Коли ж зацвіте папороть?!... | Music-Review Ukraine
Головна
Огляд
Коли ж зацвіте папороть?!...
Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Національний заслужений академічний український народний хор імені Г.Г. Верьовки
Гобдич Микола
Сіренко Володимир
Степанченко Галина
Авдієвський Анатолій Тимофійович
Станкович Євген Федорович
Коли ж зацвіте папороть?!...
В рамках XXI Міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону» вперше була виконана легендарна фольк-опера Євгена Станковича
4 травня 2011, середа
Поширити у Facebook

«Цвіт папороті» Євгена СтанковичаПро історію створення і «непостановок» фольк-опери «Цвіт папороті» Євгена Станковича за останнє десятиліття були написані десятки заміток, статей, наукових розвідок і навіть дисертацій.

Проте недавня прем’єра другої її авторської редакції у виконанні Українського народного хору ім. Г.Г. Верьовки, Національного симфонічного оркестру, солістів Людмили Клименко, Василя Ватаманюка, Сергія Гомона, Оксани Нікітюк й Тетяни Пирогової від орудою диригента Володимира Сіренка вкотре розбурхала вітчизняне музичне середовище, примусила замислитися, у якому світі ми живемо і що з цим робити...

І, звичайно, спровокувала цілий ряд інших «риторичних питань», головне з яких – ЧОМУ?

«Цвіт папороті» Євгена СтанковичаЧОМУ партійних ідеологів від мистецтва, які все життя домагалися від композиторів «народності» та «опори на народну пісню», настільки перелякала фольклорна опера – фольклорна у найпрямішому сенсі цього слова? ЧОМУ за двадцять років незалежності жодний з українських музичних театрів так і не спромігся на повноцінну постановку одного з центральних творів української музики ХХ століття? ЧОМУ музика, яка за нормальною людською логікою має бути у всіх на слуху, навіть в уявленні професіоналів – скоріше «високий міф», аніж «звукова реальність»?

Коли Станкович завершив роботу над «Цвітом папороті», йому було всього 36. Майже стільки ж знадобилося для того, аби дочекатися прем’єрного виконання твору у концертній версії. Значення цієї події на сцені Національної філармонії засвідчили двадцятихвилинна овація та захоплені відгуки слухачів. Один з них – відомий музикознавець, заступник голови НСКУ ГАЛИНА СТЕПАНЧЕНКО.

За виключенням недавньої прем’єри балету «Колиска життя» у Дніпропетровському театрі опери і балету (постановка за мотивами «Цвіту папороті» Станковича), Галина Василівна не пропустила жодного з виконань цього твору, починаючи з тріумфально-трагічного генерального прогону 1978 року. Тож дамо їй слово.

«Володимир Сіренко опинився в потрібний час у потрібному місці»

Музикознавець Галина СтепанченкоВ кінці 1970-х років я була молодшим науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії ім. М.Т. Рильського.

Тоді керівник хору ім. Верьовки Анатолій Авдієвський звернувся до молодого композитора Євгена Станковича, і вони разом почали роботу над «Цвітом папороті».

Французькі продюсери чекали Український народний хор на гастролі і попросили привезти не просто пісенний концерт, а театралізоване фольклорне дійство. Євген Станкович прийшов в архів ІМФЕ і засів за вивчення українського фольклору.

Підключили до роботи лібретиста Олександра Стельмашенка (він – автор першого варіанту лібрето), художника Євгена Лисика.

Я була тоді присутньою практично на всіх хорових репетиціях. Для «Цвіту папороті» Анатолій Авдієвський знайшов унікальну манеру співу, яку можна назвати універсальною – суміш народного «грудного» співу та академічного «головного». Крім того, у нагоді став досвід тогочасних джазових вокалістів, наприклад, «Swingle Singers». Абсолютно новий тип звуковидобування!

У захопленні від усього почутого, звернулася до свого наукового керівника Миколи Максимовича Гордійчука, аби включити твір в майбутню дисертацію. І почула категоричну відповідь: «Не можна». Розмова відбувалася вже після прогону у палаці «Україна». Не можна забувати, наскільки боляче заборона постановки вдарила по долях усіх учасників прем’єри – Станковича, Авдієвського, Лисика...

В останні роки окремі фрагменти твору виконувалися досить часто. Микола Гобдич зробив власну версію – з групою ударних замість симфонічного оркестру. Вийшла дуже сучасного звучання ритмо-інтонаційна партитура, яка відображала первозданність русальних ігрищ. Мені дуже сподобалася ця версія.

Анатолій Авдієвський та Володимир Сіренко обговорюють прем'єруЗгодом до русальних танців з «Цвіту папороті» звернулася балетмейстер Алла Рубіна. Це був стилізований, костюмний балет, ставився в Національній опері. Номер «Глибокий колодязь», як і 1978 року, виконувала Ніна Матвієнко, і це було надзвичайно.

Взагалі, включення дуже специфічного, унікального голосу в цей твір – знахідка Авдієвського. З того часу «Глибокий колодязь» зажив власним життям. Хочу зауважити, що танці під час звучання цілком самодостатнього «Колодязю» викликали у мене внутрішнє заперечення, хоча хореографія Рубіної була, безумовно, талановита.

Допрацьований варіант цієї ж постановки, повтореної в палаці «Україна», сподобався мені набагато більше. Але навіть після цього твір так і не став репертуарним, не знайшов свого місця на сцені жодного з наших оперних театрів!

Але нарешті, хоч у концертному варіанті, але ми все ж таки почули «Папороть» повністю! Для цього виконання Станкович оновив оркестровку, а деякі оркестрові епізоди навіть дописав – одним слово, іншими очима поглянув на власний твір. Величезну роль у цьому виконанні відіграв диригент Володимир Сіренко - він з головую пірнав у цю музику, кохався в ній!

Колорит, пов’язаний з українською народною пісенністю, особливий тип розгортання матеріалу – все це виявилось дуже близьким диригенту. На щастя, Сіренко опинився в потрібний час у потрібному місці. Дуже гарний рівень показав хор – гнучкий, з тонкими нюансами. Він співав саме тим «універсальним» звуком – і не народним, і не академічним. Так, як того вимагає музика Станковича.

Здавалося, що ніхто не заспіває «Глибокий колодязю» так, як Ніна Матвієнко. Але Оксані Нікітюк це вдалося! Її голос має унікальний тембр, він емоційно та інтонаційно наповнений. Оксана Нікітюк зробила цей номер смисловою кульмінацією твору.

Додам лише одне: хочеться дожити до того дня, коли «Цвіт папороті» нарешті увійде в репертуар Національної опери України...


Автор: Юлія Бентя
Фото: Сергій Пірієв
Колективи: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Національний заслужений академічний український народний хор імені Г.Г. Верьовки
Диригенти: Микола Гобдич, Володимир Сіренко
Композитори:Євген Станкович
Музикознавці: Галина Степанченко
Діячі мистецтв: Анатолій Авдієвський
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Фестиваль "Музичні прем'єри сезону"


Фотоальбом:Фотоальбом



Інші:

Національний симфонічний оркестр України виступив у столиці Польщі
Вперше в історії «Щедрик» прозвучав у франкфуртській Alte Oper
Музика як зброя: у Празі відбувся показ фільму «Озброєні піснею»
Україна пам'ятає: у Національній філармонії України вшанували жертв голодоморів
Вперше в Одесі: філармонія представила Суму часу та Пісню без слів
«Пригоди Орфея» - французько-українська постановка в Національній опереті України
Дві українські організації в Чехії відзначили ювілеї своєї діяльності
В театрі Франка резентували виставу "Шевченко 2.0"  Харківського академічного театру імені Тараса Шевченка "Березіль".
Відбувся перший концерт нового проєкту від INSO-Львів на сцені Barvy Hall
Концерт «Польська музика в Україні» ансамблю солістів «Київська камерата» під батутою польсько-українського маестро Романа Реваковича
Обговорення дезінформації: показ фільму «Zinema» та дискусія з міжнародними експертами в Торонто
Камерна опера “Русалонька” у “Малярці”
Завершився проєкт з оцифрування кіноархіву «Національної кінематеки України»
У херсонському укритті відбулась прем’єра моновистави
У Венеції оперою GAIA-24 закрили публічну програму Українського павільйону
Композитор зіграв концерт на російській ракеті, компоненти якої замінили на струни
“Вечір аргентинського танго”
У Києві відбувся концерт із нагоди 85-річчя композиторки Лесі Дичко
Рефлексії про втрачене та мрії про майбутнє
Французький віртуоз без нот на відкритті XIV Міжнародного львівського органного фестивалю
У Херсонському укритті провели обряд ворожіння
«Трубадур» – нова версія класики
«Король Артур» від Open Opera Ukraine: у пошуках героїв, сенсів та актуальних меседжів
“Ці діти ще не раз повернуться до концертного залу”
Обʼєднані сакральною спадщиною
Одеська опера тріумфально провела IX Міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері»
У Херсоні показали осінню терапію
Камерний оркестр імені Дмитра Ахшарумова виступив під орудою польського диригента
Зшивання країни нитками культури
Доступний театр: додатки Earcatch і Subcatсh презентували в Національній опереті України
Мікс жанрів
У Харкові пройшов фестиваль "Арфові Барви 2024: акустика та цифрові технології"
Сьогодні на Одещині відкривається міжнародний органний фестиваль ім. Теофіла Ріхтера
Віват, Схід Опера!
В Україні вперше пройшли концерти кримськотатарської симфонічної музики
Веселе хуліганство, але з тонким смаком
Післямова до фестивалю «Два дні й дві ночі нової музики»
Херсонці відвідали музично-терапевтичну програму
Символи війни у творах українських композиторок
Музика австрійського композитара, автора понад ста симфоній, звучала в чернігівській філармонії
      © 2008-2024 Music-review Ukraine



File Attachment Icon
110220_230.jpg