Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски” | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
Поліщук Тетяна
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Києві презентували унікальну виставку макетної реконструкції сакральної архітектури часів Трипільської культури - Небелівського храму
23 грудня 2023, субота
Поширити у Facebook

Прапрапращури європейської цивілізації будували храми, були гарними хліборобами, воїнами, проводили релігійні обряди, створювали унікальні витвори мистецтва, співали, танцювали, грали на музичних інструментах...

Експозиція артефактів та макетів прапрадавнього храму представлена у Науково-технічній бібліотеці ім. Г. І. Денисенка НТУУ “КПІ”. Організаторами виставки, яка триватиме до березня, виступили - Іван Заєць, Олександр Новіков, Володимир Перегінець, Віктор Фіалковський.

Відкриваючи виставку, відомий український політик, ексдепутат Верховної Ради І, ІІ, III, IV та VI скликань Іван Заєць нагадав, про легендарного українського археолога, першовідкривача Трипільської культури, дослідника Вікентія Хвойку (1850-1914 рр.), який став засновником української археології, подвижником, автором наукових відкриттів.

Він перший започаткував нову наукову добу в дослідженнях палеоліту України, відкрив ранньослов’янські археологічні культури на наших теренах і пам’ятки давнього Києва. Та найбільшим його подарунком людству стало відкриття в 1896 р. унікальної стародавньої землеробської культури IV – III тис. до н. е. Дану культуру Вікентій Хвойка назвав Трипільською – за назвою с. Трипілля (нині Київська обл.), поблизу якого він зробив свої перші розкопки давнього поселення. Трипільська культура – одна з ранніх розвинутих землеробських культур у світі.

Нині ми відмічаємо 130-річчя відкриття Трипільської культури, яке зробив Вікентій В’ячеславович. Нам вже давно пора, аби у Києві з’явився Музей Хвойки!

“ ВІДКРИТТЯ, ЯКЕ ДОКОРІННО ЗМІНИЛО НАУКОВІ УЯВЛЕННЯ ПРО НАШИХ ПРЕДКІВ”

Нинішня виставка також організована за участі доктора історичних наук, археолога, дослідника Трипільської культури Михайла Відейка, який розповів присутнім чимало цікавих фактів, які були виявлені під час археологічних українсько-британських експедицій, зокрема, знахідок здійснених у 2012 році.

Тоді сенсаційне відкриття зробила група археологів на теренах нинішньої Кіровоградської області, біля села Небелівка. Там було розкопано велетенський Храм трипільців. Подібної культової споруди не знайдено досі на всій площі, де розселялися трипільці. Ця знахідка засвідчила, що духовне життя наших предків було насиченим та змістовним. Тобто, трипільцям була притаманна одна з найважливіших ознак цивілізації, якими є культові споруди.

Це відкриття, яке докорінно змінило наукові уявлення про наших предків, - підкреслив Михайло ВІДЕЙКО. - Це залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною. На разі це перша будівля таких розмірів, досліджена на поселеннях трипільської культури за часи проведення розкопок.

У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі). Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. А у 2013 р. неподалік храму досліджено залишки двох жител.

Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів.

Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва.

Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га. Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції.

Орієнтовно у протомісті проживало не менше 5-6 тисяч жителів, які обробляли землю, вміли варити пиво, ткали одяг та виробляли чудовий глиняний посуд.

-Ми маємо колись відбудувати цю унікальну споруду, і я вважаю, що вона стане більш знаменитою, ніж англійський Стоухендж (“Висячі камені”), - стверджує дослідник трипільської культури, автор макетів Храму у Небелівці Володимир. ПЕРЕГІНЕЦЬ. -

Тема трипільської культури мене зацікавила коли прочитав статті професора Михайла Відейка, який у 2012 році спільно з англійцями брав участь в археологічній експедиції в селі Небелівка і тоді й був знайдений Храм. Я зв’язався з Михайлом Юрійовичем. Ми познайомилися і він став моїм консультантом. Під його керівництвом і народився макет- реконструкція Храму.

На основі досліджень та знайдених артефактів я й зробив макет такого Храму, який можна побачити на цій виставці. Працював десь 4-5 місяців.

Використовував такі матеріали, як дерево, рослини, глину, солому - тобто природні матеріали. Ідея зробити макет Храму з’явилася після того, як побував у приватному музеї “Прадавня Аратта-Україна”, який заснував у селі Трипілля на Київщині, дослідник і просвітник до біблійної минувшини Олександр Поліщук (світла пам’ять цьому колекціонеру й патріоту України). У 2012 році, на жаль, цей музей закрили..

Але добре, що є Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура».

Макети кілька років були у мене дома, а нині їх представили на цій виставці. Хотілось би, аби вони у майбутньому стали експонатами музею...

ЗАРАЗ ПРО НЕБЕЛІВКУ ВЖЕ ЗНАЮТЬ В УСЬОМУ СВІТІ!

Небелівка – це протомісто часів Трипільської цивілізації IV тисячоліття до н. е., розташоване нміж селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області. Воно частково займає трикутний в плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка, лівої притоки Ятрані.

На підставі даних археологічної розвідки загальна площа сягає 300 га. Небелівка є другим за розміром після Тальянок (450 га) поселенням Трипільської культури. Тут містилося 1500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис. осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.

Михайло Відейко розповідає : "Ми знайшли залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею близько 238 гектарів, у якому було майже півтори тисячі жител.

У храмі було знайдено рештки семи вівтарів, на яких колись розпалювали священний вогонь. Це була велична громадська споруда — уявіть, ширина дверей, визначена за виявленим глиняним порогом, досягала 1,7 метра! Тобто дві людини могли в ті двері зайти-вийти одночасно.

Далі йшов десятиметровий коридор, і наступні двері — взагалі два метри завширшки!
Тобто масштабами ця споруда не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, "починалася історія". Ба більше: небелівський храм мав два поверхи, його стелю підтримували десятки дерев'яних колон.

Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій.

Навколо була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців селища. Причому "брама" храму звернена в той бік, де сходить сонце. У відчинені двері потрапляли вранішні сонячні промені."

Нагадаємо, поселення було відкрите в результаті досліджень, що проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, відомий краєзнавець Василь Стефанович ще на початку 1960-х.

В подальшому поселення досліджував з допомогою аерофотозйомки топограф К.Шишкін. У 1980-тіна поселенні працювала експедиція Інституту Археології АН УРСР під керівництвом М. Шмаглія та В.Круца. В результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га.

Починаючи з 2008 року на поселенні розпочала роботу україно-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник –тоді старший науковий співробітник інститут, кандидат історичних наук М.Ю. Відейко) та Департаменту археології Даремського університету Великобританії (керівник – викладач університету Дж. Чапман). Даний спільний проект українських та британських учених носив назву «TRIPOLYE MEGA-SITE».

У дослідженні трипільського поселення брали участь вчені з інших країн, зокрема Болгарії. Дослідження, проведені в 2009 році спільною українсько-британською археологічною експедицією (організатори – Інститут археології НАН України та Даремський університет) показали, що трипільське поселення в Небелівці існувало наприкінці 5 – на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи.

У 2009 році українсько-британською експедицією було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини.

У липні-серпні 2012 року українсько-британською експедицією було досліджено залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною. Наразі це перша будівля таких розмірів, досліджена на поселеннях трипільської культури за понад 120 років проведення розкопок.

У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі). Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. 2013 року неподалік храму досліджено залишки двох жител.

Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів. Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва. Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га.

Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції.

На території поселення зберігся курган з похованням бронзового віку, частково зруйнований грабіжницькими розкопками. Крім того, в районі села відомо два поселення бронзового віку (2 тис. до н.е.), два раннього залізного віку (1 тис. до н.е.) та два – черняхівської культури (3-4 ст. н.е.). На території села виявлено матеріали XVII-XVIII ст. – керамічні вироби, фрагменти кахлів.

На території пам’ятки К. Шишкіним виділено дві овальні в плані структури, по довгій осі орієнтовані на північний захід, які оточують все поселення. Їх діаметри складають відповідно 1,1 та 1,5 км. З південної сторони дешифрується в’їзд на поселення, виділений у вигляді двох паралельних ліній, що йдуть з південного сходу на північний захід.

В північно-східній частині пам’ятки просліджуютья ще сім ліній забудови. Там же дешифровано ряд квартальних структур. Вуличні та квартальні структури є також в районі в’їзду на поселення, в тому числі за межами основного масиву забудови.

Житла розміщувалися кількома концентричними колами з квартальною забудовою в центрі.

З південного боку був наявний в'їзд з розміщеними з боків рядами будівель. Усе поселення було оточене дерев'яним палісадом. На території поселення містився стародавній храм, що є найбільшою спорудою трипільської культури, дослідженою археологами за весь період вивчення даної археологічної культури.

Його площа становила близько 1200 м², розміри – 20×60 м. Споруда складалася з двох поверхів, з боків мала одноповерхову прибудову. На першому поверсі було розкопано 7 вівтарів хрестоподібної форми з округлими краями. Найбільший з них (4х3 м) містився біля вхідних дверей, на його краях – кола діаметром близько 1 м.

Також тут же містилося велике глиняне корито – 2×2,5 м, кам'яні зернотерки. Все це ймовірно використовувалося для ритуалів. Вздовж стін другого поверху розміщувалося підвищення та 5 великих посудин з рештками перепалених кісток тварин. Міжповерхове перекриття було виготовлене з колотого дерева.

Балки були скріплені мотузками, сліди якої було знайдено на рештках глиняної обмазки. По периметру храму було знайдено глиняні фігурки. В центрі поселення було розкопано великий глиняний горн. Поряд з ним розміщене місце, з якого стародавні трипільці добували глину для власних потреб, зокрема для виготовлення посуду.

Під час розвідок на території поселення знайдено антропоморфні жіночі статуетки, глиняні конічні фішки (використовувалися для лічби). Трипільська кераміка трипільського поселення Небелівка представлена кухонним та столовим посудом. Кухонний виготовляли з червонуватої глини (наявні домішки піску та товченої черепашки). Він прикрашений та орнаментований насічками, розчосами, штампами, вдавленнями. Більш чисельними є знахідки столового посуду.

Він був виготовлений з високоякісної глини, поверхня ззовні вкрита ангобом жовто-червоного кольору та заглибленим орнаментом або розписом з використанням темно-коричневої фарби. Форми посуду – миски (конічні, напівсферичні та зооморфні), кубки, горщики, грушоподібні, біконічні та біноклеподібні посудини, покришки.

В 1981 р. на поселенні експедицією під керівництвом М. Шмаглія проведено розвідкові розкопки, під час яких був знайдений посуд з монохромним розписом, а також кілька фрагментів з врізним орнаментом. Це дало змогу встановити датування та приналежність цієї пам’ятки до етапу ВІІ трипільської культури.

Пізніше С. Рижов виділив це поселення, а також ряд інших поселень в особливий небелівський тип, який, на його думку, був генетичною основою томашівської групи трипільських пам’яток, яка існувала на цій території впродовж етапу СІ. Поселення може бути датоване початком IV тис. до н.е. Сировина кам'яних знарядь праці Небелівського поселення (ножі, різцеподібні знаряддя, пластини з ретушшю) представлена кременем місцевого походження, зокрема з території трипільського протоміста Володимирівка, розташованого неподалік, та з території Волині.

До речі, ознайомитися із знахідками, виявленими під час дослідження поселення Володимирівка, можна в експозиціях Кіровоградського краєзнавчого музею (там берігається відреставрований великий хрестоподібний вівтар з трипільського храму), а також Новоархангельського районного краєзнавчого музею.

Як зазначили вчені на міжнародній науковій конференції в Кіровограді, ще декілька років тому ніхто і гадки не мав про трипільські храми, укріплення поселень-гігантів та гончарні горни. Це ті елементи, які вирізняють феномен протоміст від буття звичайних сільських поселень.

Вони також наголосили, що варто зробити наступні кроки з музеєфікації археологічної спадщини, початок яким покладено успішним збереженням давнього вівтаря та роботою з гончарним горном. З часом на зміну сотням відвідувачів розкопів у Небелівці можуть прийти тисячі і тисячі відвідувачів археологічного музею, заповідника в Небелівці...


НА ВИСТАВЦІ ПРЕДСТАВАЛЕНІ ДВА РІЗНІ ВАРІАНТИ МАКЕТІВ ХРАМІВ...

У трипільців були громадські храми, які розміщувалися в центрі поселення. Такого не має аналогів в Європі! Вчені знайшли сім вівтарів зроблені із глини, які мали хрестоподібну форму. На вівтарях були нанесені кола, що утворювали композицію.

Також, було знайдено багато уламків кераміки та кісток тварин, статуеток та інші господарські предмети. Храм у Небелівці. Храм було спалено і глиняні вівтарі та залишки стін запеклися і перетворилися на кераміку. На деяких уламках збереглися відбитки мотузок, якими скріплювали дерев’яні стовпи з іншими елементами конструкції будівлі.

Храм у Небелівці був поділений на кілька секцій. Третину займав внутрішній двір, а дві третіх - святилище із вівтарями. Раніше археологи знаходили глиняні моделі трипільських храмів з архітектурою подібною до будови культової споруди у Небелівці. Глиняна модель має такі ж пропорції, як і сам храм.

Одну третю площі займає внутрішній двір, дві третіх – закрите приміщення. А ще її схема нагадує будову Карнакського храму в Єгипті. І нехай у Небелівці немає гранітних колон і його розміри менші за єгипетський аналог, але в обох є спільні риси: внутрішній дворик, парадний вхід та центральний вівтар, які розташовані на одній осі, що вказує на схід Сонця в особливий день сонячного календаря.

Центральна вісь Карнакського храму орієнтована на схід сонця в день зимового сонцестояння.

Подібні будівлі будували не просто для краси або лише релігійних цілей, в них була прикладна функція. Це астрономічні обсерваторії. Це ще доведеться вивчати науковцям.

-Можливо були напіваркові, циркульні, керамічні моделі двосхилі дахи. Можливі два варіанти, - каже М.Ведейко. - Цікаво, що аркові дахи були поширені у Месопотамії і там їх робили з очерету. Це канонічна форма давніх храмів. Досі араби на півдні Іраку будують такі хати для зібрань та для гостей. І ці дахи мають таку форму, як керамічні моделі у трипільців. Це просто дивовижно!

Стіни будинків трипільці будували пологими, дно нерівним. А наземні глинобитні житла площею від 30 до 150 м² мали складну конструкцію. Підлогу робили з глиняних обпалених валиків на дерев'яному помості, що обмазувалася глиною. В основі стін були дерев'яні каркаси, що теж обмазувалися глиною.

- Чому трипільці спалювали свої домівки?

За словами Михайла Відейка: “Періодично, раз на 50-70 років вони могли спалювати не всі будинки, а одну чи дві будівлі, або можливо, для цього ритуалу, робили спеціальну споруду.

Проводили обряд... Річ к тому, що тоді люди жили в одному приміщенні з тваринами, а то му вони часто заражалися інфекціями, тож потрібно було таким чином уникнути епідемії.

Не треба забувати, що трипільці були землеробами. З роками відбувалося виснаження ґрунтів і нив, внаслідок чого міг наступати голод, тому виникала потреба у освоєнні нових земель. .. Або спалювання будівель мало суто релігійні причини, певні обряди.

Потім життя на таких поселення могло й далі тривати. Так робили не лише трипільці, а й інші народи. Бо ями з обрядовими похованнями ми знаходили під час експедиції.

- А Чи є знахідки музичних інструментів трипільців?

- Ми знаходили зображення людей, які танцюють. У трипільців були стовідсотково ударні та духові інструменти. Вони мали барабани, сопілки, як й неандертальці. Ми знаходили різні кістки з дірками, з яких вони робили інструменти.

Думаю, що трипільці не лише грали на різних інструментах, а й співали, танцювали.

Якісь музичні та релігійні обряди відбувалися й у храмах, бо будь-який ритуал завжди має музичний супровід. Інше питання - як його реконструювати? Але музика точно була в житті трипільців, і в цьому немає сумнівів!

“ЩЕ ДУЖЕ БАГАТО ПИТАНЬ, НА ЯКІ ВЧЕНИМ З РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ ПОТРІБНО ЗНАЙТИ ВІДПОВІДІ”

- Пане Михайле, а скільки часу існувала Трипільська культура і чому зникла?

- Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. Трипільська культура —археологічна культура доби мідно-кам'яного віку та початку бронзового віку (бл. 5400 — 2750 до н. е.), частина трипільсько-кукутенської спільності, пам'ятки якої відомі на території Молдови, Румунії та України. загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км²). Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури за різними оцінками становило від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб.

Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляється до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, у процесі поширення на нові східні території вбирали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур...

Трипільці жили в умовах потепління. Але вже у пізній період їхнього існування почалось похолодання. Звичайно, це не могло не вплинути на життя народу.


Почали більше піклуватись про худобу і запаси їжі. Натомість культура створення посуду і зведення будинків спростилась і далі примітизувалась. Таким чином народність втратила свою самобутність... А можливо були якійсь масштабні епідемії.

Є кілька версій вчених, але достеменно причини не відомі...

Остання трипільська фаза дуже драматична: занепад господарства і її колишньої величі. Її зникнення – це метаморфози населення, яке вживалося в нові кліматичні зміни ІІІ-го тис. до н.е. Значні трипільські території стають степом і сюди заходять племена ямної культури. Важко знайти трипільські сліди в наступних епохах, але, скоріше за все, трипільці не зникли без сліду. Вони і надалі «варилися» в етнічному казані майбутніх українських земель.

У нас на очах радянська цивілізація загинула! Чому? Спочатку починаються проблеми в економіці, а далі понеслося. Проблем виникає багато: хтось хоче завоювати світ, а десь змінився клімат і ви не зможете збирати той врожай, який колись збирали й ви мусите розвивати технології, або шукати виходу у магії... У мене враження, що трипільці надіялися на магію і трохи забарилися з розвитком технологій...

- На вашу думку, чи багато знахідок у науковців-археологів та істориків ще по-переду ?

-Ще дуже багато питань, на які вченим з різних країн світу потрібно знайти відповіді. Наприклад, під час останньої нашої експедиції, в кожній будівлі поселення ми знаходили у середньому, від 39 до 50 житніх посудин. Хай у поселені було 40 будівель і жили 2000 осіб, то на господарюванні у них було 80 тисяч посудин (!), а це більше ніж у всіх українських музеях, які нині мають артефакти трипільської доби у своїх експозиціях! А це лише одне поселення ми обстежуємо...

Люди жили, проводили обряди, робили посуд, , статуетки й це вже є десятки чи сотні тисяч раритетів. Ми не замислюємося над масштабами своєї діяльності: скільки чого робимо, споживаємо...У трипільців було багато речей, які вони робили, бо так їм веліли боги. Знаєте, є легенда про хліборобство:

“Коли боги спустилися з гір, вони навчили людей вирощувати хліб, а після того вони навчили людей будувати житло для богів - будувати храми!”.




























Автор: Тетяна Поліщук
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук



Інші:

Ukrainian Freedom Orchestra втретє зазвучить у світі
У музеї на Кіровоградщині діє виставка, присвячена ювілею відомого композитора і диригента
Опера «Тарас Бульба» лютого патріота Миколи Лисенка. Як її подати світові у час війни з росією?
Українсько-польські музичні мости Фонду “Pro Musica Viva”
ОПЕРА В ЕПОХУ ЗЛОДІЙСТВА
ЄВРОБАЧЕННЯ - МУЗИКА І НЕ ТІЛЬКИ
Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
4.jpg