«Собор Паризької Богоматнері» Ролана Петі | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
«Собор Паризької Богоматнері» Ролана Петі
«Собор Паризької Богоматнері» Ролана Петі
31 серпня 2016, середа
Поширити у Facebook

Нинішнього року Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря відзначатиме своє п’ятнадцятиліття з часу заснування.

Зауважимо, що цей престижний хореографічний заклад відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами, адже неодноразово його учні та студенти гастролювали з концертними програмами та балетними виставами у багатьох країнах світу . А не так давно провели кілька звітних концертів ще й на сцені Національної опери України імені Тараса Шевченка. Про один із них - далі.


З-поміж рясного сузір’я класичних і сучасних хореографічних композицій педагогів КМУАТ імені Сержа Лифаря і безпосередніх інтерпретаторів їхніх сценічних творчих задумів - учнів та студентів, - хотілося б виокремити найзнаковіші роботи.

І, перш за все, слід закцентувати увагу на прем’єрі, що має назву «Українська сюїта» (музика К. Данькевича) у виконанні студентів І-ІІІ курсів відділень класичної і народної хореографії, в якій солістами виступили Ольга Скрипченко та Руслан Авраменко (робота і хореографія заслуженого артиста України Дмитра Клявіна та Руслани Самойленко). Підкреслимо, що «Українська сюїта» сприймається глядачем як цілісний одноактний балет, гімн коханню, котрий всуціль пройнятий сангвіністичною енергетикою і насичений розмаїттям яскравих хореографічних образів. А ще - мажорним зарядом музичної палітри, котру сучасний глядач-слухач не так уже й часто подибує у нинішній сценічній хореографії, як і в строкатій симфонічно-камерній музиці загалом. Тож у цьому і вбачається заслуга й успіх постановників та виконавців згаданого твору. І не дивно, що по завершенні сюїти, яка зайняла ціле відділення тричастинної концертної програми Академії танцю, в залі Національної опери ще довго не вщухали гучні овації й вигуки «браво».

Що ж до класичного адажіо з балету «Лісова пісня». М. Скорульського (хореографія В. Вронського), то слід підтвердити невмирущість феєрично-вишуканих, художньо довершених образів драматургічного шедевру геніальної Лесі Українки - шедевру, який вкотре схвилював глядачів до глибини душі своїм бездоганно-сценічним втіленням та концептуальністю вирішення, як і майстерним виконанням учасниками цього феєричного дійства. І то - велика заслуга викладача Академії танцю, лауреата міжнародних конкурсів артистів балету Наталії Хоменко, як і педагога та режисера концертної програми Владислава Солдатенка. А коли й надалі класифікувати-аналізувати творчий доробок Наталії Хоменко, то слід зауважити, що її стиль, як педагога-хореографа, позначений технічною досконалістю, пластичною вишуканістю й елегантною сценічною грацією, як і чіткою характерністю та артистичністю художніх образів, що що втілюються на кону її вихованцями. Приміром, те чітко проглядається у її роботах: варіації з балетів «Пахіта» Л. Мінкуса (виконавиця Ольга Скрипченко); «Донька фараона» Ц. Пуні (Дарина Миргородська); «Класичному Па-де-де» А. Адана (Тетяна Колісник); у варіації з «Баядерки» Л. Мінкуса (Ольга Скрипченко); фрагменті з балету «Коник-Горбоконик» Ц. Пуні (Тетяна Рябич, Ольга Скрипченко, Тетяна Колісник, Олена Михайлова) й інших вагомих хореографічних роботах.

Не менш яскраво-образними є і класичні постановки викладача Галини Зарицької, зосібна. варіація з балету «Лускунчик» П. Чайковського, де юна виконавиця Ксенія Стеценко проявила свої чудові природні обдарування - граційну поставу, відточену техніку. Як і варіація з балету «Анюта» В. Гавриліна, де Єлизавета Шаповал, у цій оригінальній і вишуканій мініатюрі, продемонструвала глядачам підкреслену ритмомелодику та іскристість неабиякого темпераменту, а ще веселу вдачу й азартний молодечий запал.

Не можна залишити поза увагою й значну роботу цілої когорти талановитих викладачів КМУАТ, які варті не лише захоплення, а й високої відзнаки-оцінки їхніх заслуг. Маю на оці дивертисмент з балету «Лускунчик» П. Чайковського роботи педагогів Єлизавети Голубєвої, Ольги Довгань, Володимира Лук’янця, Ірини Боднарчук та Ніни Косенко. Як, зокрема, і варіацію з «Класичного Па-де-де» Д. Обера, в якій студентка IV курсу відділення класичної хореографії Аліна Дулєсова продемонструвала своє вишукано-елегантне виконання (робота Ніни Косенко).

А щодо робіт відділення народної хореографії, то слід, перш за все, виокремити розлогу хореографічну композицію «З гармошкою по селу» В. Корнєва, яку вважаю високим творчим надбанням викладачів заслуженого працівника культури України Лариси Гелун та Вадима Сабодаша, котра виявилась і оригінальною, і неординарною як у гармонійній композиції з народного побуту, так і в плані стилістичного вирішення творчого задуму, що не лише зачаровує, а й захоплює глядача своїм бадьорим, соковитим народним гумором та іскристо-запальним виконанням.

І якщо ми повели мову про гумор, то як тут не згадати гротесково-екстравагантний танець «Кумасі» - хореографія Л. Якобсон (робота Вадима Сабодаша й Дарини Баришник). Адже це саме той випадок, коли подібний творчий тандем-задум слід класифікувати як оригінальне й своєрідне сценічне втілення низки комедійно-сатиричних характерів й образів отаких собі й добре нами впізнаваних, сільських кумасів-плітка-рок, котрі своїми кумедними витівками - всуціль полонили глядачів. І які нікого не залишили байдужими у своєму запальному та комічному трактуванні згаданих образів кмітливих й веселих пліткарок, що зуміли «перехитрити» не лише інших, а й... самих себе: ця далебі вибаглива й образна хореографічна мініатюра, є однією із перлин концертної програми Київської муніципальної української академії танцю.

І, врешті, як тут не згадати ще одну вершинну, як на мою думку, роботу Вадима Сабодаша - угорський танець «Вербунк», котрий слід класифікувати як вищий пілотаж балетмейстера в плані блискучого освоєння його виконавцями - студентами IV курсу відділення народної хореографії, вельми технічно ускладнених рухів, що виконувались у неймовірно-експресивному темпо-ритмі.

А вже композицію «Птаха» І. Поклада (обробка М. Дивіна, робота викладача Д. Баришник), швидше зарахував би до вишуканого «музично-хореографічного аранжування» ... самого твору композитора, від мелодійності звучання і зорового сприйняття-осмислення якого, отримуєш океан задоволення.

А завершити свій «проекційно-народний» екзерсис, хотів би двома не менш цікавими композиціями: іскристим іспанським «Фламенко» (хореографія М. Моткова, робота Д. Баришник) у майстерному виконанні Мариною Остапей, Анастасією Савчук і Веронікою Герасименко. Це «тріо» вкотре полонило глядача своїм запальним темпераментом, сценічним артистизмом як і своєю образністю у сприйнятті даної хореографічної постановки. У цьому ж аспекті, хотілося б згадати і «Єгипетський танець» роботи викладача Юлії Бобровник, що заінтригував глядачів не лише екзотичними східними строями, мотивами, а й вибагливою грацією, пластикою, які підсилені експресивною народною музикою.

Коли ж окинути оком сучасну пластику Академії танцю - її досягнення у плані модерн-постановок - то відразу ж пригадується своєрідна робота народної артистки України Тетяни Боровик «Не бажаю цього» (хореографія І. Козлова), яку вкотре хочеться дивитися, оскільки вона озвучена ще й неймовірно чаклунською мелодією, що супроводжує серцевину драматургії композиції, як і її блискуче сценічне втілення талановитою виконавицею - студенткою ІІІ курсу відділення класичної хореографії Ксенією Короткевич.

У згаданому ракурсі вельми сучасно, як на мене, сприймається глядачем і фрагмент з балетної вистави бельгійського хореографа М. Богартса «Венеція - місто надій», що трансформується-прочитується автором постановки в такій оригінальній назві як «The line» («Лінія»), а мною бачиться-асоціюється й трактується, як неочікуваний «лінійний танець на чорних пуантах», який, до того ж, супроводжується ще й загрозливими барабанно-чеканними ритмами-тамтамами, в яких чітко проглядаються філігранно відточені «па», і який своєю подачею-трактовністю звучання, як і свіжістю й новизною виконання, вражає глядача до глибини душі. А саме - суворістю, магічністю й образністю наближення такого собі «чорного вампу», або ж зловісного передбачення-пророкування світового апокаліпсису, що, невідь звідки, а таки накочується на нас, прагнучи поглинути кожного...

Себто, цей суворий, навіть багато в чому жорсткий хореографічний малюнок згаданої композиції, як і його чеканний стиль виконання (а всі танцівники - у чорному щільно облягаючому трико) всуціль бере тебе у полон, як торнадо чи тотальна повінь і вже до кінця «звучання»-виконання - не полишає, і не відпускає від себе. З чим і хочеться привітати викладача Академії танцю - Наталію Хоменко, як і її юних виконавців-студентів І курсу відділення класичної хореографії з неабияким, приголомшливим успіхом і. високою творчою перемогою «над торнадо».

Врешті, ми таки «підійшли» до головної сценічної події, яку нам запропонували виконавці столичної Академії танцю у формі адажіо з балету «Собор Паризької Богоматері» (неординарна хореографічна інтерпретація героїв роману Віктора Гюго французьким балетмейстером Ролланом Петі на музику Ж. М. Жарр), де на передньому плані (майже на авансцені), представлено супер-сучасну, нестереотипну, балетно-пластичну мову згаданого хореографа: можливо, і мову ХХІ століття, як і третього тисячоліття загалом (наше футуристичне передбачення, звичайно ж, - доволі умовне.).

Хоча, все ж таки, це мова і нинішнього століття, якою талановитий балетмейстер і повинен розмовляти з далебі ерудова-ним, підготовленим й світоглядно розкутим глядачем. А тому столичному глядачеві, що у той вечір заполонив залу Національної опери України, зоставалось тільки гаряче вітати вишукане хореографічне дійство і високий професіоналізм виконавців, котрі так яскраво і образно донесли до нього цей твір: студентів Аліну Ду-лєсову (Есмеральда) й Степана Мазура (Квазімодо), так і їхніх викладачів - Ніну Косенко й Володимира Лук’янця. Подякувати за їхню блискучу, далебі талановиту і незабутню постановку цього, хоч і фрагментарного, але воістину шедеврального твору-балету. Як і подякувати студентам І-ІУ курсів відділення народної хореографії, під орудою педагога Наталії Головко, за блискуче виконання постановок, що вже стали класикою, неперевершеного балетмейстера ХХ століття - Павла Вірського: його розлогого й іскристо-запального «Гопака» та невмирущої хореографічної композиції «Ми з України», якими розпочиналась і завершувалась кожна із згаданих концертних програм Київської муніципальної української академії танцю імені Сержа Лифаря.


Автор: Володимир Корнійчук
Джерело: Культура



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine