| Стаття |
|
|
|
|
Життя, віддане Мистецтву і Батьківщині
Соломія Крушельницька
9 березня 2013, субота
Поширити у Facebook
«Бо я вгору висока,
бо я в корінь глибока»
(Українська народна пісня)
 Цинічній навалі духовних карликів на українські святині, українську історію, книжку, мову з беззаперечним успіхом може протистояти сила духу української нації, її героїчні змагання, величні постаті в науці, освіті, мистецтві, релігії.
Приклади непереможності Світла Духа над темрявою Зла є запорукою людського поступу загалом і окремої нації зокрема.
Проте ця загальновідома істина чомусь винесена за дужки суспільного життя України ось уже понад 21 рік її позірної незалежності.
На жаль, українська освіта на усіх рівнях і в усіх куточках держави не має стратегічних планів-програм формування патріотичної молоді на високодуховних прикладах українських особистостей, яких у нашій минувшині та й теперішній дійсності не бракує.
Національною ідеєю української молоді так і не стало її героїчне минуле, глибокі знання про своїх геніїв, які прислужилися як українській, так і світовій культурі у широкому розумінні цього феномена людства.
Чомусь в основному обмежуються лише декількома велетами українського духа, насамперед Григорієм Сковородою, Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком, Андреєм Шептицьким, Йосипом Сліпим.
На щастя, цей список можна доповнювати щонайменше до кількох тисяч осіб! І їх потрібно відкривати, на їхньому життєвому подвигу треба вчитися національної, людської гідності та ставити собі високу якісну планку професійної й суспільної діяльності, жертовного служіння рідній Батьківщині.
До переліку геніїв української і світової музичної культури належить ім’я Соломії Крушельницької – примадонни найпрестижніших оперних театрів світу кінця XIX – початку XX ст., яку музичні критики того часу називали «вагнерівською примадонною», «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «неперевершеною Баттерфляй», «жінкою-Шаляпіним», «оперною Дузе», партнерами якої були великі Енріко Карузо, Ренато Баттістіні, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.
Геніальний італійський диригент XX ст. Артуро Тосканіні надзвичайно цінував Соломію Крушельницьку за точність, досконалість інтерпретації авторського задуму і стилю, за її талант, наполегливість, працьовитість. Про їхню співпрацю сама співачка згадувала: «Я виграла з ним найважчі і найважливіші бойовища. Вагнер, Каталані, Штраус – ось віхи нашої невтомної праці і наших перемог». Ріхард Штраус відзначав драматичний талант співачки Соломії Крушельницької у своїй оперній монодрамі «Електра» такими словами: «Крушельницька-Електра у будь-якому відношенні – артистка першого рангу».
Італійська преса писала про велику силу мистецтва актриси-співачки, про те, що найбільші театри земної кулі сперечаються між собою за право приймати у себе видатну артистку. Її музичний талант вважали мало не чимось містичним, відомий музичний критик Р. Картопассі писав: «Вона володіла тою таємничою субстанцією, яка, розливаючись рікою, ніби зачаровує публіку і несе в собі присмак безсмертної слави».
Про неймовірний тріумф Соломії свідчать багато публікацій у тогочасній європейській і світовій пресі. Французький журнал «Музика» 1909 року в одному із номерів помістив колаж із фото найвідоміших тодішніх оперних співачок, у центрі якого царює Соломія Крушельницька, що свідчить про її визнання як Оперної Діви № 1 у світовому вокальному мистецтві того періоду. Музичні критики відзначали її всеосяжний витончений розум, надзвичайні артистичні дані та неперевершене за красою лірико-драматичне сопрано майже у три октави. За силою драматичного таланту її порівнювали із знаменитою Елеонорою Дузе, а сама Елеонора Дузе була захоплена співом Соломії Крушельницької.
Класичним став приклад, як Соломії Крушельницькій вдалося повернути світовій музичній культурі оперу Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй», прем’єра якої зазнала повного краху у Міланському театрі «Ля Скала». Проте менш поширена інформація, що завдяки розуму і таланту Соломії Крушельницької реформаторські оперні твори Ріхарда Вагнера підкорили вибагливу європейську публіку, зокрема Паризької Гранд-опера.
Паризька преса віднесла нашу землячку до найбільших співачок тієї епохи, а музичні критики відзначали красу голосу, блискучу вокальну школу, акторську майстерність, а також природну чарівність, вишуканість і шляхетність манер, високу загальну культуру. Про ідеальне поєднання зовнішньої і внутрішньої краси Соломії Крушельницької американський музикознавець Дж. Дюваля писав так: «На неї варто дивитися, так само, як і слухати…». Такою ж успішною була її співпраця і з Ріхардом Штраусом. Одним словом тріумф і слава, про які зацікавлений читач може дізнатися із чудової книги-альбому «Соломія Крушельницька. Міста і слава», підготовленої до видання працівниками Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові (Львів, 2010 рік), у фондах якого зберігається близько 20 тисяч експонатів, у тому числі оригінальних предметів самої співачки.
Близько 70 оперних арій найвидатніших композиторів світу, неосяжний репертуар з найкращих камерних творів, романсів, пісень народів світу, блискуче виконаних мовою оригіналу – це справжній мистецький подвиг, на який Соломія Крушельницька поклала своє творче життя. Особливе місце у її концертній програмі, поряд з оперними аріями та романсами світового класичного репертуару, займали твори українських композиторів, зокрема О. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Лопатинського, Г. Топольницького.
А творчість Миколи Лисенка за силою драматизму Соломія Крушельницька порівнювала з новаторським стилем Ріхарда Вагнера.
То в чому ж секрет такого тривалого успіху Соломії Крушельницької на оперних сценах світу? Де витоки зародження цього артистичного генія? Звідки така гармонія краси зовнішньої і внутрішньої, органічного поєднання витонченого розуму, драматичного таланту, сильної волі і надзвичайної краси голосу? Чим цікава славетна співачка сучасникам, насамперед молоді? Як її родовід примножив творчий доробок співачки на славу української культури й України у світі? Як пошанована Соломія Крушельницька в Україні й поза Україною?
Витоки геніальності артистки – родинне мальовниче подільське село й глибинна культура України. Соломія народилася 23 вересня 1872 року в багатодітній родині отця Амвросія Крушельницького і Теодори Савчинської на Тернопільщині. Обидві гілки беруть початок із старовинного козацького роду, козацької освіченої знаті. Достатньо навести такий красномовний факт – отець Амвросій після щоденних трудів (душпастирських і господарських) любив читати, до прикладу, Гете в оригіналі. Тобто Соломія виросла у шляхетній українській родині, де поряд із Сковородою, Шашкевичем, Шевченком, народними українськими піснями у великому пошанівку були і зразки світової культури.
Чи не вперше дуже глибоко аналізує витоки таланту Соломії Крушельницької її далекий родич, відомий перекладач, письменник і педагог Андрій Содомора у своїй статті «І зупинивсь у пісні часу лет…», вперше опублікованій у книзі «Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів» (Тернопіль, 2008). Зокрема, письменник стверджує: «Соломія розуміла, що талант, яким володіє, – не її особиста власність, що ним завдячує своєму народові, отже, зобов’язана той талант і плекати й гідним річищем спрямовувати».
Серед її багатьох чеснот Андрій Содомора вирізняє гідність, яка означає «бути гідним свого роду, нічим цієї гідності не заплямувати». І завдяки тим чеснотам – сталевій волі, гострому розумові, неймовірній працездатності, опануванню світла науки й мистецтва, глибокій любові до рідного краю – їй вдалося реалізувати в образі «української Сапфо» «ідеал давніх греків» – поєднати красу внутрішню і зовнішню, зосередити у собі співучі таланти всього народу, стати справжньою аристократкою духу. І цілком слушно Андрій Содомора переконує нас глянути на себе через призму долі славетної Соломії і відповісти на споконвічні запитання: «Хто ми? Звідки? Куди йдемо?». І відповідь в контексті життя Соломії Крушельницької буде оптимістична, світла і обнадійлива. Ми - народ з великим минулим і не менш великим майбутнім. Але наш обов”язок перед світлою пам’яттю Соломії Крушельницької і таких, як вона, - побудувати гідне сучасне.
Живучи тривалий час в Італії Соломія Крушельницька завжди була зі своєю Батьківщиною. Її висока національна свідомість і любов до рідної землі знаходили вияв у конкретних справах впродовж усього життя: колосальні гонорари на потреби української громади, участь у Шашкевичівських і Шевченківських вечорах разом із славетним Олександром Мишугою, внесення феномена української пісні у скарбницю світової культури (зокрема, Дж. Пуччіні відзначав незрівнянну гармонію українських пісень, вважав їх золотим скарбом нашого народу і щастям бути представником цього народу), благодійні концерти на будівництво Українського театру у Львові, підтримка українського студентства у його боротьбі за свої національні права, педагогічна діяльність у Львівській консерваторії. Соломія підтримувала контакти і вела листування з відомими інтелектуалами й громадськими діячами того часу, зокрема, з Михайлом Павликом, Василем Стефаником, Марією Грушевською.
Варто навести фрагмент листа М. Павликові, який пояснює мистецький подвиг співачки: «…Тепер ані можу, ані хочу гадати о подружжю і взагалі не хочу нікому завадою бути, бо й сама завади не потерплю. Противно (навпаки) мені треба спокою до праці і поступу, і то такого спокою, щоб я могла цілу душу віддати артистизмові». А про безмежну відданість Батьківщині говорять щирі слова, звернені до Марії Грушевської, дружини Михайла Грушевського: «Знаєш, не раз так якось тяжко бути самій між чужими, не розуміючими моїх ідей, засад, що описати Тобі не маю сили».
У цьому ж листі Соломія зізнається, що мрії про «…мій нарід просвіщенний, без хиб...», які наштовхуються на реальну бідність народу спонукають співачку «о нічім не мислити… заритися в роботу безустанну…», але ще «…якби не та надія.., то не витерпів би чоловік сего (цього) життя». І ще одне листовне свідчення її жертовного служіння Мистецтву: «Я хочу працювати, і без праці жити не можу… А жити без артизму я не можу. Я віддаюся цілою душею штуці…». Уже у львівський період свого подвижницького життя (1939-1952), працюючи професором Львівської консерваторії, Велика Артистка натхненно віддавала свій талант, всю свою творчу енергію і вміння своїм учням. А вчитися було і є у кого, і чого.
Соломія Крушельницька – взірець гармонійної людини еллінського типу з глибоким національним корінням, людини, яка своєю титанічною щогодинною працею шліфувала свій талант, даний їй Богом, батьками, щедрою українською землею; людини, яка мала національну й людську гідність, але любила, шанувала мистецтво усіх народів світу і дарувала їм свої артистичні шедеври з великим натхненням; людини високого духовного аристократизму і моральних цінностей; людини-Творця, яка беззастережно поклала своє життя на вівтар Мистецтва й України. У цьому сенсі Соломію Крушельницьку слід занести до переліку найвидатніших співаків світу, зірок першої величини на планеті Земля, серед яких - Карузо, Баттістіні, Руфо, Марія Калас, Федір Шаляпін.
То ж як пошанована наша Велика землячка у себе в ріднім краї й у світі? Як нащадки її роду продовжили і примножили її творчу світову спадщину? Частково на ці запитання відповіли учасники ювілейної академії «Соломія Крушельницька у світовій культурі: слідами нащадків», зініційованої до 140-річчя від дня народження славетної артистки Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».
В ювілейних урочистостях взяли участь представники славного роду Соломії Крушельницької як по материнській, так і по батьківській лінії. Зокрема, рід Савчинських представила Богдана Фільц, відомий сучасний композитор, доктор філософії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, згадуваний вище Андрій Содомора, а рід Крушельницьких – Лариса Крушельницька, відомий історик, археолог, доктор історичних наук, почесний директор Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, автор багатьох цікавих книжок, зокрема «Рубали ліс».
У концертній програмі звучали твори внучатого племінника Соломії Крушельницької, композитора, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Мирослава Скорика і Богдани Фільц. А вокальний талант Великої Соломії був достойно пошанований чудовим виконанням власних творів і арій з опери Лисенка «Наталка Полтавка» її далекою родичкою з Естонії Янікою Сілламаа та оперними аріями у високопрофесійному виконанні солістів Львівської опери Галини Вільхи й Віталія Загорбенського. Виставка художніх творів нащадків роду Соломії Крушельницької, відкрита на ювілейній академії, підтвердила невмирущість таланту Соломії, що проявився у цілком іншій царині мистецтва.
Отже, геній Соломії Крушельницької знайшов своє продовження у її численних нащадків: учених, композиторів, письменників, художників, музикантів, співаків.
Про вшанування пам’яті Ювілярки розповів генеральний директор Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Тадей Едер. Промовистим було його повідомлення про встановлення бюста Соломії Крушельницької (скульптор Ярослав Скакун) у знаменитому Міланському театрі «La Scala», який став єдиним пам’ятником іноземному артисту у цій оперній святині, хоча там виступали сотні першокласних солістів! У 2004 році на фасаді будинку Соломії Крушельницької у Віареджо відкрито меморіальну дошку, а цього року у музеї Джакомо Пуччіні в Торе дель Лаго встановлено бюст Соломії Крушельницької, «чарівної Чіо-Чіо-Сан», як називав її славетний композитор.
Великий театр у Варшаві вшанував неперевершену виконавицю партій Ельзи («Лоенгрін» Вагнера) і Гальки («Галька» Монюшка) встановленням у 2009 році бронзового погруддя співачки роботи скульптора Василя Ярича і архітектора Ореста Скопа. Возвеличив образ гордої єгипетської цариці Аїди в інтерпретації Соломії Крушельницької знаний паризький художник Е. Леві. Портретували Соломію Крушельницьку як вітчизняні, так і зарубіжні митці, зокрема й родичка Соломії Крушельницької Ярослава Музика. Не оминули увагою співачку й поети, письменники, театральні режисери.
Користується успіхом балет «Повернення Баттерфляй» на музику М. Скорика - Дж. Пуччіні у постановці Львівської опери (лібрето В. Врублевської). Відкрито два музеї – Меморіальний музей у с. Біла на Тернопільщині (1963) і Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові (1989), а також пам’ятник у Тернополі (2010). У Львівській опері періодично відбуваються Фестиваль оперного мистецтва і Міжнародний конкурс вокалістів імені Соломії Крушельницької. Ім’я славетної співачки гордо носить оперний театр у Львові, ним названі школа і вулиця міста. Вшанування 140-ліття Соломії Крушельницької відбулося лише на західних теренах нашої держави. Досі це славетне ім’я, визнане у світовій культурі, маловідоме у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Сімферополі, загалом в Україні. Воістину немає пророка у своїй Вітчизні!
Також непоміченим у загальнодержавному масштабі пройшов 200-літній ювілей Маркіяна Шашкевича. Наближається 200-ліття Тараса Шевченка, і до нього давно вже пора готуватися. Готуватися і відзначати так, як, до прикладу, відзначають ювілей Шопена поляки, чи Пушкіна або Шаляпіна росіяни, Б’єрнсона норвежці. Саме у цьому проявляється їхня європейськість, їхня культура – у глибинному пошануванні своїх геніїв, у презентації їхнього доробку світові.
Такі нації присутні на культурній мапі світу своїми маркерами-геніями у будь-якій сфері інтелектуальної та творчої потуги. Тому Верді ідентифікуємо з Італією, Гріга з Норвегією, Гойю з Іспанією. І так далі, і так далі… Лише Україна в силу різних історичних, об’єктивних, а тепер у часи незалежності і суб’єктивних обставин не може достойно представити себе на цій мапі загальнолюдського творчого потенціалу. Ганьба нам, що не можемо належно скористатися із тих мистецьких й інтелектуальних скарбів, які залишили нам наші попередники для того, щоб ми не були на маргінесі цивілізаційного розвитку, а зайняли достойне центральне не лише географічне, а й культурне становище. Тож не лінуймося пізнати і показати світові наші скарби та їхніх творців, будьмо гідні їхнього життєвого і творчого подвигу, зокрема славетної нашої землячки Соломії Крушельницької.
Автор: Наталя Гумницька
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
Джерело: svitlytsia.crimea.ua
|