Мюнхенські прем’єри | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
Мюнхенські прем’єри
Мюнхенські прем’єри
Або Українські митці в європейському оперному просторі
7 серпня 2017, понеділок
Поширити у Facebook

Завершилася одна з наймасштабніших акцій європейського оперного літа — фестиваль у баварському місті Мюнхені, який триває понад місяць. Він проводиться на базі репертуарного театру і є кульмінаційною подією всього сезону Баварської державної опери. Цього разу в програму увійшли шістнадцять оперних вистав, у тому числі новітні прем’єри. Репертуарна політика мюнхенського фестивалю пов’язана з демонстрацією різних стилів і жанрових тенденцій у широкому історичному діапазоні і одночасно з обов’язковим відкриттям забутих, свого часу недооцінених творів. До останніх належить гучна прем’єра опери Франца Шрекера «Мічені», твору зі складним, сповненим символіки сюжетом, інтерпретацію якого було доручено відомому польському режисеру Кшиштофу Варліковському. Якщо творчість Ф. Шрекера яскраво характеризує модерні тенденції оперного мистецтва початку ХХ століття, то опера сучасного англійського композитора Марка-Ентоні Тьорніджа «Грек», яка доповнила основну фестивальну афішу, цікава полемічною осучасненою версією старогрецької трагедії Софокла «Цар Едіп». Написана 1988 року, вона досить інтенсивно ставилася на різних сценах. Цього разу в Мюнхені її втілили відомий англійський режисер Річард Джонс спільно з українським диригентом Оксаною Линів, яка не вперше озвучує у Мюнхені і перевіряє на художню якість новітні оперні партитури. Оксана диригувала також «Лючією ді Ламмермур» і залишиться у Мюнхені правою рукою головного музичного керівника Кирила Петренка при тому, що з наступного сезону буде також очолювати оперний театр у австрійському Граці, а зараз готується провести масштабний музичний фестиваль у Львові, ініціатором створення якого вона є.



Фестивальна прем’єра у будинку «Принцрегент театру» останньої опери К.-М. Вебера «Оберон» цікава тим, що попри свою відомість, ця опера вкрай рідко з’являються у афішах. У жанровому відношенні цей твір містить риси німецького зінгшпілю та англійської маски і має певні спільні риси з комедією В.Шекспіра «Сон літньої ночі». Поряд з музичними номерами тут багато розмовних діалогів, а разом з фантастичними персонажами і умовними східними постатями діють дві пари закоханих, яким доводиться у складних випробуваннях боротися за своє щастя. Вистава виявилась цікавим мюнхенським дебютом молодого австрійського режисера і ляльковода Ніколауса Хаб’яна, який успішно керує ляльковим театром у Граці і вже став популярним завдяки своїм відкриттям у цій галузі. Вистава будується на поєднанні лялькових персонажів і живих акторів. Головний герой, король ельфів Оберон (Юліан Прегардьєн) виступає і як реальна особа, відповідальна за розвиток сюжетних колізій, і з’являється у певні моменти у гіпертрофованому вигляді постаті у довгому білому балахоні з ляльковою головою. У виставі багато гумору. Відсторонено іронічне сприйняття романтичної історії створюється завдяки основному режисерському ходу. Фантастичні пригоди відбуваються з героями як наслідок медичного експерименту зі штучної трансформації свідомості.Співробітниками наукової лабораторії виступає хор, одягнений в однакові захисні халати. Це надає нових комедійних рис низці ситуацій, а також традиційній закоханій парі. Особливо живим і дотепним вийшов образ темпераментної багдадської принцеси Реції у блискучому акторському і вокальному виконанні німецької співачки Аннетти Даш. Однак певні прорахунки запропонованого рішення стають відчутними у другій дії, де переважання гумору вже не здається настільки доречним. Адже у музиці К. М. Вебера, талановито інтерпретованій відомим диригентом Айвором Болтоном, найбільш вражаючими є вишукані тонкі барви фантастичного колориту і натхненна лірика.

Присутні у фестивальній програмі популярні твори белькантового і романтичного репертуару приваблюють участю у кожній з них зіркового виконавського складу. Це незрівнянне колоратурне меццо-сопрано Даніела Барчелона у «Семіраміді» Дж. Россіні, наша Людмила Монастирська у «Набукко» Дж. Верді, болгарка Соня Йончева і Пласідо Домінго, який цього разу виступив у баритональній партії Жоржа Жермона, у «Травіаті», а в «Русалці» А. Дворжака партнером латвійської співачки Крістіни Ополайс став український тенор Дмитро Попов. Однак найбільший резонанс, безумовно, викликали фестивальні вистави, у яких поряд із широко відомими співаками провідне слово належало видатним постановникам, режисерам і диригентам, які змогли продемонструвати нові підходи до відомих творів і втілити концепції, співзвучні гострим проблемам сьогодення.

Варто назвати імена режисерів, які заявили про себе у світовому оперному просторі не лише епатажем і скандальною репутацією, але розумінням опери як синтетичного дійства, здатного увібрати досягнення сучасного авангардного театру. Відомим представником останнього є італійський режисер Ромео Кастеллуччі, який знайшов новий ключ до прочитання вагнерівського «Тангойзера». На оперному коні ствердив свій власний стиль кінорежисер Філіп Штьольцль. У опері «Андре Шеньє» У. Джордано його цікаву режисерську концепцію втілили відомі зірки німецької і світової оперної сцени Йонас Кауфман і Аня Хартерос. Вони ж виступили партнерами і у «Силі долі» Дж. Верді, поставленій Мартіном Кушеєм.

Остання вистава цікава перегуками з колізіями глобалізованого сучасного світу. Смислову арку складають тут початок і фінал. На музиці увертюри ми бачимо картину ритуальної сімейної трапези у багатому домі. Сімейний стіл згодом залишається єдиним предметом, який з’являється у всіх картинах символом зруйнованих традицій, втрати ідентичності і родового коріння. Пристрасний месник Дон Карлос ді Варгас (Сімон П’яццола) хоче через акт помсти за смерть батька ствердити родові цінності як життєву основу. Їхня руйнація робить навколишній світ нестабільним, хистким і хаотичним, кидає кожну людину у вир трагічних випадковостей.

Військовий табір нагадує біблійний Содом. Герої існують під чужими іменами, зовнішнє середовище позбавляється всіх стабільних ознак, нейтральними, позбавленими пізнавальних соціальних і національних прикмет є і костюми персонажів (сценограф Мартін Цеєтгрубер, костюми Хейді Хукі). Кульмінацією і одночасно катарсисом стає фінальна сцена. Серед звалища великих білих хрестів ховається Леонора (Аня Хартерос). Тут її через багато років знаходить коханий Дон Альваро (Йонас Кауфман), який у двобої смертельно поранив її брата, згодом свого побратима Карлоса. Повторюється початкова мізансцена. Біля сімейного стола сидить Карлос і в останню мить життя хапає свою жертву і вбиває на тому самому столі сестру-відлюдницю. Смерть є для обох звільненням, спокутуванням гріха. А вироком для Альваро стає приреченість залишатися живим.

Найсильніше враження єдністю всіх складових і при цьому пріоритетом музики як смислового джерела твору справила прем’єрна вистава оперного сезону 2016/17 року «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича. Важливим внеском у її успіх стало виконання партії Бориса Тимофійовича видатним українським співаком Анатолієм Кочергою. Прикрасили виконавський склад і два інших українських співаки — Михайло Дідик (Сергій) та Олександр Цимбалюк (Поліцмейстр, Старий Каторжник). Дивовижно людяний образ Катерини створила німецьке сопрано Аня Кампе. Вона змогла викликати співчуття до своєї героїні, увиразнити притаманне їй відчуття гідності, спаплюжене і викривлене життєвими обставинами. Класичним можна назвати рішення вистави відомим німецьким майстром, представником режисерської школи Вальтера Фельзенштейна Гаррі Купфером. Однак на перше місце слід поставити у цій виставі досконалу гру оркестру Баварської опери під керуванням Кирила Петренка, позначену тонким відчуттям стилю композитора. Диригент розкрив філософську глибину твору Дмитра Шостаковича через контраст галасливо нахабного, агресивного зовнішнього начала і плану внутрішньої дії, відбитком якої стають моменти містичної тиші, сольні репліки окремих інструментів, що нібито фіксують трагічну самотність людини у світі, її приреченість бути іграшкою фатальних сил та обставин.

Фестиваль такого високого рівня, як мюнхенське оперне свято, демонструє провідні тенденції розвитку світового оперного мистецтва. Як можна було побачити, вони стосувалися різноманітності афіші, участі провідних вокальних зірок, нових явищ у галузі режисури та постановочної практики, впливу на якість вистав могутнього диригентського корпусу.


Автор: Марина Черкашина-Губаренко
Джерело: Газета «День»



Інші:

Фотомиті "Київської пекторалі". Подія, яка вже стала історією
"Вечір української музики" у Кропивницькому
Маріупольський оркестр «Ренесанс» взяв участь у великому концерті в Італії
Музичний символ солідарності: на другу річницю великої війни оркестр Львівської філармонії виступив у Варшаві
"Музика без меж": у Дніпровській академії музики провели Міжнародний фестиваль академічного музичного мистецтва
Сучасна академічна музика та саунд-перформанси в іменах — 11 українських композиторів, чиї концерти не варто пропускати
Від Бетховена до Скорика: пам’ять Небесної сотні в Харкові вшанували музикою
“Музичні мости”
Полтавська обласна філармонія презентувала програму «Присвята Астору П’яццолі».
Абстракція в дикому вигляді: The New York Times про українську оперу Chornobyldorf
У Києві показали сучасний балет «Д.І.М.» про вимушену міграцію
У Львові під час концерту колядок і щедрівок хор "Дударик" зібрав понад 80 тисяч для військових
У "Карнегі-хол" у Нью-Йорку прозвучали твори відомих українських композиторів
Прем’єри та присвяти на концерті «Тиха молитва» у Львівській філармонії
З 3 по 8 січня у філармонії пройшов перший цьогорічний фестиваль органної та камерної музики «Bach Contemporary». Цьогоріч фестиваль представив публіці 8 різноманітних концертів обʼєднаних генієм Баха
"Мрії щасливого року": артисти Запорізької філармонії порадували глядачів ще однією прем"єрою
Ансамбль "Полтава" обласної філармонії відтворив на сцені різдвяні традиції
27 грудня у знаменитому будинку Роліт відбулась прем’єра перформансу-променаду «Гра в хованки з паном Лятошинським»
"Нове Різдво" хору ім. Бортнянського
«Котигорошко проти вікінгів»: ПРЕМ’ЄРА ВИСТАВИ
Напередодні Різдва у великій залі Ніжинської музичної школи відбувся святковий благодійний концерт на допомогу ЗСУ
Дивовижна прем'єра на Святвечір: у філармонії відтворили концертну програму капели Кошиця
"Сойчине крило": через 67 років після прем'єри повернувся на сцену балет Анатолія Кос-Анатольського на сюжет новели Івана Франка
У харківському метро пройшли концерти зірок оперного театру
Концерт юних віртуозів
Культурна дипломатія в дії
Незламній Україні присвячується
“Лісова пісня” у Будапешті
Урочисте відкриття Конкурсу імені Сліпака пройшло у Львівській філармонії
13 грудня у знаменитому залі Берлінській філармонії відбувся концерт Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під назвою «Sound of Ukraine»
Концерт ентузіастів
Культурна дипломатія вищого гатунку
Харківський кросовер-оркестр PRIME ORCHESTRA гастролює містами Туреччини
«Пиши листи до Миколая!»
У Рівненській обласній філармонії звучали різдвяні пісні
«Сарсуела. На хвилях іспанської пристрасті»
Відважний проєкт
У Львівській філармонії з успіхом пройшла прем’єра опери польського композитора
У Києві відбулася прем’єра опери “Родинний альбом” Єжи Корновіча (Польща), а 10 грудня її почують у Львові
Повернення Дона Карлоса: вердіївський шедевр вперше за два роки прозвучав у Києві
      © 2008-2024 Music-review Ukraine