| Огляд |
|
|
|
|
"Королева фей" Перселла у Відні
Відеосюжет
19 лютого 2017, неділя
Поширити у Facebook
Данина магії! Магії Шекспіра, магії сцени та магії кохання…
“Королеву фей” нещодавно презентували на сцені віденського Театру “Ан дер Він”. Ансамблем Les Talens Lyriques керував Крістоф Руссе.
Опера Перселла є справжньою головоломкою для постановників, адже вона належить до жанру напів-опер : у ній поєднано розмовні діалоги за мотивами “Сну літньої ночі” Шекспіра з музичними сценами, інтегрованими до дійства.
У Відні знайшли чудове рішення, аби не наганяти на глядачів нудьгу надто тривалою постановкою.
Маріям Клеман, режисер-постановник:
“Для “Сну літньої ночі” дуже типово те, що це – театр у театрі. На тлі основної п‘єси, де грають актори, інші актори готують виставу про історію Пірама і Фісби. Тож ми вирішили, що додамо у постановці ще один прошарок дії, в якому йтиметься про людей, що готують свою постановку в опері “Королева фей”. Для нас це гарний привід показати чоловіків і жінок, які дуже близькі нашому досвіду, показати глядачам емоції, сутність, стосунки, усе те, що нас зворушує, і що здатне зачепити глядачів, навіть якщо вони не знайомі зі світом театру, опери й репетицій”.
Крістоф Руссе, диригент:
“У цій музиці стільки шарму, стільки привабливості завдяки цій манері поєднувати весь музичний досвід Європи, зокрема Італії, звісно ж. Є також багато елементів французької музики, на які автор спирається: тобто співи хору, танці, а також якась інтимність. Але, звичайно ж, є й елементи англійської музики: поліфонії з дивовижними дисонансами, які Перселл використовує для музики оркестру, а також щирість усіх цих коротеньких пісень, які йдуть у п‘єсі одна за одною”.
Нова постановка інтегрувала до дійства і типові для опери бароко елементи – фарс та маскування.
Крістоф Руссе, диригент:
“Хоча у творі гучно звучать фанфари, труби та литаври, я б назвав найбільш цікавим у музиці Перселла його емоційний бік, його сентиментальність. Я намагаюся зворушити публіку цими тонкими моментами, делікатністю. Така музика вимагає тонкої інтерпретації, її не можна виконувати знаскоку, її треба викохувати, переконуватися, що кожен окремий інструмент і кожен співак надзвичайно обережні, аби не зруйнувати цей ефект витонченості”.
Маріям Клеман, режисер-постановник:
“Зачарований ліс у творах Шекспіра є метафорою, що стосується багатьох речей… Цієї ночі, у цьому просторі, саме в цей час люди проживають зовсім новий для них досвід, і все це змінить їх, матиме на них величезний вплив… Так, це ліс і ніч, але зала для репетицій, сама сцена, усі ці тижні підготовки спектаклю – це теж своєрідний зачарований ліс, місце, де відбувається магія, де народжуються і зникають почуття, де створюється щось по-справжньому магічне”.
Джерело: Euronews
|