| Новина |
|
|
|
|
«Арво Пярт: З тиші» Пітера Бутенєва
1 червня, субота
Поширити у Facebook
Книга видавництва «Дух і Літера» українською була презентована у Національній філармонії України 31.03.2024 р. її перекладачем з англійської Олегом Чагариним. Одразу після Києва він відправився з презентацією до Центру Арво Пярта в Естонію.
Слухачі часто говорять про те, як Арво Пярт пробуджує духовність своєю музикою, наче про певне таїнство, але досі ніхто уважно не придивлявся до того, як саме він це робить. Книга досліджує сильний взаємозв’язок між музикою Пярта та глибоким духовним корінням композитора у православній вірі – відносинах, які принесли багато творчих плодів і завоювали серця незліченних слухачів по всьому світу.
Автор книги Пітер Бутенєв – професор богослов’я та музикант, що закінчив консерваторію, є палким і уважним слухачем музики Арво Пярта відтоді, як особисто познайомився з композитором у 1990 році. Він викладає систематичне богослов’я та духовність у Семінарії Святого Володимира (США), де також керує проєктом Arvo Part Project та Інститутом Сакрального Мистецтва.
У передмові до книги Пітер Бутенєв пише: «Частина дива творчості Арво Пярта полягає в тому, наскільки глибоко вона говорить про страждання. Його музика не прагне підбадьорити нас чи «зробити все кращим». Вона, радше, якось прислухається до людей, до їхнього болю. Вона йде поруч із ними. Вона запевняє їх, що вони не самі у своїй спустошеності. І, наче цього подарунку не достатньо, їй вдається передати відчуття надії». Автор висловлює сподівання, що книга «може прислужитися для поглиблення нашого досвіду музики Пярта та нашого відчуття співстраждальної любові Бога».
П’ЯТЬ ЦИТАТ ІЗ КНИГИ ПІТЕРА БУТЕНЄВА ПРО АРВО ПЯРТА
***
Люди, які відчувають біль, люди, які йдуть назустріч смерті, часто знаходять дивовижне співчуття у творах Пярта: вони відчувають, що музика страждає разом із ними. Музика не стоїть поза межами людських реалій у якомусь віддаленому та незаангажованому місці, вона втілена в часі, просторі та людському серці.
***
Музика Пярта у своїй скорботі є джерелом розради або втіхи, що є одним із її найбільш значущих, хоча й таємничих дарів. Ця якість є ще однією частиною “духовної” головоломки – як вона дає людям відчути надію та трансцендентність. Але найпершим ефектом творів Пярта, який відчувають ті, хто страждає, навіть ще до розради чи надії, є співчуття. Багато слухачів повертаються до цієї музики не для того, щоб розчинитися у “звуковому соборі”. Вони повертаються, бо відчувають, що їх чують і супроводжують у їхніх стражданнях; музика зустрічає їх у їхньому горі. Люди в похмурі часи не хочуть, щоб їх насамперед “підбадьорювали”. Вони хочуть, щоб їх зрозуміли разом із їхніми стражданнями. Мистецтво здатне виразити глибину їхніх почуттів, часто, можливо, краще, ніж це можуть зробити вони самі.
***
Пярт – це людина, яка у своєму духовному житті є водночас і вкоріненою, і вільною.
***
Тиша – це ніщо; тиша плекає звук і дію; тиша – могутня сила; тиша гримить. Тиша є багатозначною.
***
Тиша вимагає стишення… Що більше людина здатна досягти внутрішньої тиші, то менше вона сприйматиме зовнішню метушню: справжня внутрішня тиша є завжди доступною, й у спокої пустелі, й у какофонії міста… Що більше людина відкидає несуттєве в собі – у внутрішньому діалозі, у способі життя, у напрямку погляду, – то більше вона буде налаштована на те, що є суттєвим.
|