Стаття |
|
|
|
|
У "Мелодіях": А ви знаєте, яка важка вона – ця «владна сила»?..
22 липня 2016, п'ятниця
Поширити у Facebook
Російська опера – на відміну від італійської, «тенорової» - це «свято басів»… ну, на крайні випадок глибоких тенорів. Борис Годунов – він – таки трагічно-басовий… так воно і у Пушкіна… так і у Мусоргського…
Шипить-рипить – але ж це – Шаляпін… Олександр Сергійович писав про «важку міць влади», яка робить народ нечутливим до усього – він «безмолствує»… Модеста Петровича більше зацікавили відносини царя і народу. Опера писалася довго – перша версія закінчена у 1869-му, перша поставка тільки за п»ять років… а потім були інші «редакції»… про це потім – адже цар Борис залишається сам-на-сам – з Богом і…власними думами…
Євген Нестеренко: запис не концертний, а – зі сцени… Знамениті слова про «шостий рік спокійно» через багато років згадають – коли «національним лідером» стане Борис Миколайович: той теж не витримав «тягаря влади»… то що ж сталося з Борисом Першим, у якого душа болить і серце крає?.. втім, спочатку про оперні інтриги. Модесту Мусоргському не пощастило одразу пробитися на сцени імператорських театрів – комітет не прийняв до постановки, посилаючись на відсутність ефектної жіночої головної ролі – треба ж було кудись «притулити» усіх примадонн… Тоді композитор пише другу версію, додавши любовну лінію Лжедимитрій – Марина Мнішек… потім знову інтриги… і ось нарешті цар Борис пояснює – а чому ж так важко правити країною, в якій такі «суворі люди»…
Олександр Ведерніков… Знаменитий речитатив і монолог Бориса Годунова – це дія друга опери. Цар спочатку втішає дочку Ксенію, наречений якої помер, потім бавиться з сином Феодором… хлопчиком милим, але не зовсім «сповна розуму»… і тут на нього «накочує»…
Марк Рейзен… Чого ж чекати від майбутнього? Бориса Годунова і досі підозрюють у вбивстві царевича Димитрія – хоча значна частина істориків не переконана у цьому…втім, тут історична достовірність явно поступається художній силі!.. Треба сказати, що опера ця мала непросту сценічну долю: публіка її зустрічає «на ура», критики незмінно… критикують. Мусоргський створив дві редакції, потім над твором попрацював Микола Римський-Корсаков – теж дві редакції, остаточно «довів» Дмитро Шостакович – аж у 1940-му році… тим не менше, різні режисери і співаки навіть цей класичний монолог виконують по-різному: хтось – «за Пушкіним». Хтось – «за Мусоргським»… але криваві хлопчики в очах ввижаються усім – а надто як співає Дмитро Хворостовський…
Автор: Сергій Коротаєвський
Джерело: Ера-медія
|