Особлива місія | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Особлива місія
Дичко Леся Василівна
Гаврилець Ганна Олексіївна
Особлива місія
Бернгард Вульф: Впродовж двох десятиліть в Одесі формувалася культура діалогу України зі світом
8 травня 2014, четвер


ЧІН Ю-ЙОНГ ("СЮРПРИЗ ДЛЯ ДЕВ’ЯТИ БУБНІВ"). Фото: Віктор СІВАК

48-годинний марафон нової музики в Одесі завершився напередодні трагічних подій, що там відбулися. Підсумком 20-річного існування Фестивалю «Два дні і дві ночі сучасної музики» можна вважати тезу Бернгарда Вульфа з його промови на офіційному відкритті: «Впродовж двох десятиліть в Одесі формувалася культура діалогу України зі світом — толерантність співіснування з іншими країнами, абсолютна відкритість до нової творчості, до мистецьких пошуків і, водночас, прагнення відчути в розмаїтті музичного всесвіту ідентичність культури своєї країни та власної творчої особистості».

Відкритість одеського Фестивалю нині стала особливо знаковою. Нині, можливо, тільки в Одесі звучала музика композиторів і США та Ізраїлю, Франції та Монголії, Німеччини та Румунії, Швейцарії та Польщі, Австрії та Македонії, Литви та Росії. До речі, майже символічно сприймалася назва яскравого твору відомого російського композитора Юрія Гонцова «Токата спокути».

Двадцять років тому Одеса відкрила шлюзи світовому музичному потоку (давалася взнаки інформаційна закритість попередніх десятиліть) і щоразу поповнювала його новими течіями. Протягом двох десятиліть у цьому різноголосому просторі нова музична культура України презентує притаманні їй ознаки й особливості своєї культури, одна з яких — новаторське відчуття автентичних національних джерел. Ювілейний Фестиваль вкотре підтвердив це. Наприклад, твори Лесі Дичко, Ганни Гаврилець, Віктора Тиможинського, Золтана Алмаші, Любави Сидоренко, що тут прозвучали, відтворюють фольклорні ладові барви та інтонації у неповторному для кожного з них звуковому просторі. Особливо виразно це відчувається через традиційний для національної музичної культури хоровий спів.

Уже не вперше здивував своєю майстерністю одеський молодіжний жіночий хор «Оріана» під орудою талановитого хормейстера Галина Шпак, якому під силу найскладніша композиторська техніка. Палітру хорової сучасної української творчості «Оріана» доповнила духовною музикою. Композиторське прочитання духовних текстів і тисячолітніх традицій надають зразкам цього жанру самобутніх авторських ознак. Тому й такі різні твори на канонічні тексти Лесі Дичко та Ірини Алексійчук, Мирослава Скорика і Михайла Шуха, Володимира Рунчака, Ганни Гаврилець і Юлії Гомельської.

Музика українських композиторів стала цьогоріч центром «Двох днів і двох ночей», наче підсумовуючи двадцятирічний музичний діалог України зі світом. Після традиційного відкриття Ансамблем перкусії Фрайбурзького музичного університету в інтер’єрі Фестивалю було представлено музичний портрет видатного сучасного композитора Євгена Станковича. Для зображення портрету обрали витончені акварельні фарби його камерно-інструментальної музики. Опуси, що прозвучали і які охоплюють майже півстолітній часовий відрізок, відтворили музику глибоких відчувань і філософської лірики. Виконання одного з них — Сонати для віолончелі та фортепіано — виявилося прем’єрним і стало справжнім відкриттям невідомої перлини української камерної музики. Браво за яскравий портрет Золтану Алмаші (віолончель), Андрію Павлову (скрипка), Богдану Кривопусту (фортепіано), браво «Музичній Україні», яка видала збірник камерно-інструментальних творів Станковича!

Ще один музичний портрет — відомої одеської композиторки Юлії Гомельської — було представлено під час «Двох днів і двох ночей». Його крупний план відобразив відкритість і творчу асиміляцію різних культур у притаманному для Юлії Гомельської ліричному стилі і постійному пошуку нових звучань. Саме таке враження залишили її камерні твори «Гуцулка-Танець», «Крила східного вітру» і щойно написані «Пастелі» для бас-баритона, баяна та фортепіано на вірші Сергія Єсеніна (у перекладі німецькою!). Музичний портрет Юлії Гомельської створили корифеї камерного виконавства в Одесі — ансамбль «Гармонії світу», молодий, але вже добре знаний ансамбль Senza Sforzando та австрійський бас-баритон Руперт Бергман.

Відомий майстер сучасної камерної опери Руперт Бергман плідно співпрацює з музикантами Одеси й Донецька. Зокрема, завдяки його співтворчості з Кармеллою Цепколенко, в камерному оперному театрі у Відні відбулася прем’єра її надзвичайно цікавої камерної опери «Цим вечором Борис Годунов». Будь-який вокальний твір Руперт Бергман інтерпретує як міні-моно-оперу. Його творча фантазія, співоча та акторська майстерність, здається, не має меж. На цьогорічному Фестивалі австрійський співак представив новий творчий проект із українськими композиторами — «Міні-моно-опера з Рупертом Бергманом: «Годинник» на вірші Райнера Брамбахера Кармелли Цепколенко, «Нічний військовий огляд» молодої одеської композиторки Асматі Чібалашвілі та інтерпретовані як міні-моно-опера «Три пісні» на вірші Райнера Марії Рільке Михайла Шведа. Яскравим зразком цього жанру стала також мікро-опера «Єретик» для гітариста та відео американського композитора Річарда Камерона-Вульфа. Тривалість мініатюрних опер триває в межах 7—20 хвилин. Цей новітній жанр виник як альтернатива великій, традиційній опері. В Україні його появі завдячуємо фестивалю «Два дні і дві ночі». «Оркестр» у цьому жанрі теж максимально мінімізований — до двох, трьох інструментів: тож кожен із них виступає як соліст. Саме так виявили себе талановиті музиканти Олександр Перепелиця і Марина Мохрякова (фортепіано), Євген Пігуляк (скрипка) і Артем Нижник (баян).

Від самого початку Фестиваль збирав особистості непересічні і творчі, які виявляються і об’єднують у собі різні музичні іпостасі. Відкриттям такої особистості став на ювілейному Фестивалі композитор і піаніст із Ізраїлю Беньямін Юсупов, який приголомшив своїм виконанням власного твору «Лабіринти підсвідомості». Відкриттям став і його твір, світова прем’єра якого відбулася саме в Одесі. Свою композицію Беньямін Юсупов написав на замовлення одного з найпрестижніших світових конкурсів — Міжнародного конкурсу піаністів-майстрів імені Артура Рубінштейна, в журі якого, до речі, також входить пан Юсупов. Це вже не перша участь у Фестивалі музикантів з Ізраїлю, яка відбувається завдяки Посольству Ізраїлю в Україні. Опіка Посольства виявляється і фінансово, і морально. Зокрема, на відкритті від імені Посольства прозвучали вагомі і теплі слова-привітання.

До слова, велику подяку організатори Фестивалю висловлюють тим міжнародним представництвам, які підтримують його в такий складний час. Це Баварський дім (Одеса) і Польський інститут у Києві, після кількарічної перерви долучився також Міжнародний фонд «Відродження», який одним із перших сприяв одеському форуму. Вкотре патріотично проявили себе одеські обласні та місцеві урядові установи, благодійні фонди й меценати. Обіцяє подальшу підтримку Фестивалю Міністерство культури України.

Ще одним відкриттям порадували ювілейні «Два дні і дві ночі». Вперше на його подіумі продемонстрував свою майстерність ансамбль із Німеччини AVENTURE, який багато років прагнув потрапити в Одесу. Своїм феноменальним виконанням творів різних композиторів світу вони відкрили нові можливості, так званих оркестрових інструментів — гобоя, фагота, кларнета. Твір румунської композиторки Віолетти Дінеску у виконанні Вольфганга Рюдігера на фаготі прозвучав, як щемливе звернення до кожного із слухачів: сценою став увесь простір залу, в якому музикант грав, рухаючись між рядами.

До Одеси прибув також швейцарський ансамбль SOYUS 21, але в новому складі: до акордеона та гітари додалося звучання електроніки, яка стала постійним «інструментом» Фестивалю. Можливостям електронної музики був присвячений окремий фестивальний блок — «Соло з Віталієм Кияницею». Талановитий український композитор і виконавець Віталій Кияниця збагатив її звукову палітру, поєднавши з грою на фортепіано. Поряд із опусами Луїджі Ноно і Марка Андре чудово прозвучали його власна композиція і твір Алли Загайкевич, яка є першовідкривачем та відомим діячем у царині електронної музики в Україні.

Новаторський фестиваль в Одесі, між тим, уже має сталі традиції. Одна з них — щоразу розкішна презентація перкусійного мистецтва. Дається взнаки, що президент «Двох днів і двох ночей» Бернгард Вульф є унікальним його майстром, який передає власний досвід молодим послідовникам. Перкусійники щоразу дивують слухачів творчою вигадкою і фантазією. Таким, зокрема став «Сюрприз» для дев’яти бубнів, яким завершився Фестиваль і який, водночас, відкрив його третє десятиліття.

ВРАЖЕННЯ

«У ЛЮДЕЙ ТУТ МЕНТАЛЬНІСТЬ ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ»
Беньямін ЮСУПОВ, композитор, піаніст (Ізраїль):

— Ми знаємо з історії, що найбільші цивілізації гинули під впливом варварів. Неcпроможність захистити себе від примітивної, тупої сили, призводила до трагедій. Конфлікт, який я сьогодні бачу в Україні пов’язаний із тим, що є сила, військова сила, яка намагається з цієї позиції диктувати свої умови. У цій ситуації я просто знімаю капелюха перед вашою країною і перед організаторами фестивалю за створення та проведення в цю нелегку годину, настільки піднесеного і витонченого дійства, яке продукує в світ духовність. І люди, які зібралися тут зі всього світу, теж захоплюють. Суджу по собі і за тими бесідами, які вів тут. Адже в інформаційному хаосі з приводу подій в Україні, яким «годують» глядачів, різноголоссі, важко «відокремити зерна від плевел».

Часто запитують, як ми живемо в Ізраїлі, адже там весь час війна, тероризм, як можна так жити? Так, це приголомшлива країна! Головне, не можна якимсь темним інстинктам, страху, приниженню дати взяти гору над собою. Примітивний терор і провокації спрямовані на те, щоб посіяти паніку, і головна риса інтелекту — не піддаватися їй. Тому ми всі приїхали до Одеси. Адже якщо ми здамося, один, другий, третій раз, вони доможуться своєї мети. Не можна міняти свій спосіб життя, замикатися, припиняти творити. Співвідношення елітної музики з масовою культурою схожі зі стосунками в політиці — вільна країна, вільна людина, свобода творчості. Людина має бути сильніша за страх, сильніша за насильство. Як говорить Тора, він має бути сильний духом. І Одеса нас зустріла, всупереч усім страхам, чудовою погодою. Місто незвичайне — прекрасна архітектура, дивовижні люди, доброзичливі. Зал повний, і, що особливо приємно, багато молоді.

Я щасливий, що приїхав сюди. Одеса для України, як вікно у великий світ. І, мені здається, що у людей тут, а, може, в усій Україні, незвичайна ментальність, ментальність вільних людей. І я вірю в краще, бо, завдяки сучасним засобам зв’язку, люди можуть з’єднається, зрозуміти один одного, залишивши за межами своїх інтересів зусилля «придворних» пропагандистів, зламавши найпідготовленіші їхні «проекти». А через це, на мій погляд, невимірно зросла цінність людської особистості, хоча це й не подобається керівникам окремих країн, схильних до тоталітаризму.

«ФЕСТИВАЛЬ — ЦЕ КОНЦЕПЦІЯ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА»
Вольфганг ВУЛЬФ, ректор Фрайбурзької консерваторії, президент фестивалю:

— Існує питання ідентифікації: що означає в нинішньому світі бути українцем, росіянином, німцем. На концерті я менш за все зацікавлений у тому, щоб почути: музику з Нью-Йорка, з Берліна, з Бельгії. Такі посилання не є цікавими для мене. Хочу почути прояв індивідуальності конкретної людини. Чому він відчуває інакше, аніж хтось інший. Сенс одеського фестивалю в тому, щоб надати особистості можливість виразити себе, підтвердити вищу свободу вираження, свободу відчуттів, думок. Це концепція відкритого суспільства, мирного суспільства. Ось, власне, те, що ми намагаємося зробити за допомогою нашого фестивалю. Ми підкреслюємо відсутність естетичних меж, пропагуємо множинність варіантів самовираження, таким чином, впливаючи і на щоденне життя. Наприклад, Німеччину, яка є, власне, країною емігрантів, усі бачать як суспільство закритого типу. Але насправді це далеко не так. Німеччина має потребу у великій кількості людей ззовні, оскільки інакше немає можливості підтримувати існуючі стандарти життя. Саме тому в німецькому суспільстві зараз йдуть жваві дискусії на цю тему. З іншого боку існують групи мігрантів у середовищі німецького населення, досить різношерсті за своїм характером — це частина життя більшості й меншості в такій країні, як Німеччина. Тому завжди слід правильно розуміти сутність демократії. Демократія — це ж не влада більшості. Це те, як більшість вибудовує свої стосунки з меншістю. Саме в цьому лежить ключ до успіху — у збереженні балансу. Шануються думки меншин. Наш міжнародний фестиваль може слугувати прикладом подібного демократичного та мирного співтовариства людей. Всі мають прислухатися до інших учасників, створюючи гармонію. Відповідальність перерозподіляється: вона береться, використовується і повертається. Всі приймають процеси, що відбуваються в нашому мінісуспільстві, проте свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої людини. Ці процеси абсолютно не мають статичного характеру. Це свого роду партнерство, за яке потрібно боротися щодня, як і за демократію, але інколи люди починають шукати свого роду «сильну фігуру», розчарувавшись у безрезультатності процесів пошуку. Подібна слабкість, як правило, дорого обходиться суспільству.

Для людей важлива мудрість, креативність, фантазія, щоб виживати в цьому складному світі. Нам потрібні різні прояви інтелекту в тому його вигляді, який дозволить розібратися з тим, що ми чуємо, що нам говорять. У випадкові України, можливо, потрібно пережити мрію, яка дозволить людям цієї країни ідентифікувати себе в цьому світі. Окрім усього іншого, вона навчить людей бути більш толерантними і незалежними. Але тут йдеться про їхнє самостійне рішення, без тиску ззовні. Наприклад, Швейцарія ж дуже різнорідна країна, де відмінності спостерігаються практично в кожному селі. Проте, вона — найбільш мирна країна, попри всі відмінності — мовні, культурні та інші. Має бути розуміння результату спільних дій і того, як це впливає на майбутнє всієї країни. Я в неї вірю!

«ВАША КРАЇНА Є ЧАСТИНОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»
Вольфганг РЮДІГЕР, професор, учасник ансамблю AVENTURE (Німеччина):

— Ми уважно стежили за розвитком усієї ситуації, спостерігали за всіма подіями, які призвели до неї, а також за подіями нещодавнього часу на сході і півдні України, в Одесі, у тому числі, і дуже переживали за долю фестивалю. Проте, коли приїхали, побачили все своїми очима, наші побоювання абсолютно не підтвердилися. Ми прибули до якогось українського Парижа, з гарною архітектурою, який весь квітне... З правильним ставленням і чудовим настроєм. Я знаю багато фестивалів нової музики, побував на дуже багатьох із них особисто, і хочу відзначити унікальну особливість саме цього, бо він безпосередньо пов’язаний із самим життям. Тут можна слухати і чути, знайомиться з композиторами зі всього світу, спостерігати індивідуальність у всіх її проявах. Наприклад, удень ми слухали виступи декількох хорових колективів, а ввечері насолоджувалися творіннями представників авангардного напрямку.

Використовуються всілякі інструменти. Ми вчимося й відкриваємо для себе нове щодня — нові імена, нові твори. Головне, що все це триває не лише два дні фестивалю, але залишить слід на все життя, бо це і є життя, в усіх його проявах. Дуже тепла аудиторія. Відмінний контакт із виконавцями. Я назвав би це певною утопією ідеального устрою світу. Ми старатимемося після повернення додому передати цю чудову атмосферу, цю стилістику, цей настрій, який панував тут.

Вважаю за неправильний стан справ, коли Європа і Росія втягнуті в боротьбу за Україну. Думаю, згода має досягатися шляхом спільних мирних зусиль. Лише таким чином можливо визначати майбутнє такої країни, як Україна. І ми бачимо, що Україна все робить для цього. Ваша країна є частиною європейської цивілізації. Одеса — абсолютно європейське місто. Культура України, її музика, література перебувають на дуже високому рівні. Не можна про це забувати!


Автор: Світлана АГРЕСТ-КОРОТКОВА, Леся ОЛІЙНИК
Композитори:Леся Дичко, Ганна Гаврилець
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва Два дні й дві ночі нової музики/2Д2Н
Джерело: Газета "День"



Додати: Share on Facebook

Інші:

Christian Fictoor: Eurosonic Noordeslag 2020, музичний менеджмент – і ліки, що врятують світ
146 лет назад огонь уничтожил Одесский Городской театр
Единственный в Европе оперный фестиваль под открытым небом оказался под угрозой закрытия
Корона "Дня" - Ользі Пасiчник, оперній співачці (Україна - Польща)
Корона "Дня" Оксані Линів, диригентці
Українські Страдіварі: як унікальна модель скрипки сім'ї Пуцентел стала популярною у світі
Камерний оркестр "Віртуози Львова" відзначає 25-річчя міжнародними проектами
Орган у Дніпрі шукає притулку
В Киеве негде разместить Дом органной и камерной музыки
Без відпускних та зарплатні: чому не виплачували гроші учителям Коропської школи мистецтв
106 лет отмечает Одесская консерватория
За підтримки Суспільного мовника відбувся фестиваль Bouquet Kyiv Stage
Де грають у класики, грали класику
Всі - молодці!
Держава ігнорує театр і академічну музику
Конституційний суд взявся за культуру
Найгарніші концертні зали світу
Столичні театри в пошуках нових авторів і форм — напередодні нового театрального сезону
У Харківському театрі для дітей та юнацтва відбувся вечір пам'яті Ірини Губаренко
17 липня 1871 року народився відомий український композитор Філарет Колесса
Секрети Страдиварі
3 липня 1941 року народився видатний український скрипаль і диригент Богодар Которович
Уродженці Станиславова. Ірина Маланюк - українська та австрійська співачка з роду французьких герцогів
Чайковський і Україна. Частина 1 | Ніч у музеї
9-річна піаністка успішно представляє Луцьк на міжнародних конкурсах
Музичний інструмент розорив винахідника
Штучний інтелект завершив твір композитора через 115 років після його смерті
У Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера закрито концертний сезон
19 червня 1867 року народився Євген Купчинський - український композитор
Національний симфонічний оркестр України зірвав гучні оплески на концерті в Австрії
Нові інструменти, персонажі і відеомаппінг: чим киян здивує сучасний балет "Вій"
Опера-антиутопія GAZ: Третє пришестя сюжетної лінії
Яку музику слухають найрозумніші люди
Українка, що зачарувала Пабло Пікассо
Іфігенія у геріатричному пансіонаті
Нова мистецька школа: шлях у нікуди
Український піаніст, який написав музичні шедеври у концтаборі: вражаюче відео
Тому що не Петлюра, або Як держінституції не підтримали проект з найбільшим потенціалом для промоції України у світі
Історія про кременчуцького хлопчика, який взяв чотири «Оскари»
Перший лавровий вінок для хору Олександра Кошиця з Праги
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
306.jpg