| Стаття |
|
|
|
|
Пам’ятаємо легендарного тенора Івана Козловського
21 грудня день пам'яті видатного українського співака, мецената, Шевченківського лавреата І. С. Козловського (1900-1993)
Сьогодні
Поширити у Facebook
"Іван Семенович Козловський - один із найвидатніших українських оперних співаків, чий голос і майстерність стали символом світової вокальної культури.
Його творчий шлях розпочався не на великій сцені, а в стінах церковноприходської школи, яка відіграла ключову роль у формуванні його особистості та таланту. Тут майбутній тенор отримав не лише базові знання, а й перші уроки музики, акторської майстерності та громадянської свідомості. Центральною фігурою в освіті та вихованні Івана Козловського був його учитель і наставник Сисой Григорович Саєнко. Він був не просто педагогом, а справжнім ентузіастом, який прищеплював учням любов до мистецтва, літератури та історії.", - Музей-садиба І.С.Козловського.
Народився майбутній співак у с.Мар'янівці на Київщині в співочій селянській родині.
“Мама мріяла, щоб я став священиком. Мене віддали в школу, звідти було "рукою подати" до архиєрейського сану. Після неї брали в семінарію, де вчилися чотири роки на священика.", - згадував Іван Семенович.
З семи років співав у Михайлівському Золотоверхому монастирі, де прожив близько десяти років разом зі своїм братом Федором, що теж став відомим співаком. У 1919-му році Федір Козловський разом з хором Олександра Кошиця виїхав на гастролі до Європи, але після окупації України більшовиками відмовився, як і всі інші члени хору, повертатися в Україну (скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорка). Через це Івана Козловського не випускали за кордон.
"У 1917 р. вступив до Музично-драматичної школи Миколи Лисенка (від 1918 р. - Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка), в якому навчався до 1920 р. Першою і єдиною викладачкою вокалу у Івана Козловського була Олена Муравйова, яка також навчала Зою Гайдай та Оксану Петрусенко.
Від кінця 1918 р. співав у Полтавському музично-драматичному театрі. У 1919 р. разом із хором Олександра Кошиця виїжджав на гастролі країнами Європи.
У 1920-1923 рр. служив за призовом у Червоній армії у Полтаві. У 1922 р. виступав у місцевому театрі, де зіграв свою першу велику роль - Фауста в опері Ш. Гуно "Фауст". Після демобілізації співав у Харківському (1924) і Свердловському (1925) оперних театрах. Мав чудовий лірико-драматичний тенор та отримував схвальні відгуки місцевої преси. У 1926 р. прийнятий до трупи Большого театру СРСР, у якому виступав до 1954 р.", - Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва.
Козловський все життя був українським патріотом. Щороку приїздив до Канева - вклонитися Кобзареві з дитячим хором рідної Мар'янівки, з якими виконував твори на слова Т. Шевченка. Говорив українською, вчив і доньок, не раз соромив земляків, які цуралися рідної мови. У його репертуарі були "політично небезпечні" "Мені однаково" на слова Т.Шевченка, пісні січових стрільців, колядки та щедрівки.
Він не шкодував власних коштів, відкривши в рідній Мар'янівці дитячу музичну школу з симфонічним оркестром. "Мар’янівська школа за роки свого існування дала 300 професійних музикантів. Тобто це фактично мала народна консерваторія. Іван Семенович не тільки зробив школу, а й списав туди 9 роялів з "Большого театра". Він також придбав всі інструменти симфонічного оркестру, на яких досі грають діти в школі. Йому забороняли бути меценатом.
Йому казали: "Іван Семенович, у нас не настільки розвинений комунізм, щоб ми собі таке дозволяли.". Але він робив так, як надумав.
Наші колядки, які тоді знищувалися, він заново збирав і виконував. Крім того, у Великдень він заспівав у "Большому театрі" перед Сталіним. Його питали, що він співатиме. Він казав - романс "Христос Воскрес". Його кілька разів попросили заспівати щось інше, бо не могли це оголосити. Він виходить на сцену і оголошує романс сам. Звичайно, відспівав він геніально. Далі - тиша, всі дивляться на Сталіна. Першим зааплодував Сталін.", - Тетяна Зозуля, Громадське радіо.
Доля вберегла Івана Козловського від сталінських репресій. Припускають, що, можливо, через його велику популярність - одна американська агенція назвала його найкращим тенором ХХ ст. - а може через те, що Сталін вважав його "дивакуватим" і не ставився серйозно.
Іван Козловський казав, що якби не музика, став би істориком. Усе довге життя він був закоханий в Україну. У волоколамську, під москвою, є могила гетьмана Петра Дорошенка. Козловський возив туди москвичів - уклонитися.
Великий тенор доживав віку самотнім. Сучасники розповідають, що дуже тужив за Україною. Мріяв на схилі днів піти в Україні до монастиря.
Але цьому не судилося здійснитися…
Іван Козловський виступав до 87 років. В останні роки життя артист писав мемуари й у 1992 році він опублікував книгу спогадів “Музика – радість і біль мій”.
Помер Іван Семенович 21 грудня 1993 року. Поховали на Новодівичому кладовищі в Москві.
У 1994 році в селі Мар’янівка Васильківського району Київської області заснували Меморіальний музей-садибу Івана Козловського. Там же за шість років відкрили пам’ятник.
У столиці України є провулок Козловського, де пам’ятник встановлено 2008 року (скульптор В. І. Зноба) і де розташовано Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У столиці працює Мистецько-концертний центр ім. Івана Козловського Національної оперети України.
У 2017-му на території Михайлівського Золотоверхого монастиря Козловському відкрили меморіальну дошку. Також на честь великого співака названо астероїд 4944.

|