| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Уейн Ескоффері: «Не ганяюся за тим, що є популярним, я дуже зайнятий реалізацією своєї мрії»
Американська джазова зірка – про те, як навчитися розуміти джаз, і про свою улюблену класику
26 червня 2016, неділя
Поширити у Facebook
Іменитий американський тенор-саксофоніст любить українську публіку: нещодавно в межах джазових вечорів у концерт-холі Carribean Club відбувся його третій виступ в Україні. Віртуоз і володар премії Греммі Уейн Ескоффері представив публіці свій джаз-бенд.
Після концерту він розповів Forbes про те, як потрібно правильно слухати джаз, як зібрати добрий бенд і чому варто хоч раз побувати на живому джазовому концерті.
– Чому ви обрали саме тенор-саксофон?
– Насправді я хотів грати на трубі, але трохи сумнівався. Тоді моя мама сказала, що труба – не межа моїх можливостей, і розповіла про мого діда – саксофоніста-любителя. І я вирішив, що варто спробувати саме саксофон. Решта – це вже історія.
– Чи пам’ятаєте першу зіграну джазову мелодію? Який класичний стандарт – ваш улюблений зараз?
– Я почав знайомство з джазом через сучасних музикантів. Я не пишаюся цим, але першою джазовою піснею, яку я вивчив, була Songbird Kenny G. Після цього були Mr Magic і Stolen Moments Грувера Вашингтона. Зрештою, я доріс до справжнього джазу, і почав грати Bolivar Blues Телоніуса Монка і So What Майлза Девіса. Мені подобається досліджувати всі пісні з «Американського пісенника».
Останнім часом люблю виконувати аранжування таких класичних композицій, як Sweet and Lovely Гаса Арнхайма, Blue and Sentimental Каунта Бейсі і Snibor Біллі Стейхорна.
– Що більше подобається публіці – цікаві аранжування класичних стандартів або авторські композиції?
– Я гадаю, публіка реагує на чесність і щирі емоції. Не має великого значення, звучить авторська композиції або класика – доти, поки ти граєш добре й щиро.
– А що вигідніше з комерційного погляду?
– Популярні композиції постійно змінюються, і якщо ви справжній артист, то не будете витрачати свій час, хвилюючись про те, що популярне, а що – ні. Я вважаю, що найвигідніша річ – робити таку музику, яка звучатиме схоже з будь-якою піснею або стилем, популярним зараз. Але я не ганяюся за тим, що є популярним, я дуже зайнятий реалізацією власної мрії.
– З яких музикантів і композицій порадили б почати знайомство з джазом?
– Я б порекомендував Kind of Blue Майлза Девіса, тому що це просто найкраща джазова композиція всіх часів. Це чудове поєднання свінгу і груву, одночасно свободи й організації в імпровізаціях. У ній є душа одного з найвіртуозніших і найвпливовіших музикантів усіх часів.
– Як правильно слухати джаз?
– Не існує правильного способу, як слухати джаз, але дуже важливо хоча б раз почути його наживо. Багато людей, які не розуміють чи не люблять джаз, ніколи не були на живому виступі. У джазі людям подобаються різні речі, кожен знаходить щось своє, і це цілком нормально, немає правильного чи неправильного. Але, без сумнівів, ніщо не зрівняється з живим джазовим виступом.
– Чи є якісь правила сприйняття цієї музичної мови?
– Джаз – це безперечно мова, і, як і у всіх мовах, у ньому є чимало складних правил. Мова складається із фраз різних культур і періодів часу. Вона пішла від африканських релігійних наспівів, робочих пісень та викриків на полях і розвивалася з часом, ґрунтуючись на досвіді афроамериканського співтовариства. Деякі з основних відмінних елементів джазу – блюз, імпровізація, свінг і бібоп гармоні – з'явилися в 1940-х. Джазова мова і далі розвивається, запозичуючи щось у всіх культур, які змішалися у Сполучених Штатах.
– Чи важко зібрати хороший джаз-бенд?
– Зібрати хороший бенд – ще та проблема: здебільшого не існує музикантів, ідеальних з усіх поглядів. Потрібне вміння, щоб вибрати музикантів, котрі добре підходять для музики, яку ти хочеш створити. Ще одне завдання полягає в тому, що хороші музиканти зайняті і не завжди доступні. Крім того, подорожуючи різними частинами світу, важко знайти хороших музикантів. Об'єднання музикантів по всьому світу – те, над чим я наразі працюю. Насправді сьогодні я розробляю технологію, яка зробить зв'язок із музикантами по всьому світу значно простішим. Я вже почав роботу і сподіваюся залучити міжнародних інвесторів, щоб допомогти пришвидшити розробки.
– Як ви шукали своїх музикантів? На що звертали увагу, добираючи їх?
– Музиканти з мого джаз-бенду грали зі мною протягом багатьох років: спочатку – у складі The Tom Harrell Quintet, The Mingus Band, а потім – і в моєму власному. Ми друзі і добре знаємо одне одного і як музиканти, і як люди. Головним критерієм є взаємна довіра, повага, смиренність і готовність слухати та бути гнучким. Крім того, вони мають любити джаз і знати його історію, але також бути готовими розширювати межі.
– Джаз – із погляду музичної індустрії – це бізнес чи хобі?
– Джаз – моя любов, моє хобі, мій бізнес і ще багато іншого. У наші дні музикант не може бути просто музикантом, він має бути менеджером, агентом з бронювання, піарником, продюсером і ще сотнею людей. Джерела прибутку можуть бути різними. Моє головне джерело прибутку – живі виступи і викладання, але я завжди шукаю й інші способи, щоб зробити те, чим я займаюся, прибутковішим.
– Яку музику грали б, якби не грали джаз?
– Фанк чи соул.
– У рок- і поп-музиці альбоми майже втратили свою функцію бути цілісним твором – люди купують і слухають музику не альбомами, а треками. Як ідуть справи в джазі?
– У джазі теж можна спостерігати щось схоже, але, гадаю, шанувальники джазу все ще насолоджуються повними альбомами. Джазовий альбом – як роман: він затягує слухачів, запрошує їх у подорож, щоб розповісти завершену історію. Один трихвилинний трек не може розповісти всю історію.
Джерело: Forbes Україна
|