Ювілейні й неювілейні події львівської музичної осені | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Ювілейні й неювілейні події львівської музичної осені
Чекіна Тетяна
Криса Олег
Карабиць Кирило
Кияновська Любов Олександрівна
Станкович Євген Федорович
Ювілейні й неювілейні події львівської музичної осені
8 грудня 2012, субота
Поширити у Facebook

Цьогорічний осінній Львів дивує численними і різноманітними музичними фестивалями.

Навіть для міста, здавна славного своїми традиціями, осінь 2012 виділиться просто неймовірною концентрацією концертних подій. Деякі з них мають вже свою тривалу історію – як «Контрасти». Інші пройшли вже кілька разів у Львові – з незмінним успіхом, як «Шимановський-квартет і друзі», IV Міжнародний фестиваль єврейської музики та культури, чи Фестиваль старовинної музики. Ще інші відбулись вперше, але теж отримали вельми позитивний резонанс львівських меломанів, як унікальний фестиваль «Міст Олександра ІІІ», організованого знаменитим скрипалем Олександром Брусиловським ще в 2000 р. і вперше проведений у Львові, або IV Молодіжна музична академія країн СНД, організована маестро Юрієм Башметом, в рамках якої студенти вищих навчальних музичних закладів зі всього пострадянського простору з’їхалися на тиждень до Львова для занять з відомими музикантами-педагогами.

Якщо вірити висновкам музичних антропологів, що рівень музичної культури найточніше відображає рівень суспільного розвитку даного «часу і місця», то на Львів повинно очікувати винятково світле майбутнє – насичене, розмаїте і успішне. Але якщо не керуватись містичними припущеннями, то, очевидно, для багатого концертного урожаю є об’єктивні інформаційні приводи. Адже цього року свої ювілеї святкують троє видатних музикантів сучасності: український композитор Євген Станкович, російська композиторка Софія Губайдуліна та скрипаль Олег Криса. Кожен з них був представлений в концертних акціях осені, які вписали вагому сторінку в історію львівської музичної культури.

Твори Євгена Станковича – однієї з наймонументальніших постатей української композиторської школи – пройшли червоною ниткою крізь різні фестивалі, утворивши своєрідну контурну лінію у звуковому просторі. На відкритті фестивалю «Шимановський-квартет і друзі» скрипаль Валерій Соколов із Харкова з винятковою чутливістю і об’ємністю, глибиною звуку, так відповідною «вселенській скорботі» стилю композитора, виконав Скрипковий концерт Є. Станковича. За диригентським пультом перед оркестром INSO стояв Володимир Сіренко, на даний час найкращий виконавець симфонічних полотен Станковича, тож не дивно, що успіх концерту був дійсно тріумфальним.

На відкритті ж фестивалю «Контрасти» прозвучала симфонічна п’єса Станковича «Ханука» - представлені в ній єврейські мотиви винахідливо і вишукано прозвучали у виконанні Львівського академічного симфонічного оркестру під орудою молодого талановитого диригента Кирила Карабиця.

Врешті в рамках того ж фестивалю Олег Криса виконав у камерному концерті з піаністкою Тетяною Чекіною триптих «На Верховині» - один з творів, які записані славетним скрипалем на компакт-диску «Дух Східної Європи» в 2010 р. у США.

Згаданий камерний вечір відбувся на фестивалі «Контрасти» невипадково: Олег Криса святкував у рідному місті свій 70-річний ювілей і 50-річчя творчої діяльності. Тож у Львові, відбулись два ювілейні концерти: камерний, з незмінним партнером на сцені і в житті, піаністкою Тетяною Чекіною, і оркестрово-симфонічний. Вживаю тут таку незвичну дефініцію, оскільки митцеві довелось виступити в один вечір з трьома різними оркестрами і трьома диригентами: камерним оркестром «Академія» (диригував Ігор Пилатюк), камерним оркестром «Віртуози Львова» (під орудою Мирона Юсиповича) та академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії (під батутою Володимира Сивохіпа). Надзвичайно широкий спектр програм: від Бетховена до Шнітке і від Брамса до Станковича – засвідчив прикметну рису стилю одного з найвидатніших скрипалів сучасності: вільне і невимушене володіння будь-яким художнім стилем, наявність унікальної «машини часу», яка дозволяє Олегу Крисі вільно переміщатись епохами і континентами, всюди почуваючись як вдома.

На відміну від українських митців, що у Львові виступають впродовж років, «останній класик ХХ ст.», як часто називає Софію Губайдуліну охоча до епітетів преса, приїхала до нашого міста вперше і взяла участь в ювілейних урочистостях. Її унікальна духовна аура розкрилась вже на зустрічі зі студентами Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Глибокі думки про хвилеподібність і триступеневість кожної музичної епохи, про зіткнення культури і цивілізації в сьогодішньому світі, про re-ligio, як про відновлення і об’єднання людства – знайшли своє природне продовження в її власній музиці.

«De profundis» для баяна соло і «Fachwerk» для баяна з оркестром, «Ліра Орфея» для скрипки з оркестром, які львівська публіка почула вперше, розкрили дивовижний звуковий простір, в якому все, про що ми мали якесь стале консервативне уявлення й іноді трактували доволі пласко, набуло іншого аромату, об’єму і сенсу: тембр баяна, який стільки років асоціювався з «пролетарськи-піонерськи-комсомольським» інструментом – виявився джерелом чистих звучань, сумірних з органом; жорсткі авангардні конструкції, які вже набили оскому холодною бездушністю – проросли гармонією і піднесеністю; прямолінійна агресивність ударних, які в музиці ХХ ст. так часто зловісно витісняли лірику – змогли передати ліричну заглибленість не гірше за щемливий голос струнних.

Цей світ Софії Губайдуліної зачарував і привернув своєю природністю у найскладніших духовних одкровеннях і красою, яку тендітна жіноча рука змогла видобути із дисонантності і експериментальних прийомів письма, хоча вони ніколи й не претендували на неї. І символічно, що гідними співтворцями цього образу на львівській сцені виступили як досвідчені музиканти – оркестр «Віртуози Львова» під батутою одного з кращих сучасних польських диригентів Станіслава Волянека, так і молоді солісти – баяніст Роман Юсипей та скрипалька Марія Ткачик. Сама композиторка визнала це виконання «одним з тих моментів творчого щастя, які нечасто випадають на долю композитора».

На накреслених ювілейних профілях можна було би поставити крапку у стислій журнальній статті. А аналізу всієї розгорнутої панорами цьогорічних концертних заходів присвятити окремий том або – як це зроблено щодо першого сезону Львівської філармонії – кандидатську дисертацію. Проте все ж не можу втриматись від кількох довільних неювілейних штрихів і роздумів уголос.

Насамперед не можу не поділитись неймовірним щемливим і болісним тоном, яким «заговорив» до слухачів Іван Карабиць у Концерті «Голосіння» на відкритті фестивалю «Контрасти». Це було одне з тих переживань, для якого надто важко знайти відповідні слова, – бо в голосінні вони неважливі, важливий той сердечний біль, який так сильно і відверто передав у своїй інтерпретації його син – Кирило Карабиць.

Багато концертних акцій змусили замислитись і над більш прозаїчною начебто проблемою – як привабити слухачів до академічної музики?

Маленький ювілей фестивалю камерної музики «Шимановські-квартет і друзі» на сцені Львівської філармонії засвідчив, як винахідливо, артистично, інтелектуально, але водночас весело і дотепно можна пропагувати мистецтво, яке зазвичай відносять до розряду виключно елітарних, надто складних для сприйняття, потребуючих спеціальної підготовки тощо. Ще одним загальним принципом фестивалю став принцип надзвичайної престижності запрошених виконавців з елементом несподіванки. Будучи колективом найвищого класу, як говорять поляки, «з горішньої полиці», його учасники (двоє поляків – Гжегож Котув і Марцін Сєнявскі і двоє українців – Андрій Бєлов і Володимир Микитка) кожного разу пропонують новий несподіваний образно-змістовний модус цієї акції.

Прекрасним «стратегічним ходом» з боку авторів фестивального проекту стало запрошення до участі в «трьох днях ювілею» Бруно Монсенжона – одного з найвідоміших зараз авторів та режисерів документальних фільмів про академічних музикантів ХХ ст.

А концерт ансамблю Робі Лакатоша переконав скептиків, що циганська музика не вичерпала своїх можливостей в час Чайковського і Брамса. Програма, яку виконав уславлений колектив, була вже досить далекою від автентики циганського фольклору і представляла типовий постмодерний калейдоскоп: від фантазій на теми Ліста до транскрипцій танго Мілонга, від джазових імпровізацій до «Польоту джмеля» М. Римського-Корсакова. Це була колосальна двогодинна енергетична підзарядка, завдяки якій скидалась втома і напруга, розпрямлялись плечі, а на обличчі мимоволі з’являлась посмішка. І академічний «Шимановський-квартет», який вийшов на сцену на останні три номери, так само на мить переродився у іншу емоційну сутність, легко і невимушено співмузикуючи з циганським ансамблем.

Натомість концерт з промовистою назвою «Європейський простір камерної музики», дозволив Квартету Шимановського і друзям зануритись у складні багатозначні та звивисті лабіринти музики ХХ ст. А. Шнітке і К. Шимановський – патрон квартету, К. Дебюссі і Д. Шостакович, польський композитор Владислав Желенський поставали у своєму камерному доробку в інтерпретаціях молодих виконавців як суворі і правдиві літописці тієї жорсткої і бурхливої епохи, а водночас – як напрочуд співзвучні сучасним постмодерним уявленням про гармонію світу.

Фестиваль «Міст Олександра ІІІ» заповнив доволі істотну лакуну в львівському філармонійному репертуарі: найширший спектр французької музики ХХ ст., представивши ряд творів, надто мало виконуваних у галицькій столиці. Цікавою прем’єрою стало виконання „Stabat mater“ Ф. Пуленка, одного з найбільш експресивних релігійних творів ХХ ст., яке здійснив галицький муніципальний хор (художній керівник В. Яциняк), оркестр INSO-Львів (художній керівник і головний диригент М. Скорик), солістка Олександра Дерій (сопрано), під орудою В. Сивохіпа. Доповнена Подвійним фортепіанним концертом «французького Шуберта», як називали Ф. Пуленка на Батьківщині, у виконанні Й. Єрміня та Д. Саєнка, панорама творчості одного з найбільших ліриків ХХ ст. постала у всій розмаїтості.

З іншої позиції сприйнявся в такому широкому національному контексті і класичний репертуар К. Сен-Санса, Е. Шоссона та К. Дебюссі, наче добре знаний – і, як виявилось, майже зовсім незнаний. Нові барви і підтексти зуміли віднайти і переосмислити в ньому наші колишні краяни, а тепер громадяни США, музиканти світового класу віолончелістка Наталія Хома та піаніст Володимир Винницький.

В яскравому розмаїтті художніх звершень і ідей, якими сповнена львівська – без іронії – золота концертна осінь вбачаються кілька ліній, які дуже важливо зберегти, не розгубити в буденній екзистенційній сірості: плекання елітарності, інтелектуальності, нових музичних відкриттів у програмах, запрошення музикантів найвищого класу з цілого світу, пошанівку до визначних митців, які творили і творять духовну основу нашого буття.


Автор: Любов Кияновська
Виконавці: Тетяна Чекіна, Олег Криса
Диригенти: Кирило Карабиць
Композитори:Євген Станкович
Музикознавці: Любов Кияновська
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль сучасної музики "Контрасти"



Інші:

ЄВРОБАЧЕННЯ - МУЗИКА І НЕ ТІЛЬКИ
Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
110817_2098.jpg