| Стаття |
|
|
|
|
Митець, що чув музику кольорами: чому Литва вважає Мікалоюса Чюрльоніса національним героєм
24 вересня, середа
Поширити у Facebook
У 2025 році у Литві відзначають 150 років з дня народження художника і композитора Мікалоюса Чюрльоніса, що став, без перебільшення, справжнім народним митцем цієї балтійської країни. Для литовців він є тією самою постаттю, яка допомогла нації побачити й почути саму себе в час, коли існування культури було під загрозою.
Але Чюрльоніс — не лише "великий литовець", а й унікальне явище світового мистецтва. Його часто називають "художником, який чув музику кольорами" — він писав симфонії, що нагадували живописні полотна, і створював картини, у яких відчувалися ритм та мелодія.
Тому його ювілей — це не лише нагода згадати важливу постать литовської культури, а й привід відкрити для себе мистецтво, яке навіть сьогодні звучить напрочуд сучасно. Суспільне Культура зібрало все, що варто знати про цього литовського митця.
Хто такий Чюрльоніс
Мікалоюс Чюрльоніс — литовський художник і композитор, його вважають одним із піонерів абстрактного мистецтва в Європі. Хоча митець прожив усього 35 роки, він залишив по собі багату спадщину — близько 400 музичних творів та 300 картин, а також багато літературних творів і віршів, які мають глибокий вплив на сучасну литовську культуру.
Мікалоюс Константінас Чюрльоніс народився 22 вересня 1875 року в маленькому литовському містечку Варена на південному сході Литви, яке на той час належало до складу Російської імперії. Його батько, Константинас Чюрльоніс, був органістом і хормейстером.
Дитинство Мікалоюс провів у Друскінінкаї, курортному місті на півдні Литви. Саме там проявилися його виняткові музичні здібності: у п’ятирічному віці він міг грати на слух, а в сім років — вільно читати ноти. Майбутній музикант навіть іноді замінював батька, граючи на органі під час меси.
Його талант помітив литовський князь Міхал Огінський, який став покровителем хлопчика — за його підтримки той спочатку здобув освіту у Варшавському інституті музики, а потім у Лейпцизькій консерваторії.
Перебуваючи у Лейпцигу, Чюрльоніс часто писав у листах до родини, що сумує за рідним Друскінінкаєм, тому, не маючи можливості повернутися додому, у вільний час почав малювати. А вже після смерті Огінського він повернувся до Варшави, щоб продовжити там навчання у місцевій художній школі, хоча й скаже пізніше про неї: "Там не вчили того, чого я хотів навчитися".
Однак, щоб мати змогу оплачувати власне навчанн, а також підтримувати братів, Мікаолюс був змушений підпрацьовувати приватним вчителем музики.
Саме ця робота допомогла йому познайомитися з родиною Волманів, які не лише стали його друзями, а й підтримували його фінансово, особливо Броніслава Волман. Вона купувала картини Чюрльоніса (які ніхто не купував), захоплювалася його талантом і говорила, що з нього виходить "світло і сяйво доброти".
Попри навчання у Польщі та Німеччині, Чюрльоніс не забував про рідну Литву. У листі до брата у 1906 році він писав, що присвятить країні "свої попередні та майбутні роботи".
А вже за рік, у 1907-му, він повернувся жити до Вільнюса, де долучився до Першої виставки литовського мистецтва, став одним із 19 засновників Литовського художнього товариства, а також був хормейстером хору Vilniaus kanklės.
Тут же він познайомився і з литовською письменницею Софією Кімантайте, яка стала пізніше його дружиною. Саме Софія навчала композитора литовської мови, тому його литовська ідентичність пов'язана саме з нею.
У намаганні стати більш відомим, за порадою друзів, Чюрльоніс у 1908 році переїхав до Санкт-Петербурга, де тоді було зосереджене все мистецьке життя Російської імперії. Тут він познайомився з литовсько-російським митцем Мстиславом Добужинським, який і представив Мікаолюса Російському художньому товариству.
У Петербурзі він знову був змушений підпрацьовувати вчителем музики. Втім, він не забуває про Литву — митець запропонував створити музичний відділ у Литовському художньому товаристві, надсилав гармонізовані народні пісні хору Vilniaus kanklės і разом із Софією написав музику до їхньої опери "Юрата" (Jūratė).
Постійна робота без перерв і матеріальні нестатки втомили Чюрльоніса — у 1909 році психіатр діагностував у митця нервове виснаження. Останні кілька місяців життя він провів у санаторії "Червоний Двір" (Czerwony Dwór) неподалік Варшави. Однак навесні 1911 року захворів на пневмонію та помер 10 квітня у віці 35 років. Під час перебування Мікаолюса у клініці Софія народила спільну доньку Дануте, яку той так ніколи й не побачив.
Литовські активісти нині планують встановити невеликий монумент поблизу Варшави, щоб вшанувати памʼять митця.
Музика Чюрльоніса
Точна кількість музичних творів Чюрльоніса невідома — значна частина його рукописів не збереглася, однак до цього час залишилися окремі ескізи, чернетки та фрагменти його музичних ідей. Музика митця вирізнялася інноваційністю: він експериментував із поліфонією, сучасними акордами та музичними арабесками, створюючи серії композицій і відкриті музичні форми.
Загалом його архів налічує майже 400 композицій, більшість з яких:
твори для фортепіано (близько 200);
твори для симфонічного оркестру (симфонічні поеми "У лісі" і "Море", симфонічна увертюра Kęstutis, кантата для хору та оркестру De Profundis);
твори для струнного квартету;
твори для хору а капела на тексти псалмів;
твори для різних хорів (оригінальні композиції та обробки литовських народних пісень (близько 40);
твори для органу.
Саме Чюрльоніса вважають засновником литовської професійної музики. Разом з іншими музикантами він у 1909 році підготував словник литовської музичної термінології "Наша музична термінологія" (Mūsų muzikos terminologija).
Живопис Чюрльоніса
Як митець Чюрльоніс довго не отримував визнання, бо хоча його творчість і випереджала свій час, він залишався на периферії західного мистецтва зокрема й тому, що жив у провінції Російської імперії.
На його творчість сильно вплинули литовські пейзажі, міфологія та фольклор — він часто шукав відправні точки у народній творчості й культурі. Це можна побачити не тільки в пейзажному триптиху "Райгард" (1907), але й у картинах, наповнених казковими мотивами, "Подорож короля" (1907), триптиху "Казка" (1907), етнографічні мотиви можна знайти й у картині "Казка (Казка про фортецю)" (1909).
Окремі пейзажі відображають інтерес Чюрльоніса до східної філософії та теософії. Зокрема, це видно у картині Rex (1909 рік), в якій поєднуються дослідження книг французького астронома Каміля Фламаріона, Святого Письма, індоєвропейських міфів та власний життєвий досвід.
Також інтерес художника до відносин між людиною і Всесвітом простежується у циклі з 13 картин "Створення світу" (1905/1906). Він писав про це: "Це
Створення світу, але не нашого світу згідно з Біблією, а іншого, фантастичного світу".
Його творчість повʼязана і з музикою: Чюрльоніс вважав себе синестетиком, і це дозволяло йому бачити звуки у кольорах та образах — він уявляв "весь світ як велику симфонію". Його картини часто мають музичні назви, такі як прелюдія, скерцо, анданте, алегро, фінал.
І хоча це було не новою ідеєю, саме Чюрльоніс вважав, що за допомогою живопису можна відобразити на полотні структуру музичної композиції. Він малював повторення мотивів, його лінії відповідали мелодійному ритму, створюючи гармонію з кольорами.
Чюрльоніс і Японія: можливі впливи далекосхідного мистецтва
Наприкінці XIX — на початку XX століття Європу охопила хвиля японізму: зацікавлення японським мистецтвом стало новим джерелом натхнення для імпресіоністів, постімпресіоністів та модерністів. Митці відкривали для себе укійо-е, кераміку, візерунки на тканині й інші витвори східної культури.
Багато дослідників Чюрльоніса, проаналізувавши його картини, вважають, що він також міг потрапити під цей вплив. Під час навчання у Варшаві художник відвідав виставки японських гравюр з колекції Фелікса Ясінського, також він контактував із митцями рухів "Молода Польща" та "Світ мистецтва" у Санкт-Петербурзі, які активно вивчали японську естетику.
Зокрема, у багатьох картинах Чюрльоніса простежуються чіткі лінії та орнаментальні форми, що перегукуються з технікою японських гравюр. Також часто зʼявляються образи хвиль, неба чи птахів, які в його картинах набувають символічного значення і водночас нагадують роботи японських митців Кацушіки Хокусая й Утаґави Хірошіґе.
Крім того, деякі його твори, наприклад "Аллегро з Сонати № 2" ("Соната весни"), близькі до японської техніки тушевих картин (суйбоку-ґа або сумі-е) з їхніми розмитими кольоровими площинами й контрастними фігурами.
Дослідники також вбачають у картинах Чюрльоніса алюзії на японські гравюри: міст у "Фантазіях" нагадує ворота японського святилища (торії), хмари у "Весняному мотиві" перегукуються з роботою "Види на гору Фуджі" Кацушіки Хокусая, а триптих "Райгард" можна порівняти з панорамними укійо-е.
Найяскравішим прикладом вважається "Фінал" із "Сонати моря", де зображена велика хвиля нагадує "Велику хвилю в Канаґаві" того ж Хокусая — тут "японська хвиля" зустрілася з хвилею Балтійського моря, поєднуючи далекосхідні образи й литовську природу.
Однак Чюрльоніс був не просто натхненний японським мистецтвом, а творчо переосмислював ці ідеї, поєднуючи їх із національними мотивами та власним світоглядом. Тому його картини сприймаються не як копіювання східних образів, а як поєднання різних культурних джерел, перетворених на оригінальну художню мову.
Творчість литовського митця люблять і в самій Японії. У 1992 році відбулася перша велика виставка його робіт у Токіо, а у 2026 році очікується нова експозиція в Національному музеї західного мистецтва, присвячена 150-річчю від дня народження художника.
Чюрльоніс як культурний символ Литви
Чюрліоніс досі є важливою постаттю в литовській культурі та національній свідомості. Ще за життя художник заявив про свій намір "присвятити Литві" всі свої "минулі та майбутні роботи", брав активну участь у литовському національному русі й культурному житті.
На свідомість Чюрльоніса як литовця вплинуло знайомство із Софією Кімантайте: вона була захоплена ідеєю підвищення рівня литовської національної культури, досліджувала історію та культурну спадщину свого народу.
Кіманайте була активною культурною діячкою — саме вона вчила Чюрльоніса литовської мови, оскільки той спілкувався до цього тільки польською та російською. Після його ранної смерті присвятила себе літературі, педагогіці та громадській діяльності: викладала в Каунасі, була єдиною жінкою серед делегатів Ліги Націй, очолювала литовську організацію скаутингу дівчат, брала участь у жіночому русі, включно з Лігою за мир і свободу. А під час Другої світової війни допомагала рятувати євреїв, за що була визнана Праведницею народів світу.
Мікалоюс Чюрльоніс поєднав у музиці фольклорні інтонації з класичними формами, а у живописі — народні мотиви із символізмом і модернізмом. Його творчість з’явилася у час, коли литовська мова була під забороною, а сама ідея національної окремішності ставилася під сумнів владою Російської імперії. У цій атмосфері Чюрльоніс своїми творами доводив: литовська культура має право на існування і може бути сучасною та європейською.
Спадщина Чюрльоніса вийшла далеко за межі музейних залів і академічних сцен. Його творчість надихає сучасних композиторів, художників і режисерів.
У Литві щороку відбуваються фестивалі його імені, де класичні виконання творів митця поєднують з електронною музикою, візуальними інсталяціями та перформансами.
У місті Каунас розташований один із найбільших і найстаріших у країні музеїв — Національний художній музей імені Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса, який зберігає понад 355 000 експонатів. Колекція охоплює як твори самого митця, його особисті речі, щоденники та листи, так і твори інших майстрів різних видів мистецтва, які відображають художнє життя Литви.
Також у Вільнюсі розташований Будинок Чюрльоніса — у ньому збережена атмосфера того часу, коли митець жив і працював тут у 1907–1908 роках. У закладі представлені його твори, відтворено інтер’єр, а ще проводять виставки, концерти та освітні програми. Керує ним правнук митця, Рокас Зубовас.
Навіть популярна культура знаходить у Чюрльонісі джерело натхнення: його роботи з’являлися на обкладинках альбомів, у відеоарті та мультимедійних виставках у Вільнюсі, Берліні, Нью-Йорку. Молоді композитори, такі як Домантас Пурас, переосмислюють музику Чюрльоніса, поєднуючи класичні мелодії з електронікою та експериментальними формами, як, наприклад, у його альбомі Like an Underground River.
Сьогодні Мікалоюс Чюрльоніс в Литві не лише художник і композитор, а й куьтурний герой, завдяки якому нація усвідомила власний голос у світі.
Автор: Поліна Горлач
Джерело: suspilne.media
|