|
|
Резонансна подія
Композитор Ігор Щербаков відзначив ювілей святковим концертом
22 грудня 2010, середа
Поширити у Facebook
 Ювілейний авторський концерт лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України композитора Ігоря Щербакова (нещодавно йому виповнилося 55!) співпав із обранням його на щойно проведеному ХІІІ з’їзді головою Національної спілки композиторів України.
Знімаю уявного капелюха і низько вклоняюся людині, яка героїчно погодилася очолити цей «Ноїв ковчег», який останнім часом як тільки не обзивали (від «пережитку доби соцреалізму» до «рудимента сталінської доби»).
А між іншим саме спілка композиторів об’єднує ту вельми нечисленну (усього 480 членів на 48 мільйонів населення держави – тобто 1 на 100 000) верству української мистецької та інтелектуальної еліти, котрою будь-яка інша країна дуже б дорожила (приклади бачимо хоч у Китаї чи Азербайджані, у ряді європейських країн).
Наша ж рідна ненька, здається, робить усе для того, щоби поняття «композитор» асоціювалося виключно з мобільним ринґтоном. Тож ми щиро вітаємо Ігоря Щербакова з високою посадою й цілком усвідомлюємо його самопожертву.
Принагідно висловлюємо надію, що цим кораблем у розбурханому морі «псевдодержавницьких» новацій і реформ він керуватиме вправно й не допустить його розвалу чи (не дай, Боже!) примусового розпуску.
А тепер, власне, про сам концерт... Він вийшов класним. Адже представив найкращі опуси композитора останніх років, що вже пройшли певну апробацію й презентували митця масштабного, серйозного, справжнього професіонала.
До того ж виконували їх досвідчені солісти, які спеціалізуються саме на сучасній музиці й у запропоновані твори вже «вспівалися», «вжилися». Отже, як кажуть, це було «влучення в десятку».
Вишукані й делікатні «Пісні Азалій» для сопрано (лауреатка міжнародних конкурсів Світлана Глеба) й симфонічного оркестру (Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка) відтворили вічну боротьбу чоловічого й жіночого (у східній філософії інь і янь) начал (у даному разі моторно-динамічного й мелодично-наспівного), орнаментовану мовним забарвленням (українська, корейська, англійська в кожній частині відповідно). Відчувалося, що співачка просто замилувана кожним звуком або вибагливим інтонаційним зворотом.
Концерт № 2 для фортепіано «Пам’яті Дмитра Шостаковича» давно увійшов у концертний репертуар виконавця – заслуженого артиста України Йожефа Ерміня. Твір вирізняється віртуозністю, динамічністю.
Щоправда, іграшкові, «порцелянові» образи Шостаковича (маю на увазі цитати й інтонаційні алюзії) у переосмисленні Щербакова сповнилися драматизму та гіркої іронії.
До речі, Йожеф Ермінь, пов’язаний з Ігорем Щербаковим роками тісного творчого й людського спілкування, цим самим концертом святкував свій золотий ювілей. І було дуже приємно, що митці із задоволенням вітали один одного саме на сцені, даруючи хвилини радості багатьом присутнім.
А публіка на концерті була «невипадковою» (своєрідний фан-клуб). Слухачі щиро співпереживали і щедро відгукувалися оплесками на кожен твір.
Мене особисто приголомшив Концерт для флейти з оркестром «Пам’яті Олега Киви» (солістка – Богдана Стельмашенко). Музика вразила глибиною, особливою пронизливою ліричністю, співзвучною із емоційним світом самого «адресата».
Вибрані частини духовного концерту-реквієму «Сон» для тенора (Анатолій Погрібний), мішаного хору (Національна заслужена академічна капела України «Думка»), органа (Ірина Харечко) та симфонічного оркестру на вірші Юрія Плаксюка стали достойною кульмінацією програми. У цьому творі поєдналися традиції православного акапельного богослужбового співу та західноєвропейської траурної літургії. Автор піднявся тут до високого рівня трагедійності. На сьогодні це, беззаперечно, вершинний твір не просто у доробку Ігоря Щербакова, а й в українській музичній культурі останнього десятиліття.
У приватній бесіді по закінченні концерту Йожеф Ермінь, пояснюючи свої пріоритети в сучасній музиці, зізнався, що для нього головне – наявність інтонації, що «затягує», тобто насправді «резонує» із порухами душі, знаходить у ній відгук. Нинішня імпреза «резонувала» за всіма параметрами: композиторським, виконавським, слухацьким, із чим можемо привітати, насамперед, винуватця події, усіх до неї причетних, а також і себе, що маємо в Україні таких митців. Та ще й доволі молодих, у яких, упевнена, попереду ще багато творчих перемог!
Матеріал надано редакцією журналу «Музика»
Автор: Ірина Сікорська
Фото: Роман Ратушний
Колективи: Національна заслужена академічна капела України "Думка", Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Виконавці: Богдана Стельмашенко, Світлана Глеба, Йожеф Ермінь
Диригенти: Анатолій Погрібний
Композитори:Ігор Щербаков
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Фотоальбом:
|