| Анонс |
|
|
|
|
|
м. Львів
29 березня 2016, вівторок, 05:00
Камерний зал Львівської філармонії
Ровесники «золотого віку» Тарас Шевченко – Михайло Лермонтов
З нагоди Всесвітнього дня поезії Олег Батов – художнє слово. Музичний супровід Оксана Рапіта
Два поетичні генії однієї епохи – так можемо сказати про Тараса Шевченка і Михайла Лермонтова. Існує мало даних щодо їхнього особистого знайомства. Хоча, як припускають літературознавці, вони могли зустрічатись у 1839 р. на квартирі художника Штернберґа у Петербурзі під час одного із літературних вечорів.
Що зближує, здавалось би, таких різних і за національністю, і за соціальним станом титанів духу?
Один народився, виховувався в дворянській, великоруській, а тому привілейованій сім’ї, дістав блискучу освіту: вже в дитинстві опанував європейські мови, чудово малював, грав на кількох музичних інструментах… Оточений теплом і турботами бабусі, не знав, що таке жити в нестатках.
Інший – навпаки – ріс у злиднях; не звідавши по-справжньому ні материнської ласки, ні якогось співчуття з боку суспільства, приречений був на безталання. Саме життя, сама природа, випробовуючи і гартуючи його, ліпили з нього майбутнього титана духу і думки.
Все ж попри схожість і розбіжність фактів біографії цих поетів, найбільше цікавить спорідненість їхніх творів. Відзначаючи об’єднуючі мотиви у творчості поетів, М. Рильський писав: «Можливо, в усіх слов’янських літературах не було більших співців гніву, співців обурення, співців зневаги, як Лермонтов і Шевченко».
Обидва поети були виразниками волелюбних настроїв своєї епохи, ненавиділи рабство і поневолення у будь-яких проявах, славили свободу людини і вільний розвиток країн, кожен по-своєму любив свій край і ненавидів існуючий режим. І Шевченко, і Лермонтов передали власне світовідчуття у своїй поезії, що крізь віки залишилася безцінним скарбом для прийдешніх поколінь.
Виконавці: Оксана Рапіта
Концертні організації: Львівська обласна філармонія
Джерело: Львівська обласна філармонія
|