|
|
1 грудня "Метаморфоза" від Київського камерного оркестру в пам'ять про оперного співака, скрипаля, актора, військовослужбовця ЗСУ Ігоря Воронки
29 листопада 2024, п'ятниця
Поширити у Facebook
1 грудня Київський камерний оркестр під орудою диригентки Наталії Пономарчук зіграє програму «Метаморфоза»
в пам'ять про оперного співака, скрипаля, актора, військовослужбовця ЗСУ Ігоря Воронку
*Ідея афіші Олексія Воронки, сина Ігоря Воронки
Маестро Пономарчук: «Концерт побудований таким чином, щоби через твори, що у ньому звучатимуть можна було прослідкувати історію…
Adagio для струнного оркестру Семюеля Барбера – дуже відомий твір і найбільш скорботна й прекрасна музика, яка була створена людством.
«Метаморфози» Ріхарда Штрауса – має одну з найбільш вагомих і сильних ідей: повністю зруйнований через війну світ у кульмінаційний момент розвитку культури і мистецтва. «Метаморфози» були написані наприкінці другої світової війни і на той момент Штраус не бачив шляху для відродження, адже це була гуманітарна, світова людська катастрофа: зруйновані найбільші людські надбання за весь попередній період. Ми знаємо, що після цієї катастрофи, коли здавалося, що не існує надії на відродження, – світ продовжив створювати невимовну красу і мистецтво не було вбито. І ніколи не буде вбито! Зараз цей твір, звучить дуже сучасно: ми переживаємо ті самі події та емоції. На наших очах іде руйнація людських життів. Цивілізація має такі випробування, які не відомо, чи зможе пережити. Який буде підсумок цивілізаційної руйнації? Чи зможемо встояти перед цією безоднею? Який буде наш наступний крок?..
Ріхард Штраус писав цей твір, спостерігаючи руйнування Мюнхену, що в цій музиці є метафорою про Світ, зруйнований абсолютно дикими війнами, протистоянням пекельного зла, яке було накопичене у світі. Зараз ми маємо те саме. Тому «Метаморфози» не можна сприймати як історичний твір, а лише як сучасний. Написаній в експресіоністичній манері дуже виразно, він водночас є свідченням руйнації періоду романтизму в кульмінаційній фазі і цим є дуже близький нам. Тож, його поява в цьому концерті абсолютно закономірна.
У другому відділенні звучатиме українська музика. «Lirica» Євгена Станковича. Фантастична, невимовно поетична музика, написана складною сучасною мовою. Її головна складова – романтичні переживання. В ній чується незахищена і болісна емоція, велика беззахисність і дуже концентрована лірична нота, яка вражає.
Симфонія для гобоя і камерного оркестру «Біле погребіння» Вікторії Польової. Це поетична розповідь, присвячена «Солярісу» Андрія Тарковського. Слухаючи її, – відчуваєш свою приналежність до високого роду, свою ідентичність. Й водночас ця музика розповідає про трагедію одинокої людської душі… А гобой соліста Дмитра Гудими – птах, як моя душа, або як душа когось серед нас, або тих, хто зараз захищає Батьківщину…
Я б хотіла присвятити цей концерт пам'яті мого друга, з яким ми вчилися. Пам’яті нашого Героя – Ігоря Воронки, що загинув цього року. Прекрасний музикант, феноменальна людина, яку всі знали і глибоко поважали. Дуже добрий, благородний, фантастичний поет, музикант, актор, Людина Відродження, адже він був талановитий в усьому. Ігор був вбитий на війні і, на жаль, досі його тіла не змогли забрати і поховати … Мені здається, це дуже символічним, тому що його місце не в землі. Він став святим і музика – то його земля. Якщо він похований, то в музиці. Єдине, що ми можемо зробити сьогодні в його честь і пам'ять, це сказати все невимовне музикою…. А вона не тільки про нього. Вона, передусім, про нас…»
І попри все – прекрасна музика веде нас до світла.
Колектив: Київський камерний оркестр
Диригент: Наталія Пономарчук
Композитор:Вікторія Польова, Євген Станкович
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
|