| Інтерв'ю |
|
|
|
|
Віталій Пальчиков: "Одержимість ідеєю я взяв за основу..."
2 жовтня 2024, середа
Поширити у Facebook
18 та 20 жовтня у Національній опері України відбудеться прем'єра опери Джузеппе Верді "Трубадур".
У якості постановника театр запросив відомого українського театрального режисера Віталія Пальчикова.
Підготовка до перших показів набирає обертів, тож редакція сайту розпитала його про нову версію вердіївського шедевру.
– Пане Віталію, як режисер-постановник, Ви маєте чималий і вельми різноманітний творчий доробок: від «Дон Жуана» В. А. Моцарта до мюзиклу "School of Rock" («Школа Року»)» Е. Л. Веббера.
Чим Вас привабив вердіївський «Трубадур»?
– Геніальна музика і дуже складний сюжет. Це лабіринт, у якому надзвичайно цікаво як блукати, так і знайти спосіб вийти з нього.
Тож пропозиція Анатолія Солов'яненка поставити цей твір у Національній опері України була дуже вчасною. Вдячний за довіру!
– Якою буде постановка в нашому театрі: модерновою чи наближеною до історичного часу?
– Скоріше, стилізація того періоду, в якому відбуваються події «Трубадура». Ми не музей, не можемо скопіювати тогочасний простір. Але декорації та костюми створює самобутня художниця Марія Левитська, тому я впевнений, що результат буде чудовим.
– Спробуємо обійтися без спойлерів, але все ж таки… Про які режисерські прийоми Ви вже можете розповісти? Чим плануєте інтригувати сучасного глядача?
– Безумовно, світлом. Транформацією предметів, сценографічних елементів, їхнім рухом у сценічному просторі. Тією роллю, яку вони відіграватимуть.
Це дещо на кшталт ланцюга – своєрідного символу пристрасті, ревнощів, кохання, що зв'язав героїв, – він буде тягнутися, в прямому та переносному сенсі, через усю оперу; або ж клітки, яку на продаж виготовляють цигани, не здогадуючись, хто в ній згодом опиниться.
Це буде емоційна, жива постановка, назвемо її «гіперболізованою реальністю». Разом із артистами - а усі вони безперечні "величини" своєї справи - шукатимемо психологічно глибокі образи. Стояти і холодно співати ніхто не буде.
– Чи плануєте зміни у лібрето? Можливо, когось з головних героїв залишите живим?:)
– Практично ніколи не змінюю лібрето і намагаюсь ніколи не змінювати музичний матеріал. Хіба що використовую доволі традиційні купюри (наприклад, скорочення стретт), над якими ми вже попрацювали з диригентом-постановником вистави Миколою Дядюрою.
А з приводу того, чи хтось виживе, я думаю, що скоріше ні. Навпаки, можливо, окрім головних героїв, помре ще хтось (сміється).
Я зовсім не кровожерливий, але несподіванка на знавців все ж очікуватиме.
– Помста, кохання, невідворотність долі... Під час нашої першої розмови я почула від Вас важливе слово «одержимість». То про що ж буде Ваш «Трубадур»? Як Ви б визначили головну ідею постановки?
– Саме так, ідею фанатичної одержимості я взяв за основу. Це рушійна сила практично для кожного з персонажів. Коли людина, наче сліпа, не гребуючи нічим, попри все, йде до своєї, часто жахливої, мети.
– Яка мораль цієї історії? У наші надскладні часи мимоволі напрошуються аналогії.
– Наша постановка – своєрідне дослідження фанатизму, попередження про його наслідки. Адже можна бути одержимим, але будувати й творити, а можна навпаки – руйнувати та знищувати.
– Можливо, залишите хоч вогник надії?
– Я позитивний режисер, це глядачі бачать з моїх постановок. Тож світлий промінець, що дає нам надію на майбутнє, віру в те, що життя ніколи не закінчується, обов’язково буде.
Хіба ж кохання – це не він?
Автор: Ярослава Барінова
Джерело: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
|