| Огляд |
|
|
|
|
Фільми програми «Повний короткий» вже на шляху до глядачів!
6 лютого, п'ятниця
Поширити у Facebook
Програма «Повний короткий», започаткована RIBBON International спільно з «Групою Кінотрон» та компанією Романа Копполи Decentralized Pictures, підбиває підсумки: чотири режисер(к)и-переможці, які отримали фінансування навесні 2025 року, завершили виробництво своїх фільмів.
«Мені дуже імпонує те, що всі чотири фільми різних жанрів (анімація, ігрове та архівне кіно) так чи інакше є документальними, адже всі вони досліджують теми історії, пам’яті, місця та часу», — каже авторка програми, продюсерка Люба Кнорозок.
Розповідаємо більше про проєкти:
«Оазис хороших речей» Анастасії Фалілеєвої — світла печаль за невідворотним плином часу
«Оазис хороших речей» — анімаційний роздум про пам’ять і втрату, який почався з питання брата режисерки в дитинстві: «Коли ми помремо, ми станемо пам’ятниками?»
«Кожен мій фільм терапевтичний, і “Оазис” — не виключення. В цьому фільмі я вперше торкаюсь теми смерті і втрати в найбільш невідворотному і природному її прояві… коли ти нарешті перестаєш брехати собі, що цього ніколи не станеться, і вперше приймаєш, що ніщо не вічне», — говорить Анастасія.
У реаліях війни виробництво для невеликої команди з Кременчука стало значно складнішим: «Оазис хороших речей» сяє на екрані, але потерпає від російських атак в реальності.”
Анастасія Фалілеєва — режисерка й аніматорка родом з Кременчука. Її попередній фільм «Я померла в Ірпені» увійшов до шортлисту 98-ї премії «Оскар» у категорії «Найкращий анімаційний короткометражний фільм», здобув понад 25 відзнак на провідних світових кінофестивалях, а також отримав головну європейську анімаційну премію Emile за найкращий короткометражний анімаційний фільм 2025.
«Земля» Лади Копитової — зв’язок із втраченою домівкою
«Земля» — ігровий фільм Лади Копитової про літню українську біженку, яку зупиняють на митному контролі в аеропорті Лондона через банку з українською землею.
«Земля» стала найбільшим проєктом у кар’єрі Лади. Режисерка прагнула передати не «таблоїдні» образи війни, а «гірко-ніжну атмосферу розлуки з домом — поетичну й метафоричну інтерпретацію болючого досвіду», всупереч стереотипним очікуванням про «український» фільм.
Зйомки проходили в Одесі. «Перебування в українському аеропорту під час війни було водночас сюрреалістичним і болючим. Це повернуло спогади про мирне небо, і я рада, що завдяки кіно ми змогли хоча б на кілька днів подарувати команді відчуття минулого життя й нагадати собі, за що ми боремося», — каже режисерка.
Лада Копитова — українська сценаристка та режисерка, нині живе в Лондоні, працює в ігровому й документальному кіно. Її короткометражний фільм “Blueprint” був показаний на міжнародних фестивалях та отримав нагороду Best Emerging Filmmaker на канадському фестивалі Courts D'Un Soir. Лада була включена до списку 75 Filmmakers To Watch in 2024 від Women X Film Festival і стала фіналісткою Sundance Cultural Impact Lab 2025.
«Білі скелі Вінниці» Кароліни Ускакович — приховані колоніальні історії видобутку і переосмислення ландшафтів
«Білі скелі Вінниці» — документальний проєкт про руїни збанкрутілого хімічного заводу, що перетворилися на несподіваний оазис життя в серці міста. Колись «Хімпром» був одним із найбільших виробників добрив у Радянському Союзі, а сьогодні його токсична спадщина проявляється у насипі фосфогіпсу — «Білій горі», яка водночас зберігає пам’ять про індустріальне минуле і стає притулком для нової міської екосистеми дикої природи.
«Важливо запропонувати деколоніальне переосмислення українських міських ландшафтів, простежити трансформацію цього (пост)індустріального токсичного пустиря та запропонувати креативне бачення майбутнього (пост)індустріальних екосистем», — говорить Кароліна.
Кароліна Ускакович — режисерка, дизайнерка та мисткиня. Досліджує переплетення довкілля, культури та теорії. Закінчила магістерський курс з нелінійної оповіді в Королівській академії мистецтв у Гаазі й наразі працює в Ноттінгемському університеті, є співзасновницею організації Ukrainian Environmental Humanities Network та членкинею дослідницької групи «Цифрові екології».
«На стрімкій скелі» Тараса Співака — архівне дослідження окупації Криму
«На стрімкій скелі» — документальний проєкт, що через архів журналіста і депутата Севастопольської міськради Володимира Ілларіонова повертає нас у «тихі роки» Криму як Автономної Республіки у складі незалежної України. Слідуючи за Ілларіоновим — «співцем Криму» — фільм показує, як морське повсякдення приховує політичні зсуви, які поступово позбавляють півострів автономії в 2014 році.
«Основним викликом для мене стало поєднання роботи над архівним фільмом із життям у Києві у 2025 році: це створює продуктивну напругу між сучасністю та історією й нагадує, що мій інтерес до того, як Крим став ідеологічним центром військової агресії напряму пов’язаний із тим, що відбувається зараз», — говорить режисер.
Тарас Співак — режисер, монтажер та дослідник архівів. Навчався на кафедрі культурології Києво-Могилянської академії, згодом разом із однодумцями працював над каталогізацією архіву кіностудії «Київнаукфільм». У режисерській роботі працює з віднайденими матеріалами й тяжіє до діалогу із традиціями кіноесеїстики, політичного фільму, наукового кіно.
Примітки:
удіовізуальна культура стала одним із ключових чинників відновлення історичної тяглості та ідентичності. Від документальних фільмів до серіалів і коротких медіа форм — саме продюсер значною мірою визначає та опосередковано впливає на те, які історії отримають право на масове поширення, у якій тональності вони будуть подані та наскільки достовірно відтворять дух епохи. Продюсер виступає не лише організатором виробництва, а медіатором між культурною пам’яттю й суспільством, між фактом і емоцією, між локальною правдою і глобальним сприйняттям. Його рішення — вибір теми, стилістики, музики, мови, темпоритму — формують колективне уявлення про минуле й задають моральний горизонт сучасності. У ХХІ столітті цю роль дедалі більше перебирає на себе екран, а в межах екранних практик — продюсер як суб’єкт, що визначає, які образи та необхідні наративи минулого отримають ресурс для виробництва та дистрибуце неприбуткова платформа, яка підтримує історичне та сучасне українське мистецтво й культуру через виставки, індивідуальні мистецькі проєкти, публічні програми та гранти.
Група Кінотрон — це колектив кінематографістів, що базується в Києві. Їхні фільми були відзначені призами на кінофестивалях та стали лауреатами Премії ім. Фелікса Соболєва, «Золотої Дзиґи» та «Кіноколо».
Decentralized Pictures (DCP) — це організація співзаснована Романом Копполою, що прагне знаходити нові кінематографічні таланти та підтримувати незалежних фільммейкерів.
|