Інтерв'ю |
|
|
|
|
Композитор Алла Сіренко створила «Реквієм для Воїна» з посвятою Василеві Сліпаку
Минуло понад рік з дня трагічної загибелі оперного співака Василя Сліпака в АТО
16 жовтня 2017, понеділок
Поширити у Facebook
На початку літа у Львові вшановували його пам’ять проведенням Міжнародного музичного марафону W Live: Тихі дні любові і миру. 14 жовтня, у День Покрови, під час XXIII фестивалю сучасної музики «Контрасти» відбудеться ще одна непересічна подія з присвятою видатному співакові. Концерт «Реквієм для Воїна». Ми поспілкувалися з Аллою Сіренко – однією з чотирьох композиторів, твори яких прозвучать 14 жовтня. З нагоди концерту вона приїхала з Великобританії, де проживає понад 20 років.
– Пані Алло, ви були знайомі з Василем Сліпаком особисто?
– У нас було заочне знайомство. В 90-тих у Львівській філармонії відбувся мій авторський концерт. Тоді багато колективів виконували мою музику – серед них і хор «Дударик», учасником якого в той час був Василь. Для мого хору латиною під назвою «Agnus Dei» потрібен був контр-тенор. І здається, тоді саме Василь Сліпак співав цю партію. Особисто ми так і не познайомилися… Мої бабуся й дідусь поховані на Личаківському цвинтарі – і тепер щоразу, коли ми йдемо їх провідати, то я дарую квіти і Василеві.
– Розкажіть, як ви долучилися до проекту 14 жовтня?
– Мене дуже вразила загибель Василя Сліпака. Я дізналась про неї минулого року, одразу після трагедії. Почала дивитися його виступи у інтернеті. Це було надзвичайно прикро – я плакала за ним, як за рідним братом. Загибель такої талановитої людини – жахлива втрата… І тоді надійшло запрошення від Львівської філармонії – щодо участі у фестивалі «Контрасти». Так збулася моя мрія зробити щось для Василя – мене попросили написати твір його пам’яті. І тоді народився «Реквієм для Воїна».
– Як відбувалася робота над цим твором?
– Мені було потрібно підібрати поезію. Я попросила долучитися до роботи Теодозію Зарівну з Києва. Ми вже співпрацювали з цією поетесою – на її текст я написала «Молитву за Україну» пам’яті кардинала Йосифа Сліпого, яка прозвучала в Лондоні з хором «Калофонія». Цього разу Теодозія Зарівна також написала дуже цікавий вірш. Я не змогла використати всі його строфи – бо твір тривав би годину! Вірш містив і біографію Василя Сліпака, але її можна прочитати окремо. А я використала ракурс реквієму – як його душа піднімається до Бога. Помістила туди і латинські тексти – Kyrie Eleison, Osanna. Коли я почала працювати з цією поезією, робота пішла дуже швидко й темпераментно. Я дуже рада, що роблю свій маленький внесок для пам’яті Василя Сліпака.
– Чи це буде прем’єрне виконання?
– Так, світова прем’єра! Твір написаний у 2017 році. Його презентують у Львові – адже я львів’янка і це місто дуже важливе для мене. Хочу, щоби мої твори тут виконувалися. А вони не звучали у Львові вже, мабуть, 10 років. Проте раніше в репертуарі Львівської опери були два моїх балети та опера.
– А як ваша творчість розвивається у Великобританії?
– Я – артистичний директор концертного залу в Лондоні. Ми пропагуємо українську культуру, зокрема музику. Там не лише є українські виконавці, але і французькі, японські, німецькі. Я завжди прошу їх, щоб вони вивчили і виконали твори укр. композиторів. Таким чином ми пропагуємо нашу культуру на високому класичному рівні. Також я піаніст та органіст, даю концерти, викладаю. Моя опера-фантазія «Золотий пінгвін» стала першою українською оперою, яку поставили на сцені Королівської опери в Лондоні. Це велика честь! Я постійно заглиблена у творчість та нові ідеї. Зараз готую ще дві нові опери.
– Чи сумуєте за Львовом?
– Я подорожувала по всьому світу. Була в Австралії, Новій Зеландії, в Америці, майже по всій Європі. Але Львів завжди залишається для мене перлиною. Тут моя душа і коріння, про які я ніколи не забуваю. Де б я не була, кажу, що я львів’янка, українка.
– Яке зараз обличчя України у Великобританії?
– Події трирічної давності привертають увагу. Зараз дуже активна українська молодь. Ми багато виступали – перед парламентом, перед будівлею уряду і російським посольством. Даємо дуже багато благодійних концертів. Наприклад, в грудні у мене буде вже другий благодійний концерт зі збору коштів для дітей-сиріт, які втратили батьків через війну на Сході. Наші заходи нагадують на високому професійному рівні про те, що Україна існує. Коли читала лекції про Україну в Оксфорді та Кембриджі два десятиліття тому, мені доводилося розповідати географію – де знаходиться Україна, бо для них все це було Росією. Зараз вже нема такої потреби. Проте російська пропаганда глибоко пустила своє коріння у Європі. І деякі англійці досі вважають, що в Києві був путч, що це організували фашисти, тощо. На жаль, такі речі існують. Тому ми своєю діяльність показуємо, що це абсолютно не так. Українська музика підкорює серця слухачів у Лондоні.
Джерело: Львівська газета
|