| Новина |
|
|
|
|
1 серпня день пам'яті Бориса Гмирі
Згадуємо видатного українського оперного співака Бориса Гмирю (1903-1969 рр.)
1 серпня, п'ятниця
Поширити у Facebook
"Голосом Бориса Гмирі Україна з Богом розмовля", – сказав про нього поет Дмитро Білоус. Ім'я Гмирі стоїть серед імен найвидатніших вокалістів світу.
Його називали "Борис Великий" і знали в усьому світі. Він віртуозно виконував партії, які небагатьом були до снаги.
"Пісня українська - немов сонце, немов вода, немов материнська любов. Вона пестила мене ще в ті часи, коли я зовсім не вмів говорити, але вже співав... Я виховувався на українській пісні.", - зі щоденника Бориса Гмирі.
За 20 років творчої діяльності, більшу частину яких було потрачено на боротьбу із заздрісниками, чиновниками від культури, попри все, Борис Гмиря наспівав 1200 творів української і світової класики.
Борис Гмиря народився в Лебедині (нині - Сумщина). Дитинство і юність у нього були тяжкими, з 10 років він був змушений заробляти на хліб. Під час Голодомору 1932-1933 років померли батько та сестра Гмирі, а матір майбутній співак дивом врятував.
Атестат про середню освіту Гмиря отримав у 27 років. З відзнакою закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут і з відзнакою - Харківську консерваторію. Працював у Київському театрі опери та балету.
Друга Світова війна застала Бориса Романовича в Криму.
Все життя він носив на собі тавро: "Проживав на окупованій території". Це одне з див, чому Гмиря не був репресованим, працюючи в Полтавському музично-драматичному театрі на окупованій території. Хоча розплатою за це стала заборона гастролей за кордоном (за винятком країн соцтабору), утиски в театрі.
Борис Гмиря мав бас широкого діапазону, але замість партій для басу йому доручали виконувати партії для баритона та тенора. Працюючи в Київському оперному театрі, співак зазнавав постійних утисків і врешті його змусили взагалі залишити Київський оперний. До кінця життя співак концертував. За даними Фонду Бориса Гмирі, протягом 1945-1980 рр. в СРСР було випущено 7 мільярдів примірників платівок із записами у виконанні Бориса Гмирі. Держава багато заробляла на Гмирі.
Де б не гастролював, співак обов'язково виконував українські народні пісні та твори на вірші Кобзаря.
Він не уявляв свого життя і творчості за межами України і не спокусився на неймовірно вигідні пропозиції.
Слава співака гриміла на всіх континентах, а на Батьківщині його цькували.
Мільйони слухачів чекали на нього в США, Італії, Франції, Англії та інших країнах світу. Але туди його не випускали.
Допомагала Борису Романовичу все витримати дружина Віра Августівна. Вона як могла оберігала співака від стресів, цькування з боку заздрісників, а Борис Романович палко і ніжно любив свою дружину. Борис Гмиря помер у 1969 р., дружина - у 1996. Коли проводжали Віру Августівну в останню путь на Байковий цвинтар, над труною кружляла пара голубів, ніби дві душі, які зустрілися після тривалої розлуки.
На рідній Батьківщині немає жодного пам'ятника, музею Бориса Гмирі. Його київська квартира (Хрещатик, 15), де все збережено племінницею Віри Августівни - Ганною Принц так, як це було за його життя, і практично існує музей Гмирі, так і не стала цим музеєм юридично.
Епістолярна спадщина Бориса Гмирі – це 3,5 тис. офіційних листів, 7 тисяч листів шанувальників до нього, а також 8 зошитів-щоденників за 1939-1969 рр., які були видані в 2010 р.
У посланні ЮНЕСКО від 11 вересня 2003 року до 100-річчя видатного українського співака зазначається: "Борис Гмиря відомий як "Борис Великий" і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й культурі в цілому.
Вокальна спадщина співака є неоціненним внеском у скарбницю світового виконавського мистецтва.
Його філософські й епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури".
|