| Стаття |
|
|
|
|
Як створюється опера: від задуму до виходу на сцену
Анатолій Солов'яненко головний режисер Національного театру опери та балету
5 серпня 2018, неділя
Поширити у Facebook
Джерело: УП. Життя
"УП.Життя" попросила головного режисера Національного театру опери та балету Анатолія Солов'яненка розповісти про те, як створюється опера, що найбільше подобається київській публіці і що означає "сучасна опера"
Опера, як і будь-яке мистецтво, має свою специфіку.
Композитор у музиці закладає емоцію, не тільки інтонацію фрази. Там закладений і стрибок, і поворот, і удар ножем.
Наприклад, "Кармен" створили два генії - Меріме і Бізе. Якщо берешся за постановку цього твору, маєш передати ті емоції й почуття, які закладені авторами, відтворити те, про що вони писали.
ЯК СТВОРЮЄТЬСЯ ОПЕРА
Коли вирішують ставити нову оперу, беруть спершу клавір опери (ноти), з нього роздруковують окремі партії і роздають солістам, яких призначають на виконання тієї чи іншої партії.
І вони йдуть вчити партії з концертмейстером.
Залежно від складності партії, солісти можуть її вчити від двох тижнів до півроку. Це індивідуально.
Якщо людина готується довше, це не означає, що вона слабка. Це специфіка пам'яті.
Паралельно з цим режисер з художником працюють над костюмами та сценічним оформленням.
Коли цю роботу завершили, є процедура прийняття макету вистави.
В макеті - спеціальному "ящику", який за пропорціями відповідає сцені, відтворюють те, що буде на виставі, у мініатюрі. А на папері ми бачимо ескізи костюмів.
Диригент разом з оркестром ближче до вистави спочатку вчить тільки оркестрову складову, музичну.
Хормейстер вчить з хором тільки хорові партії. Потім починаються репетиції.
Диригент приймає партії у всіх солістів: що вони вивчили, щоб все було чітко і точно.
Потім у мене як режисера починаються репетиції з солістами на малій сцені, де ми по фрагменту просуваємось, поки не поставимо всю виставу.
Коли режисер поставив усю виставу з солістами, до репетицій долучається хор.
Далі починаю зводити разом хор і солістів.
Робимо це під рояль, не під оркестр, щоб можна було зупиняти стільки, скільки потрібно, і не тримати оркестру 100 людей.
Якщо є у постановці балетна складова, потім долучають її, і допоміжних артистів, які грають, наприклад, варту, яка має пройти за королем, чи винести труну чи дарунок, чи вийти з свічкою в процесії тощо.
Під рояль всі учасники вистави з'єднують до "купи".
Потім починаються сидячі репетиції разом з оркестром: усі солісти сидять на сцені, не ходять, а тільки співають, щоб гармонійно поєднати спів з музикантами.
Далі - фінальний етап, коли без костюмів і оформлення на сцені уже всі роблять те, що буде на прем'єрі. Потім додають костюми, далі - оформлення, ставлять світло і вистава виходить у світ.
Зараз ми говоримо про те, що буде у нас за рік.
На одну виставу йде 6-12 місяців.
В драматичному театрі це простіше і менш коштовно. Там у виставі може бути задіяно 2, 5, 10 людей. Може бути потрібен стіл, дві табуретки, і - якщо це вистава сучасна - можна грати у повсякденному одязі.
Тоді як в оперній виставі "Аіда", наприклад, на сцені 250 артистів і 7 різних місць дії, які мають змінитися на великій сцені, це великі витрати.
Кошториси світових постановок вимірюються в мільйонах доларів і євро.
У Нацопері це значно менші суми, бо вся інтелектуальна праця наша, виконавці, цехи на зарплаті.
Витрати - це тільки матеріали - тобто тканини, дошки, фарби.
Якщо треба для постановки купити проектор чи замовити мультиплікацію - це додаткові витрати.
Як правило, бюджети наших постановок не перебільшують 100 тисяч доларів.
ПРО СУЧАСНІСТЬ В ОПЕРІ
Коли йдемо в оперу, у нас є певний стереотип, що ми очікуємо там побачити і почути.
Так само як йдемо на футбол, знаємо, що там буде стадіон, м'яч, ворота і 22 гравці.
А якщо замість трави буде пісок? Це буде інша річ, ніж та, яку ми готові побачити.
Сучасна оперна музика має своїх поціновувачів, але це не так багато людей. Моцарт, Верді, Донцетті увійшли в історію найперше через мелодію. Це те, що мозок підсвідомо сприймає і запам"ятовує.
Що першим спадає на думку, коли говоримо про оперу? Це, наприклад, куплети тореадора з "Кармен", чи пісенька герцога з "Ріголетто": "Серце красуні схильне до зради...", або "Фігаро тут, Фігаро там..". Щось таке.
А мова сучасних композиторів ускладнена - настільки, що здебільшого працюють вони для себе і своїх колег та музичних критиків, а для пересічного глядача ця музика недоступна і незрозуміла через складну музичну мову.
Це не тільки в Україні.
Якщо візьмете репертуар будь-якого музичного театру, побачите, що на 70% репертуар у цих театрів спільний. Це опери Верді, Пуччіні, Масканьі, Доніцетті, Моцарта ... У німецькій опері - ще Вагнер ...
Ще десь 10-15-20% - старовинні опери, а решта - експериментальні сучасні опери.
Як правило, сучасні опери протримуються 6-10 показів і зникають.
За останні 50-60 років не пригадаю жодного оперного твору, який поставили у різних театрах і він мав потужну історію як опери згаданих композиторів.
В балеті ситуація простіша. Багато сучасних балетних творів з'являються на збірну музику.
Є сюжет, і під нього постановники - балетмейстер та з диригентом - підбирають музику різних композиторів.
І з неї створюють балет. В опері таке неможливо, бо опера - це цілісна канва.
Осучаснювати оперу можна двома шляхами. Перший - епатажний, але рідко пов'язаний зі справжнім мистецтвом.
Часто до постановки опери звертаються нефахівці: непрофесійні режисери, артисти, які колись співали або й ні, а іноді - зовсім сторонні люди.
Не можна, наприклад, брати оперу "Дон Карлос" і переносити у бордель чи до безхатьків на Тайвані. Це не те, що хотіли сказати Шиллер та Верді - цей твір прив'язаний до конкретної історичної епохи.
А от, скажімо, з "Травіатою", сюжет якої актуальний у будь-який час і будь- де таких проблем немає - дія може відбуватися в Дубаї чи Києві, у клубі чи на пароплаві. Важливо лише, щоб стосунки між ними мають бути такими, якими їх створили автори.
Я не проти сучасної опери та експериментів.
Однак, переконаний, якщо кортить створити сучасну оперу, треба взяти сучасного композитора, сучасного автора лібрето, і разом з ними створити.
Тоді ми будемо бачити, чого твір вартує, будуть глядачі на нього ходити чи ні.
Не потрібно намагатися пропіаритись, спаплюживши створене геніями і використовуючи назви їх творів, що за століття стали своєрідними брендами.
Другий спосіб осучаснення: сучасні технології - проекції, екрани, фото-, відеоматеріали.
Коли я ставив виставу "Казка про царя Султана", створювався під неї мультфільм, спеціально під музику, щоб це відповідало темпоритму, закладеному композитором.
За останні 5 сезонів у нас є й сучасні прочитання класичних творів, ґрунтовані на музматеріалі авторському.
Це може бути зміна часу, простору, костюмів і гриму, але сюжетна лінія збережена та, що закладена авторами - наприклад, оновлена постановка "Фауста".
Є класичні - "Тоска", "Дон Карлос", "Набукко", де використані найсучасніші технологічні досягнення, які нам доступні - проекції, матеріали, конструкції.
Звичайно, не все можемо собі дозволити. Нью-Йоркська Метрополітен-опера, наприклад, має у 30 разів більший бюджет, ніж Нацопера. Виходимо з тих реалій, які є.
Є ще й світосприйняття нашого глядача. Те, що матиме величезний успіх у Німеччині, не матиме тут, і навпаки. У нашого глядача свої вподобання.
Ми тривалий час жили за залізною завісою і коли вона на початку 90-х розвалилася, у нас ще оперу здебільшого сприймали як костюмований концерт.
Головне було, щоб артист вийшов і заспівав, а решта було умовністю, хоча світ давно був в іншому вимірі. Нині ми поступово наздоганяємо.
Мені було важливо, щоб ми, наслідуючи світову традицію, виконували вистави мовою оригіналу.
Тому все, що у нас виконується, на мові оригіналу. Маємо більше 50 вистав у поточному репертуарі, з них майже 30 оперних, решта - балети.
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Джерело: УП. Життя
|