| Стаття |
|
|
|
|
Корифейка української опери
13 лютого 2025, четвер
Поширити у Facebook
13 лютого виповнилося 133 роки від дня народження Марії Литвиненко-Вольгемут - славетної української співачки, оперної прими (лірико-колоратурне сопрано), педагогині, народної артистки УРСР (1892-1966).
Ім'я Марії Литвиненко-Вольгемут посідає одне з найпочесніших місць серед імен корифеїв українського оперного мистецтва. "Перша солістка Українського драматичного театру імені М. К. Садовського, з унікальним сопрано діапазону у 2 октави, репертуар якої нараховував близько 80-ти партій.", - Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів.
"Така мала і такий голос! - вигукнув Микола Садовський, прослухавши Марію, додавши: велика дорога простелиться перед тобою, мала, тільки працюй і не відступай!".
У неї був рідкісний за красою тембру, силою і діапазоном голос. Понад сорок років творчого життя віддала вона оперній сцені, створивши близько ста незабутніх образів, завоювавши всенародне визнання, здобула широку популярність не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Народилася майбутня співачка в Києві в родині робітника заводу "Арсенал" Івана Литвиненка. У родині співали всі - і батько, і брати Яків та Павло, і сестри Ганна й Олександра. Спів супроводжували акомпанементом на гітарі й мандоліні. З п'яти-шести років маленька Марія також стала учасницею родинного ансамблю. З семи років співала у церковному хорі.
Марія вивчала нотну грамоту, опановувала акторську майстерність, навчалася в музичній школі і в музичному училищі (за класом співу), до якого її через соціальний стан прийняли не з першого разу.
Дебют 17-річної Марії відбувся в театрі Миколи Садовського, куди вона прийшла після закінчення музучилища. Була солісткою музичної драми в Петрограді (її слухав Ф.Шаляпін і високо оцінив мистецтво співачки), співала у Вінниці, Харкові, Києві.
Марія Литвиненко-Вольгемут створила близько ста вокально-сценічних образів. Серед партій в операх українських композиторів - Оксана і Одарка ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського), Наталка і Терпилиха, Настя, Панночка ("Наталка Полтавка", "Тарас Бульба", "Утоплена" М.Лисенка), Катерина (однойменна опера М.Аркаса), Варвара ("Богдан Хмельницький" К.Данькевича), Ганна (перше виконання, "Наймичка" М.Вериківського), Надія ("Аскольдова могила" О.Верстовського, Мирослава ("Золотий обруч" Б.Лятошинського), партії з класичного західноєвропейського репертуару.
Співачка була дуже короткозорою. Іноді під час вистави не бачила й партнерів на сцені. Вона не могла покладатися на суфлера і помічати жести диригента, тому скрупульозно вивчала всю партитуру опери напам'ять.
Педагогічну діяльність Марія Литвиненко-Вольгемут розпочала ще в 1920 р. у Вінницькій народній консерваторії, протягом 20 років була професоркою Київської консерваторії.
Записала на грамплатівки партії в операх С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, низку українських народних пісень.
"Я нітрохи не сумую. Я встигла зіграти все, що хотіла.", - сказала тяжко хвора співачка в лікарняній палаті.
У Києві на честь Марії Литвиненко-Вольгемут названо вулицю.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
|