|
|
Браво, Рафаель!
Міжнародний фестиваль гітарної музики "Київ-2010". Відкриття
17 грудня 2010, п'ятниця
Поширити у Facebook
 17 грудня відбулося відкриття Міжнародного фестивалю гітарної музики «Київ-2010».
Знов Національна філармонія вітала численних прихильників гітарного мистецтва: для них це виняткова подія, адже відповідних за масштабами гітарних фестивалів в Україні немає.
Традиційно в фойє філармонії гостей зустрічали живе звучання гітари – у виконанні молодих учасників фестивалю лунали популярні мелодії естрадної й академічної музики, виставка гітар корпорації «Yamaha» та харківського майстра Олександра Момота, які можна було взяти до рук та пограти; стіни фойє прикрашали чудові фотографії учасників минулих фестивалів: Марка Топчія, Екачай Джеракула, Павла Кухти, Київського квартету гітаристів.
Та найцінніший сюрприз цього вечора чекав на гостей в Колонному залі.
Це жаданий виступ всесвітньо відомого іспанського гітариста Рафаеля Серралета.
Його київський концерт, в межах гітарного фестивалю мав відбутися два роки тому, але не склалося.
І ось, нарешті, все вийшло. Виявилось, що чекали недарма.
Завдяки Рафаелю Серралету, програма якого складалася повністю з творів іспанських композиторів, слухачі, насамперед, долучилися до справжнього іспанського мистецтва.
Усім професійним гітаристам – це зумовлено, здебільшого, специфікою інструменту, – притаманне неймовірно витончене відчуття музики, проте, у кожного з них ця витонченість має свій неповторний тембр.
Звучання Серралета, як на мене, можна назвати «Ніччю в Мадриді» – за однойменною увертюрою Михайла Глінки, – адже, як на мене, воно дає зрозуміти, що так захопило композитора, коли він свого часу перебував в Іспанії.
Гра Серралета сповнена неабиякого шарму (як і сам Рафаель): ніби хутряне марево обертонів, м’якість, неабияка ніжність і досконала виразність.
Особливо це проявляється у дивовижному звучанні фложелетів, арпеджіо й тремоло Серралета (більш диференційованого за звуковидобуванням «Спогаду про Альгамбру» Франсіска Тарреги, який Рафаель грав «на біс», мені чути не доводилось).
Виконанню Серралета притаманна й абсолютна співучість (не випадково до його репертуару входить Фантазія Франсіска Тарреги на теми з опери «Травіата» Дж. Верді, музику котрого визнано найспівучішою в світі), а також – фантастичне відчуття «музичного часу» – від його витончених рубато, буквально, не можна було встояти.
Яскраво властивості Серралета-музиканта проявилися у творі «Могила Альбеніса» сучасного іспанського композитора й друга гітариста Д. Гальвеса, який був написаний спеціально для Рафаеля: завдяки багатобарвності динамічних й темпових відтінків, гітаристу геніально вдалося передати вібрації містичної межі, яка поєднує нашу реальність з потойбічними світами.
А, судячи з виконаних Рафаелем Серралетом власних творів (Танець та пісня), яким була притаманна глибинність, тематична, образна й звукова поліфонічність, вишуканість й, одночасно, простота, Серралет як композитор-виконавець в одній особі – за внутрішнім змістом та мовою викладення вбачається близьким до Й. С. Баха. І це також надає виконанню Серралета якоїсь магічної привабливості.
Поряд з цим, київський виступ Рафаеля Серралета вирізнявся ще через одну виняткову обставину – того дня святкувала свій День Народження його дружина: вона була присутня в залі, тож на закінчення свого концерту Рафаель виконав для неї пісню, яку, зізнався, не грав вже давно – від моменту їхньої зустрічі. Але, перед тим, як почати грати саме перекладення цієї пісні, написане Лео Брауером, Рафаель її заспівав.
Це було чудово. Від захвату слухачі не могли ані поворушитися, ані дихнути (в тому числі й чоловіки!).
Гадаю, цей момент назавжди залишиться не тільки в їхній пам’яті, а й – в історії фестивалю.
На прощання, артист надіслав публіці «повітряний поцілунок».
А ще, після концерту в артистичній Рафаель Серралет, відповідаючи на моє питання, сказав, що не уявляє свого життя без музики, що музика і є його життям.
І, мені здається, що так саме, принаймні, під час виступу Рафаеля, музика у його виконанні стала життям для кількох сотень слухачів Колонного залу Національної філармонії. Відтак, браво, Рафаель!Спеціально для Music-Review Ukraine
Автор: Ганна Волчок
Фото: Сергій Пірієв
Виконавці: Андрій Остапенко
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль гітарної музики "Київ"
Фотоальбом:
|