23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави
23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави
Анастасія Петришак – відома скрипалька, яка виступає зі світовими зірками.
30 вересня 2017, субота
Поширити у Facebook

23-річній Анастасії довіряють античні інструменти відомих майстрів, таких як Страдіварі, Аматі, Гварнері.



Анастасія Петришак народилася в Івано-Франківську, тут почала вчитися гри на скрипці. Тепер вона відома скрипалька, яка виступає на одній сцені разом зі світовими зірками. Анастасії довіряють античні інструменти відомих майстрів, таких як Страдіварі, Аматі, Гварнері.

Дівчина розповідає, що своєму успіху завдячує батькам, першій викладачці та складнощам, які траплялись на її шляху, передає Радіо Свобода.

У 5 років Анастасія Петришак почала вчитися грати на фортепіано, щоб не відставати від брата. Через кілька років вона почує в рідному Івано-Франківську вуличного скрипаля, і батьки виконають бажання дочки.

“Я закохалася в скрипку і відтоді кожну годину говорила мамі: “Хочу грати на скрипці!” І наступного дня я була дуже рада, бо вона мене послухала і записала в клас струнних інструментів Марти Калинчук”, – згадує скрипалька.

Перша вчителька Марта Калинчук змогла примножити любов до скрипки в Анастасії й розкрити її природний талант. Відтоді дівчина практично не розлучалася з інструментом і батькам не доводилося нагадувати дочці про необхідність робити домашнє завдання.

“Часто мене просили, щоб я переставала грати, пішла погуляла з дітьми, щось інше трошки робила. Але я дуже любила скрипку. Знаєте, є моменти, коли нелегко. У ті моменти я думаю, що якщо більше прорепетирувати, більше повчити, воно, звичайно, буде виходити краще”, – розповідає Анастасія.

Анастасія вважає, що запізно пішла вчитися грати на скрипці, тож намагалася займатися більше від усіх, їздити на конкурси й виступати на концертах.

Коли їй виповнилося 10 років, батьки вирішили переїхати до Італії, щоб у дочки було більше можливостей реалізувати себе в музичному напрямку. Вони кинули все, шукали роботу на новому місці, але Насті не вдавалося в перші роки адаптуватись до Італії. Вона повернулася до України, і рік жила зі своєю наставницею зі скрипки Мартою Калинчук. Тепер Анастасія дуже вдячна батькам за таке мудре рішення.

“Хоча вони знали, що в Італії буде моє майбутнє, бо там більше перспектив. І вони там залишились мене чекати. Це було в 2004 році, цілий рік я прожила з Мартою Іванівною в Івано-Франківську. Але, звичайно, без батьків мені було сумно, і я почала думати, щоб повернутися до Італії”, – пояснює Анастасія Петришак.

Із поверненням до Італії Анастасія взялася посилено вчити мову й шукати викладачів зі скрипки. Коли заняття призначали не більше двох разів на тиждень, вона шукала ще викладачів. Постійно переїжджала з одного італійського міста до іншого для навчання в консерваторіях, академіях та інститутах по класу скрипки, поки не досягла максимального рівня навчання в Італії для скрипки. Але й далі вона вдосконалювала свою майстерність у знаменитих майстрів.

“В Італії не дуже люблять іноземців. Завжди почуваєш себе чужим. Через це я завжди старалася вивчити якнайкраще мову. Завжди треба краще знати від інших, більше від інших, щоб тебе сприймали”, – ділиться скрипалька.

У свої 23 роки Анастасія Петришак дає численні сольні концерти у всесвітньовідомих театрах і концертних залах, знімається в документальних фільмах, бере участь в італійських телевізійних програмах.

Крім того, вона має доступ до унікальних старовинних музичних інструментів, створених такими скрипковими майстрами, як Антоніо Страдіварі, Аматі, Джузеппе Гварнері та інші.

“Я грала на скрипці Гварнері того року, 27 жовтня. У мене була можливість зіграти концерт Паганіні №1 на скрипці самого Паганіні: він грав на ній 40 років, й інструмент увібрав у себе всі його емоції, думки, музику. Звичайно, це не лише велика відповідальність, це і велике щастя – мати в руках цей інструмент і знати, що саме він був у руках Паганіні”, – згадує українка.

Анастасії Петришак довіряють не лише давати концерти на 300-400-річних інструментах, до неї звертаються й тоді, коли їх треба налаштувати.

“Мені дуже подобається ця робота. Нещодавно закінчила запис на цій скрипці Страдіварі. Називається “Іль Тоскано”. Скрипка дуже-дуже-дуже хороша. Звук у неї настільки яскравий, настільки відчутне світло, прямо як сонце!” – хвалиться Анастасія Петришак.

Від 2010 року Анастасія Петришак співпрацює з відомим тенором Андреа Бочеллі. Саме завдяки спільному концерту скрипалька вперше за довгий період опинилася в Києві. На Батьківщину Анастасія Петришак зараз приїжджає нечасто, але дуже сумує за рідними місцями.

“Коли я повертаюсь до України, це для мене, як повернутися в дитинство. Перше, що я помітила, коли прилетіла, це приємний зелений колір, який я тільки в Україні бачила, – дуже-дуже красиві кольори”.

Зараз Анастасія Петришак вчиться в Швейцарії, в Цюриху і, за її словами, не існує межі, на якій вона хотіла б зупинитися у прагненні вчитися й зростати у професійному плані.

“Життя дуже коротке, і не можу собі уявити навіть, що його вистачить на те, щоб вивчити всі твори для скрипки. Це неможливо!” – жалкує скрипалька.


Джерело: Версії





Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine