Леонардо да Вінчі – безликий геній Ренесансу | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Леонардо да Вінчі – безликий геній Ренесансу
Леонардо да Вінчі – безликий геній Ренесансу
17 квітня 2017, понеділок
Поширити у Facebook

15 квітня 1452 року о пів на одинадцяту годину вечора, біля містечка Вінчі, що за 30 кілометрів від Флоренції, на світ з’явився месія італійського Ренесансу. Ми знаємо Леонардо да Вінчі як великого художника, чийому пензлю належить відома на увесь світ «Усмішка Джоконди». Але не всім відомо, що живописання було далеко не єдиним талантом цього митця. То яким же був Леонардо Да Вінчі, художник, інженер, винахідник, вчений і архітектор?




ШЛЯХ ХУДОЖНИКА

До нашого часу збереглися 14 картин Леонардо да Вінчі, які вже давно стали окрасами найдорожчих галерей світу. Серед його найкращих робіт прорив у мистецтві Ренесансу здійснили «Мадонна в скелях», «Таємна вечеря», «Мадонна з квіткою». Та безумовно, найвідомішим творінням Леонардо да Вінчі стала «Мона Ліза». У своїй біографічній книзі «Леонардо да Вінчі. Загадки генія» дослідник його життя Чарльз Ніколл знаходить зв'язок цієї картини із родинними стосунками художника: «Однією з хрещених [Леонардо да Вінчі] стала Мона Ліза ді Доменіко ді Бреттоне – як же її ім’я  перегукується із назвою знаменитої картини Леонардо!» Хоча, це – лише припущення, адже саме слово «мона» означало щось на подобі «пані», а Ліза було доволі поширеним ім’ям.

Дитинство, яке митець провів у сільській місцевості, далося взнаки у його подальшій творчості. Більшість пейзажів на картинах да Вінчі – збережені у пам’яті спогади із рідного краю. Також на своїх полотнах художник часто зображував тварин, особливо любив малювати коней, часто тренувався у зображенні з натури.

Коли Леонардо виповнилось 15 років, він почав вчитися живопису у майстра  Андреа дель Верроккйо. У нього ж він да Вінчі вивчив деякі технічні і гуманітарні науки. Тут Леонардо вперше показав свій талант художника і скульптора, викликаючи захоплення у найвідоміших майстрів. Да Вінчі вперше усвідомив явища розсіювання світла в повітрі і виникнення серпанку, що стало новою технікою у живописі.

Ми звикли вважати да Вінчі мало не еталоном художнього мистецтва, та, за критеріями своєї доби, Леонардо формально не був професіоналом. Звісно, його талант був очевидним і викликав шалену заздрість у багатьох митців тієї доби, але Леонардо да Вінчі так і не освоїв найпопулярнішого на той час стилю – фрески, що було обов’язковим для італійського художника. Також замовники картин скаржилися на занадто довгий термін виконання робіт. На деякі полотна да Вінчі витрачав роки, або й взагалі не закінчував. Без креслень і замальовок маємо лише 14 завершених картин Леонардо да Вінчі. Для 67 років життя це – дуже мало.

ОБГАНЯЮЧИ НАУКОВИЙ ПРОГРЕС

Оскільки Леонардо да Вінчі був позашлюбною дитиною, то із батькового заповіту йому не перепало нічого. І хоч на той час до незаконно народжених дітей в Італії ставилися лояльно, все ж цей статус не дозволяв Леонардо навчатися в університеті і все своє життя митець займався лиш самоосвітою та навчанням у окремих майстрів. Та це зовсім не завадило йому випередити розвиток науки мало не на ціле століття.

Італійський архітектор і упорядник біографії Леонардо да Вінчі Джорджо Вазарі пише про нього так: «Маючи широкі пізнання і володіючи основами наук, він досягнув би великих успіхів, якби він не був настільки мінливим і непостійним. Справді, він брався за вивчення багатьох предметів, але, почавши, потім кидав їх. Так, в математиці за ті деякі місяці, що він нею займався, він досяг таких успіхів, що, постійно висуваючи будь-які сумніви перед учителем, в якого він навчався, він не раз заганяв його в глухий кут».

Особливо Леонардо да Вінчі любив механіку, яку називав «раєм математичних наук». Чоловік проявив себе як геніальний інженер і винахідник. Саме йому належать ідеї першого у світі, підводного човна, парашута і танка. Понад усе він мріяв створити літальний апарат. Да Вінчі роками спостерігав за птахами, аби зрозуміти принцип польоту. У його записах знайшли перші ескізи аероплана. Збудувати його не вдалося лише через відсутність мотора.

Леонардо Да Вінчі був вченим-анатомістом і ботаніком. Лише на його картинах зображено понад 100 видів рослин, що робить їх цінними не лише в мистецькому, а й в науковому плані. Саме він вперше описав деякі кістки та нерви, зробив ілюстрації розтинів, досліджував ембріологію.

Да Вінчі першим обгрунтував і пояснив, чому небо синього кольору: «Синява неба відбувається завдяки товщі освітлених частинок повітря, яка розташована між Землею і чорнотою, що знаходиться вгорі».

Сам да Вінчі часто називав себе «неграмотним». Але, як пише Чарльз Ніколл: «Називаючи себе «неписьменним», Леонардо іронізує над відсутністю у себе формальної освіти, але жодним чином не принижує себе. Навпаки, так він відстоює власну незалежність. Він пишається своєю неграмотністю: все знання він отримав за допомогою спостережень і досвіду, а не з чужих вуст».

Усі свої записи Леонардо зберігав у щоденнику. До наших днів вціліло більше, ніж 7000 сторінок. Написані вони справа на ліво, а усі букви – у дзеркальному відображенні. Цьому існує пояснення: у зв’язку із тим, що да Вінчі фактично був самоучкою, він не знав, як правильно писати, а оскільки був лівшею (за деякими версіями володів однаково добре обома руками), то писав так, як йому було зручніше. Згодом такий «шифр» став не лише звичкою, а й способом вберегти свої ідеї від крадіжки. Така таємничість призвела до того, що усі геніальні винаходи і записи стали відомі широкому колу лише за 300 років після його смерті.

БАГАТОГРАННІСТЬ ТАЛАНТІВ

Окрім живопису і науки у да Вінчі було ще безліч талантів. За деякими джерелами він фігурує як талановитий музикант. Виявляється, Леонардо віртуозно грав на лірі. Його знаємо і як філософа та архітектора. Також Леонардо да Вінчі розглядають як літератора. І хоч, він майже не володів латиною, популярною на той час, його перу належить немало наукових праць і художніх прозових творів. Всі вони були хаотично написані на різних листках, які його наступники систематизували у книги. Сам Леонардо не опублікував жодного свого рядка, хоч завжди мріяв про видання своїх праць.

До захоплень Леонардо належать кулінарія та мистецтво сервірування. У Мілані він 13 років був розпорядником придворних бенкетів. В той же час винайшов декілька кулінарних пристосувань для полегшення куховарства. Оригінальна страва Леонардо да Вінчі – нарізане тонкими скибками тушковане м'ясо, з укладеними зверху овочами. Вона була вельми популярною на придворних бенкетах.

МИТЕЦЬ І КОХАННЯ

Леонардо да Вінчі тримав своє інтимне життя під сімома замками. Тому, через відсутність детальної інформації, вже декілька століть тривають дискусії з приводу його сексуальної орієнтації. Зигмунд Фройд зробив припущення, що художник мав стосунки зі своїми учнями Салаї та Франческо Мельці. І це не безпідставно, адже судові записи 1476 року свідчать, що 24-річного Леонардо та трьох інших молодиків звинуватили в содомії з відомим на той час проститутом. Але через недостачу доказів звинувачення були зняті. Проте, серед замальовок Леонардо да Вінчі переважають оголені чоловічі тіла, а його сучасники згадували, що художник любив брати в учні привабливих хлопців, чого ніколи не приховував.

Попри це вважають, що у Леонардо був романтичний зв'язок із Чечілією Галлерані, яку він зобразив  на своїй знаменитій картині «Дама з горностаєм».

Леонардо да Вінчі так ніколи й не одружився. І хоч у його житті було місце кохання та дружбі, він вважав що справжній митець повинен бути відлюдником, аби зберігати свій розум ясним для науки та мистецтва. «Якщо ти будеш сам, ти повністю належатимеш собі. А якщо ти будеш в компанії хоча б одного тоариша, то ти будеш належати собі наполовину», - писав Леонардо да Вінчі у «Трактаті про мистецтво».

ПІД МАСКОЮ ГЕНІЯ

Попри всі своє численні таланти, не варто забувати, що Леонардо да Вінчі був також людиною, як і ми з вами: зі своїми мріями, страхами, вадами і перевагами. Зі спогадів його сучасників знаємо, що митець мав дещо непостійний характер, цікавим вбачав не результат, а сам процес, тому часто не завершував почате. За дослідженнями Зигмунда Фройда Леонардо страждав він сильної прив’язаності до спогадів про свою матір протягом усього життя. Ймовірно, що у нього був надмірно виражений Едіпів комплекс. У власному батькові він вбачав свого вічного суперника.

Да Вінчі дуже любив тварин. За словами Джорджо Вазарі: «Не маючи, можна сказати, нічого й мало працюючи, він завжди тримав слуг і коней, яких він любив більше, ніж усіх інших тварин, до яких, однак, він ставився з найбільшою любов'ю і терплячістю, доводив це тим, що часто, проходячи по тих місцях, де торгували птахами, він власними руками виймав їх з клітки і, заплативши продавцю необхідну за них ціну, випускав їх на волю, повертаючи їм втрачену свободу».

Така прихильність до тварин пояснює те, що Леонардо да Вінчі був вегетаріанцем. Один із близьких друзів Леонардо, Томмазо Мазіні, пише: «Він ніколи не вбивав навіть блохи, якщо на те не було причини; він надавав перевагу лляним тканинам, щоб не носити на собі нічого мертвого».

Пауло Джиовіо, який знав Леонардо особисто, описував його так: «Від природи він був дуже ввічливий, вихований і щедрий, а обличчя його відрізнялося видатною красою».

Леонардо да Вінчі був чудовим наїзником, обожнював пішохідні прогулянки і любив добре одягатися. За словами Чарльза Ніколла: «…був справжнім денді. Він стежив за своєю зачіскою. Він носив рожеві туніки, плащі, підбиті хутром, кільця з яшмою, чоботи з кордовської шкіри. Все це говорить про його витонченість».

Наділений неймовірним розумом і неосяжним талантом, Леонардо да Вінчі так і не залишив по собі матеріальної згадки про власну зовнішність. Існує припущення, що написана 1512 року картина, є автопортретом художника. На ній зображено старого сивого чоловіка у зморшках, адже тоді митцю було вже 60 років. Але багато дослідників ставить цю ідею під сумнів і вважає, що зображений чоловік – збільшений портрет одного із апостолів «Таємної вечері». В будь-якому разі ніхто й ніколи не дізнається, як насправді виглядав художник у свої молоді роки, тому для всіх майбутніх поколінь Леонардо да Вінчі назавжди залишиться безликим генієм Ренесансу.+



Автор: Ярина Пришляк
Джерело: Газета "День"



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
3.jpg