| Новина |
|
|
|
|
Неповторний Микола Кондратюк! Пам’ятаємо!
5 травня виповнилось би 95 років від дня народження видатного українського оперного співака
5 травня, вівторок
Поширити у Facebook
5 травня виповнилось би 95 років від дня народження видатного українського оперного і концертно-камерного співака, педагога, музично-громадського діяча, народного артиста УРСР, Шевченківського лавреата, одного із "золотих голосів" України (1931-2006).
"Голос його багатий, соковитий, пластичний, тембр благородний. З такою технічною школою цього баритона невдовзі почують кращі театри світу.", - писала про Миколу Кондратюка римська газета "Avanti".
Рідкісний за силою і діапазоном оксамитовий баритон співака любили мільйони шанувальників. Микола Кіндратович Кондратюк гастролював на концертних і оперних сценах світу - в США, Канаді, Австралії, Західній Європі, Південній Америці, загалом у понад 40 країнах. Він записувався на радіо, грамплатівки, телебаченні. Знімався в музичних і художніх фільмах.
Народився майбутній співак в м.Старокостянтинові на Поділлі в родині військового. Дитячі роки пройшли у Полтаві. Почувши з радіоприймача голос видатного італійського баритона Тіто Гоббі, захопився співом. Але спершу довелося навчатися у фабрично-заводському училищі, з 16 років працювати монтажником на будівництві Кременчуцького машинобудівного заводу.
Закінчив Полтавське музичне училище. Під час служби в армії був заспівувачем, солістом Ансамблю пісні й танцю Київського військового округу.
У 1958 р. Микола Кондратюк закінчив Київську державну консерваторію у класі професора О. Гродзинського (сольний спів) і З. Ліхтман (камерний спів), після закінчення якої рік був солістом Державного народного хору імені Г. Верьовки. Потім - солістом Київського театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка. Стажувався у славнозвісному Міланському театрі "Ла Скала". Був здивований, почувши, що вже володіє тим самим еталонним співом, якому приїхав учитися. В Італії зустрівся з Тіто Гббі, голос якого почув у дитинстві. Маестро похвалив молодого українського співака за майстерність і красивий голос.
"Микола Кондратюк творив у той непростий час, коли не співак, а система визначала, кому, де і як краще реалізовувати уміння. Вивчені в Мілані оперні партії, заспівати у Києві італійською мовою йому не довелося. Бажання Миколи Кондратюка співати в Києві партії Фігаро і Ріголетто італійською закінчилося в’їдливим фейлетоном про "доморощених італійців". Мрією залишилося і здійснення театральних реформ. Співак мовчки і мужньо переживав, як він сам говорив, внутрішню кризу, і після десяти років успішної роботи в оперних театрах несподівано для всіх перейшов на концертну сцену, свідомо обравши цей нелегкий шлях, на якому отримав найвище професійне визнання, звання народного артиста і Державну премію імені Тараса Шевченка.", - згадувала народна артистка України Валентина Антонюк, учениця маестро.
Він був солістом «Укрконцерту» і Київської державної філармонії, викладачем, а потім ректором у Київській консерваторії.
Багато відомих тогочасних українських композиторів, зокрема Платон Майборода, Олександр Білпш, Ігор Шамо, Анатолій Кос-Анатольський та багато інших писали свої твори саме для голосу Миколи Кондратюка. Він дав путівку в життя численним вокальним творам, позначеним його особливою виконавською харизмою: "Ясени", "Два кольори", "Сніг на зеленому листі", "Прилетіла ластівка", "Цвітуть осінні тихі небеса" Олександра Білаша, "Очі волошкові" Степана Сабадаша, "На долині туман" Бориса Буєвського. Партнеркою його виступів була дружина, піаністка Наталя Сковородова.
Неповторний голос Миколи Кондратюка продовжує жити у записах, які давно стали «золотою класикою» нашої музичної скарбниці.
Світла пам’ять!
|