|
|
«Кавказ» Людкевича вперше в Івано-Франківську
Концерт за участі капели «Трембіта» та симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії
20 березня 2013, середа
Поширити у Facebook
Унікальною подією в мистецькому житті Івано-Франківська стало перше виконання у нашому місті одного з найяскравіших та масштабних творів українського композитора — кантати-симфонії «Кавказ» Станіслава Людкевича. Вперше. Концерт відбувся в рамках фестивалю «Прикарпатська весна» за участі прославленого львівського колективу — заслуженої академічної капели «Трембіта», яка є лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка (керівник — заслужений діяч мистецтв України Микола Кулик) та симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії під орудою Назарія Яцківа.
Дуже символічно, що створена на вірші однойменної поеми Кобзаря кантата-симфонія прозвучала в дні шевченківських свят, коли ми вшановуємо пам’ять українського пророка.
У «Кавказі» Т. Шевченко оспівує волелюбні прагнення народів, прославляє силу й велич людського духу, гнівно викриває загарбницькі війни, сваволю влади. Образи безсмертної поезії знайшли переконливе втілення в музиці С. Людкевича. Кантата-симфонія вражає своєю монументальністю композиції, глибоким філософським змістом, високою ідейністю, яскравим національним колоритом та блискучою композиторською майстерністю.
Як зазначив на концерті доктор мистецтвознавства, професор Львівського національного університету ім. І. Франка Олександр Козаренко, виконання цього твору, частинами чи повністю, завжди викликало небачену хвилю патріотичного ентузіазму. Зокрема, перша частина «Кавказу», що прозвучала в середині 30-х років у Коломиї з участю місцевих гімназистів під орудою Дмитра Николишина, стала гідним подиву у своїй шляхетності актом спротиву української громади політиці пацифікації. В трагічний час воєнного лихоліття надзвичайною подією культурного та суспільно-політичного життя було виконання «Кавказу» у 1943 році в окупованому німцями Львові. Оперний театр міста перетворився на справжню твердиню українського духу, що попри всі катаклізми «знову оживає, і сміється знову». Старше покоління добре пам’ятає 100-річний ювілей
С. Людкевича в 1979 році. Тоді в присутності автора музики «Кавказ» прозвучав під орудою Миколи Колесси.
О. Козаренко згадав також особисті враження, коли кантата-симфонія відкривала Дні української культури в Польщі у березні 2005 року. Її у виконанні хорової капели «Думка» на сцені Варшавського театру було сприйнято не тільки як презентація багатої і самобутньої культури великої європейської держави, не тільки як акт примирення і порозуміння українського та польського народів. Переповнена зала оперного театру за участі президентів двох країн та представників дипломатичного корпусу овацією вітала голос визволеної України (як тоді здавалось, уже назавжди). Народові, який національному і людському приниженню, злочинному політиканству «поводирів» протиставив крилаті шевченкові слова: «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!». Промовець згадав метра сучасного музичного світу — Кшиштофа Пендерецького. У той вікопомний день польський композитор бігав по фойє театру й вигукував: «Який твір! Який хор! Я також наполовину українець — мій тато з Рогатина!».
і ось рівно через 100 років після написання партитури «Кавказ» С. Людкевича завітав до івано-Франківська. Перед виконавцями стояло надскладне завдання — за короткий час опанувати грандіозне вокально-симфонічне полотно. На жаль, музиканти не мали можливості провести повноцінну зведену репетицію, адже львів’яни добирались нашими розбитими «автобанами» понад шість годин. Під час виконання твору інколи «губилися» слова, часом підсвідомо з’являлось відчуття, що хор і оркестр можуть «розійтися». Проте загалом музиканти впоралися з технічними труднощами, зуміли передати колосальну енергетику кантати-симфонії, розкрити її ідейний та образний зміст. Окремо хочеться відзначити роботу Назарія Яцківа, який, подолавши «кавказьку вершину», зробив значний крок на шляху осягнення вершин диригентської майстерності.
Музика «Кавказу» — це справді вершина, звідки напрочуд добре видно, що з нами було, що є і що повинно бути. Немов той цілющий бальзам, вона проливається на всіх зневірених та розчарованих, адже «не вмирає душа наша, не вмирає воля». і водночас це грізне застереження «Хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям», що «Встане правда! встане воля!». Бо, перефразовуючи Кобзаря, кому як не народу на прю із ними стати. Тим більше, що «за нас сила, за нас правда і воля святая». Написані понад 150 років тому Шевченкові слова, що їх С. Людкевич поклав на музику, залишаються актуальними сьогодні й назавжди.
Автор: Ігор Глібовицький
Колективи: Державна заслужена академічна капела України "Трембіта", Симфонічний оркестр Івано-Франківської обласної філармонії
Диригенти: Назар Яцків
Концертна організація: Івано-Франківська обласна філармонія
Концертний зал: Концертний зал Івано-Франківської обласної філармонії
Конкурс (фестиваль): Фестиваль мистецтв «Прикарпатська весна»
Джерело: galychyna.if.ua
|