Три з цих концертів ознаменували закриття філармонійних абонементів: скрипкової, гітарної та фортепіанної музики.

За словами одного з організаторів фестивалю, художнього керівника Колонного залу ім. Лисенка Олени Зеніної, такий «абонементний» підхід до узгодження фестивальної програми від цього року визначив виняткову змістову концепцію «Київської весни».

Ще два вечори фестивалю – авторські: концерт з циклу «Великі імена», започаткований Романом Кофманом, цього разу присвячений Д. Шостаковичу і виступ Національного симфонічного оркестру до Міжнародного року Ф. Ліста.

Тож, програма і склад виконавців фестивалю передвіщали чимало цікавого. І, як з’ясувалося, ці сподівання не були марними.

Відкрити цьогорічну «Київську весну» було доручено американському скрипалю Джозефу Ліну, який разом з Симфонічним оркестром Національної філармонії під керуванням Миколи Дядюри зіграв Перший скрипковий концерт С. Прокоф’єва.

Виконавцям довелось вдало співпрацювати і раніше – на гастролях в Японії, в результаті чого, власне, і виникла ідея запросити Ліна для виступу в Києві.

Бездоганна техніка в поєднанні з витонченою натхенністю дозволяла скрипалю точно відтворювати найдрібніші інтонаційні, ритмічні, динамічні та емоційні нюанси прокоф’євського опусу і поряд з тим, тонким, але пронизливим співом і репліками своєї скрипки надихати і делікатно пожвавлювати оркестр.

Гітарний абонемент в межах «Київської весни» закривав на другому, суботньому концерті фестивалю австрійський гітарист Александр Свете.

Не так давно він виступав на сцені Колонного залу ім. Лисенка в межах гітарного фестивалю-конкурсу «Київ-2009», будучи запрошений як член журі конкурсу.

Нинішнім же виступом Свете, безсумнівно, помножив кількість українських шанувальників його таланту.

Просто зовні, з неперевершеним відчуттям витонченого внутрішнього пульсу граної музики і, отож, дивовижно відтворені шедеври гітарної музики XVII–XX століть, запам’ятався винятковий серед загалом класичної програми «Київської весни» авангардний твір «Нуне» італійського композитора, одного з фундаторів сучасної гітарної школи Г. Петрассі.

Зрештою ж, концерт Александра Свете став фантастичним прикладом того, як один музикант грою на одному ж, до того, не дужому за гучністю інструменті може довести до нестями півсотні слухачів.

Продовжив «Київську весну», по праву ставши її кульмінацією, концерт, присвячений творам Д. Шостаковича з циклу «Великі імена», втілюваний Київський камерний оркестром під орудою Романа Кофмана разом з запрошеними виконавцями. Їхні виступи прийшлися на другий відділ концерту.

Розпочав його піаніст Олег Полянський, котрий зараз живе і працює в Німеччині, проте, досить часто виступає в Україні.

На «Київську весну» Полянський був запрошений спеціально, адже він мав в репертуарі Перший до-мінорний Концерт Шостаковича, виконуючи його на відповідному високому рівні.

Неабияка технічна вправність (до речі, свого часу Полянський закінчив десятирічку ім. Лисенка), палка наснага соліста, їхній зразкового взаєморозуміння діалог з оркестром зумовили вражаюче виконання: буквально, кожен зіграний акорд був вартим цілого життя: і для виконавців, і для слухачів.

Не менш феєричним було завершення авторського концерту з творів Шостаковича – його не так часто виконуваний «Антиформалістичний райок».

Співав досвідчений бас з Московського державного академічного камерного театру ім. Покровського, народний артист Росії Олексій Мочалов, який, між іншим, отримав премію «Diapasone DrOr» провідних французьких видань звукозапису за сольний диск «Вокальні цикли Шостаковича».

Переконлива гра – майстерні музично-акторські перевтілення, без яких не можливо уявити виконання «Райка», здавалось, й справді, не доставляли виконавцю Мочалову жодних складнощів, тож, публіка, як воно і належить, щиро сміялася, власне, через зміст твору.

Неначе домінантовим предиктом «Київської весни» був передостанній, сольний концерт молодого визнаного піаніста, лауреата багатьох провідних міжнародних конкурсів, котрий представляв Іспанію Ельдара Небольсіна – це бездоганне, класичної поміркованості в упорядкуванні логіки та емоцій виконання творів Бетховена, Шуберта, а також, наділених віртуозною змістовністю, «Танців смерті» Ф. Ліста у власному перекладенні.

Апофеозним фіналом цьогорічної «Київської весни» був концерт Національного симфонічного оркестру України під керуванням Володимира Сіренка, присвячений 200-річчю від дня народження згадуваного угорського класика.

Прозвучали його симфонічна поема «Орфей», Концерт для фортепіано з оркестром №2 (соліст – український піаніст О. Поляков) та – вперше у Києві – Симфонія до «Божественної комедії» Данте.

Дитячий спів (хору «Щедрик»), яким завершилася Симфонія звучав насправді піднесено – згідно зі змістом данте-лістівського твору тому, що диригенту вдалося утримати і підготувати слухацьку увагу до відповідного сприйняття цього моменту, а також – органічно поєднати звучання симфонічного оркестру та дитячого хору.

Відтак, цьогорічна «Київська весна» і за представленою програмою, і за рівнем її виконання успішно засвідчила свій статус непересічного міжнародного фестивалю, що пропагує класичну музику на українських теренах


Фото: Сергій Пірієв
Колективи: Київський камерний оркестр
Виконавці: Олександр Поляков, Олег Полянський
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Міжнародний музичний фестиваль "Київська весна"


Фотоальбом:

Інші: