"Дон Карлос", за мотивами драми Ф. Шиллера, це опера великих голосів, пристрастей та звукових обсягів: словом, справжня grand opéra! Джузеппе Верді написав цей твір для головної паризької сцени, з нагоди великої події – Всесвітньої виставки 1867 року. Лібрето за драматичною поемою Фрідріха Шіллера підготували досвідчені фахівці в галузі великої опери: спочатку Жозеф Мері, після його смерті – Каміль дю Локль, – відповідно до стилістики жанру, з розгорнутими масовими сценами, вбивствами, містикою та балетом... Для постановок на батьківщині композитора «Дон Карлос» було переведено на італійську мову, істотно скоротив сюжет, а загалом історія переробок і редагування цієї опери охоплює двадцять років.

“Дон Карлос» – твір для шістьох солістів найвищого рівня майстерності, кожному з яких Верді подарував складну та по-своєму виграшну партію! У списку дійових осіб: король, королева, інфант, принцеса, маркіз (який згодом перетворюється на герцога) і великий інквізитор. Колориту опери відповідає тесситурний розклад усередині основного ансамблю: два баси, баритон, тенор, меццо-сопрано та сопрано; чотири чоловічі голоси проти двох жіночих, причому серед чоловіків лише один співає тенором.

Любовні колізії: двоє чоловіків люблять одну жінку, дві жінки люблять одного чоловіка, до того ж усе ускладнюється нормами шлюбно-сімейної моралі та військово-політичною обстановкою. Герої виливають свої почуття в найкрасивіших аріях та ансамблях; "Дон Карлос" переповнений мелодіями, які стали хітами оперних гала-концертів (досить згадати арію принцеси Еболі O don fatale або арію Єлизавети Tu che le vanità).

Незважаючи на назву твору “Дон Карлос”, композитору насамперед був цікавий не молодший, а старший Габсбург – особистість, що рефлексує, глибока, сильна та трагічна (арія Філіпа ІІ Ella giammai m'amò – одна з найкращих басових арій у всій історії опери). Партитура «Дон Карлоса» пронизана хоральністю та карбованою маршевою ритмікою; на цьому суворому і темному тлі, як на чорному іспанському оксамиті, сяють дивовижні коштовності вердіївських мелодій, зокрема яскраві оркестрові соло – флейти, віолончелі.

Нагадаємо,що після прем’єр у “Гранд Опера” і “Ла Скала” опера ввійшла до репертуару багатьох європейських театрів, хоч для втілення цього твору вимагалися не тільки блискучі співаки, але й високий художній рівень колективу, який брався до постановки «Дона Карлоса».

На київській сцені задум про постановку «Дона Карлоса» виникав не раз, про що засвідчує переклад лібрето, здійснений на замовленням театру ще у 1962 році Д. Бобирем. Але вперше «Дон Карлос» Дж Верді кияни отримали можливість слухати у «німецькій версії» 28 грудня 1985 року (без першої сцени «Фонтенбло»), але з включенням фрагменту, який давав зрозуміти драматичну зав’язку стосунків між доном Карлосом та королевою Єлизаветою, яка була його нареченою, але змушена була вийти заміж за його батька іспанського короля Філіппа ІІ. Оперу поставили диригент Олег Рябов, режисер Дмитро Смолич, хормейстери Лев Венедиктов та Владислав Згуровський. Художнє оформлення здійснив видатний сценограф ХХ століття Федір Нірод.

У 2012 році диригент Микола Дядюра, режисер Анатолій Солов’яненко, хормейстер Богдан Пліш і художниця Марія Левитська представили публіці нову версію легендарної опери Дж. Верді, яка й досі прикрашає афішу Національної опери України.

26 листопада на сцену вийде зірковий склад виконавців: Олег Злакоман (дон Карлос), Сергій Ковнір (король Філіпп ІІ), Людмила Монастирська (Єлизавета Валуа), Сергій Магера (Великий інквізитор), Геннадій Ващенко (маркіз ді Поза), Алла Позняк (принцеса Еболі), Дмитро Агєєв ( Чернець), Дмитро Іванченко (граф ді Лерма), Ольга Матушенко (паж Тібо), Ольга Фомічова (Ангел) та інші.



Сергій КОВНІР (бас), заслужений артист України.
 
Лауреат конкурсу «Голос України» (Київ, Україна, 2001), Міжнародного музичного конкурсу ім. М.Лисенка (Київ, Україна, 2002, ІІІ премія), Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України» (2002), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Б. Гмирі (Київ, Україна, 2004, І премія та Золота медаль), Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців «Юність Дніпра» (Дніпропетровськ, Україна, 2004, ІІ премія), Міжнародного конкурсу оперних співаків Г. Вишневської (2007, ІІІ премія) та інших.
 
Закінчив Національну музичну академію України ім. П.І.Чайковського (2006 р., клас Євгенії Мірошниченко).
 
2002-2003 – соліст Будинку органної музики (Дніпропетровськ), Державного академічного музичного театру для дітей та юнацтва (Київ).

З 2003 – соліст Національної опери України.
 
Партії:
Тимур, Бонза, Анджелотті, Коллен («Турандот», «Мадам Баттерфлай», «Флорія Тоска», «Богема» Дж. Пуччіні)
Спарафучіле, Фараон, Банко, Феррандо, Філіпп II, Захарія («Ріголетто», «Аїда», «Макбет», «Трубадур», «Дон Карлос», «Набукко» Дж. Верді)
Мефістофель, Вагнер («Фауст» Ш. Гуно)
Альвізе («Джоконда» А. Понкіеллі)
Оровезе («Норма» В. Белліні)
Раймондо («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті)
Командор («Дон Жуан» В. А. Моцарта)
Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
Собакін, Малюта Скуратов, цар Салтан («Царева наречена», «Казка про царя Салтана» М.Римського-Корсакова)
Пімен («Борис Годунов» М. Мусоргського)
Гремін, Зарецький, король Рене («Євгеній Онєгін», «Іоланта», П. Чайковського)
Старий циган («Алєко» С.Рахманінова)
Партії баса: симфонія № 14 Д. Шостаковича, Реквієм Дж. Верді, Реквієм В. А. Моцарта.
 
Співав сольні концерти у Будинку органної музики (Дніпропетровськ), Андріївській церкві (Київ). Брав участь у Міжнародному фестивалі ім. Л. Собінова (2004), у Зальцбурзькому фестивалі («Євгеній Онєгін» під керуванням Д. Баренбойма, Австрія, 2007), в оперному фестивалі ім. Ф. Шаляпіна.
 
Гастролював у Німеччині, Латвії, Бельгії, Данії, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Голландії, Японії та інших країнах.






Виконавці: Сергій Ковнір, Сергій Магера, Ольга Матушенко, Людмила Монастирська, Алла Позняк, Ольга Фомічова
Концертна організація: Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва

Інші: