив один з учасників оркестру – контрабасист Марк Токар, «еклектичної стилістики, в якій поєдналося джазове, сонористичне, імпровізаційне, і, навіть, панкове музичне дійство, народивши цікаве та креативне вартісне щеплення».
На сцені клубу панувала «гармонійна дисгармонія» різних стилів і напрямків, і всім цим неймовірним дійством, одночасно граючи на кларнеті, диригував експресивний музикант і композитор Павел Шамбурський, що являв собою емоційну основу оркестру, та в особливо важливі моменти допомагав струнним занурити слухачів в блукаючу субстанцію звуків музики і поезії. Дуже органічно, в своїй природній стихії, виглядали і виконавці віршів - неперевершений імпровізатор Михайло Барбара та прекрасна і тонко передаюча різні настроєві стани Юлія Швед. Вкраплення у виступ запису поезій, що читали молоді українці, які наразі живуть у Польщі, додало особливої щемливої нотки, до цього й так достатньо магічного переплетення і взаємопроникнення культур двох країн.
З початку старту проекту, поетичні твори для оркестру обирали польські музиканти Міхал Горчинський та Павло Шамбурський, які, до того ж, написали й «чорновий варіант» музичного супроводу до поезій. Критерієм відбору кураторів-музикантів проекту, як розповіли творці експерименту, була їх досвідченість та відкритість до експериментів, щоб в подальшому вони змогли вільно творити абсолютно новий матеріал, не вдаючись до заданих канонів та не користуючись існуючими шаблонами. Варто зазначити, що кларнетист Павел Шамбурський сьогодні є одним зі стовпів варшавської імпровізаційної сцени. Одним з найважливіших музичних проектів Шамбурського є дует SzaZa, створений із скрипалем Патриком Закроцьким, в якому музиканти спільно створюють музику до фільмів, театральних і танцювальних спектаклів. Кларнетист і камерний музикант Міхал Ґурчинський - співзасновник сучасної музичної групи «Kwartludium», є одночасно композитором, автором інсталяцій та радіопрограм.
За словами Павла Шамбурського, він одразу зголосився на пропозицію Інституту Адама Міцкевича, адже хотів більше дізнатися про українську музику, зустрітися та попрацювати з найкращими українськими музикантами, та врешті, відчути той момент абсолютної свободи, який він не має змоги отримати у повній мірі, реалізуючи театральні та кінопроекти.
Українських музикантів, які стали співтворцями Оркестру, обирали влітку шляхом відкритого конкурсу, заявки на який подали 60 українських митців. Переможцями конкурсу і учасниками новоствореного польсько-українського колективу стали такі знані українські музиканти зі сфери класичної, джазової та експериментальної музики як Марк Токар, Юлія Швед, Тарас Шумейко, Михайло Барбара, Катерина Зяблюк, Андрій Сачева та Сергій Охрімчук, Назар Поливка та Ігор Лаврентьєв. Критерії відбору, за словами організаторів та кураторів-музикантів з польського боку, були дуже прості: кожен обраний музикант мав бути готовим до експериментів, і власне, стати не просто виконавцем, а мати в собі потенціал творця-композитора.
В процесі репетицій, українські колеги додали багато пропозицій щодо поетичного матеріалу, який мав звучати у виконанні новоствореної оркестрової колаборації. Так, з’явилися вірші поета Назара Гончара, Михайля Семенка, Богдана-Ігора Антонича, Юрія Андруховича, Лесі Українки, та, навіть уривок з твору Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» у перекладі того ж Андруховича як жива реакція на запропонований польськими колегами-музикантами уривок з польського середньовічного твору.
На завершення виступу оркестру, прозвучали вірші одного з найяскравіших, і в той же час, найтрагічніших геніїв ХХ століття – українського поета Володимира Свідзінського, домінантою творчості якого є «поетика мовчання». Така трагічна фольклорна нота в кінці виступу експериментального польсько-українського бенду подарувала слухачам справжній катарсис та переосмислення усього почутого та побаченого в цей незвичний вечір на сцені. І хоча в перших номерах концерту публіка ще традиційно аплодувала виконавцям, то вже ближче до середини дійства почала зникати ця межа між музикантами та публікою, до якої було «подати рукою», і ця концентрована енергетична маса поступово заповнювала невеликий зал клуба, і концерт, що почався з напівтемряви, таким же чином завершився, лишивши певну «недосказаність», яку варто було домислити та «дограти» на власний розсуд.
Затишна площадка «32 jazz club», насичена атмосферою творення, дала змогу і глядачам у залі, і тим, хто слухав виступ новоствореного оркестру завдяки прямій трансляції на «Old Fashion Radio», стати справжніми співтворцями дійства на сцені, адже камерність залу дозволяла відчути кожен подих, побачити кожен рух, і спіймати погляд кожного виступаючого.
З впевненістю можна сказати, що експеримент виявився вдалим. Наступного року, за словами Моніки Гроховської, подібний проект планується реалізувати вже в Польщі саме з польськими музикантами, які або продовжать вже створене, або створять щось принципово нове. Але точно нікуди не зникне найважливіший момент справжнього мистецького дива – імпровізація, коли Музика твориться прямо на твоїх очах у живій творчій лабораторії.
Раїса Одінаєва, спеціально для Music Review Ukraine
Автор: Раїса Одінаєва
Фото: Юрій Тоцький
Концертна організація: UKR Artists, Портал академічної музики “Music-review Ukraine”
|