| Стаття |
|
|
|
|
Де грають у класики, грали класику
18 серпня 2019, неділя
Поширити у Facebook
Крім Сєвєродонецька, проєкт охопив близькі до лінії розмежування Щастя, Валуйське, Попасну, глибинні райцентри аж до державного кордону.
У липні-серпні некомерційна асоціяція Vladopera (керівник Петер Шварц) разом з українсько-білоруською ініціятивною групою "Опера і діялог" реалізувала на Луганщині четвертий проєкт — "Музика і діялог", меседж якого — "Слухати, щоб ліпше розуміти одне одного".
Крім Сєвєродонецька, проєкт охопив близькі до лінії розмежування Щастя, Валуйське, Попасну, глибинні райцентри аж до державного кордону. Усього — десять міст і селищ.
Примітно: як минулого літа (цей проєкт реалізував у Сєвєродонецьку оперу Моцарта "Дон Жуан"), так і цього разу серед слухачів були й меломани з непідконтрольної території. Для початку їх можна було вирізнити за явним небажанням потрапити в об'єктиви. Це анітрохи не заважало всім разом насолоджуватися музикою, брати участь в обговореннях, що виходять іноді за рамки мистецтва...
Цей проєкт фінансувало Міністерство закордонних справ Німеччини, підтримали Генеральне консульство цієї країни в Донбасі, Ґете-інститут у Києві, управління культури, національностей і релігій Луганської облдержадміністрації. До нього долучилися два навчальні заклади з різних кінців України — Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв ім. Сергія Прокоф'єва і Дрогобицький музичний коледж ім. Василя Барвінського, а також Луганський обласний академічний музично-драматичний театр.
Загалом у проєкті працювало близько 80 осіб. Відкриті репетиції, концерти, виступи на різних майданчиках супроводжувалися жвавими бесідами артистів і слухачів. Це стало складовою частиною всіх програм.
Про різні аспекти спільної роботи розповіли менеджерка проєкту Анна Казакова (Білорусь), узичний керівник — білорусько-німецький диригент Віталій Алексєйонок, керівниця групи "Опера і діялог" Тетяна Пліс (Україна), директорка Сєвєродонецького коледжу Марина Яворська, концертмейстер і скрипаль Юліус Маєр з Німеччини, віолончелістка Надія Скоморох, кураторка Ольга Урсол.
— У проєкту багато віддалених, незнайомих вам локацій, — як же примудрилися все налагодити? — запитую організаторів.
— Спершу ніби вперлися в стіну, — була відповідь. — Місцеві працівники культури в міжсезонні йшли у відпустку й не бралися нам допомагати. Але ми подружилися з активістами громадських організацій. Вони сповістили людей, підібрали місця для виступів, причому часто досить цікаві, які самі ж і облаштували як громадський простір. Плюс до всього організували пізнавальні зустрічі, екскурсії своїм краєм.
Власне, відпускна пора й дала можливість зібратися такому несподіваному гурту, який став наче однієї родиною.
— У нас оркестрові групи сформовано так, щоб разом грали досвідчені й молоді музиканти, щоб їм було що обговорювати, — розповідає Віталій Алексєйонок.
Уточнюю його вік: відомому маестро, виявляється, усього 28 років; але він опановує дедалі складніший репертуар, прагне підніматися на нові висоти, вчити інших.
— Наші й дрогобицькі студенти, забувши про канікули, на всю користуються такою чудовою можливістю, — задоволена заслужена діячка мистецтв України Марина Яворська. — Репетиції тривають до глибокої ночі.
— Довелося чути на репетиції, як ви, Віталію, дуже доброзичливо, але все-таки іноді не погоджувалися з манерою гри наших оркестрантів.
— Тоді репетирували твори Моцарта, Шуберта, інших західноєвропейців. Молодих українських музикантів захльостували емоції, що їм і властиво. Однак у західних країнах стиль більш стриманий, розмірений.
— Раз уже ми йдемо в Європу…
— Головне тут — іти за духом самого твору. Ви ж чули, як ми виконували Максима Березовського, який учився в гетьманській співочій школі на Сумщині, Київській духовній академії, а потім у Болоньї. Він іще у ХVIII столітті об'єднав українські традиції з італійськими. От і ми, такі різні, прагнемо діялогу, взаємозбагачення культур.
Слухачі повноформатних програм високо оцінили результат. Зокрема хоровий концерт Березовського, що пролунав в обласному театрі й районних Палацах культури. Його й іще кілька досі невідомих творів знаменитого співвітчизника нещодавно знайшла в архівах викладачка Донецької, а нині Львівської музичної академії музикознавиця Ольга Шумиліна.
Добрим явищем стала також музична прем'єра Ольги Подгайської. Білоруська композиторка написала свою п'єсу "Присутність" спеціяльно для проєкту і присвятила її нашому краю і його сучасним подіям. Зведений хор і яскрава київська солістка Ольга Журавель прекрасно, натхненно співали різними мовами — за оригіналами авторів.
Відкриті заняття з вокалу привабили охочих повчитися співати. Причому зовсім різного віку. Те саме можна сказати й про аматорів театральної творчости. Креативна група змогла провести чотири дні в лісовому таборі Art Camp "Театр і діялог" під Кремінною, а потім виступити на імпровізованих майданчиках із вуличним перформансом "Я — Ти — Місто".
Мобільні камерні ансамблі учасників проєкту (зрілі професіонали й студенти) виступали прямо у дворах. Там, де грають у класики, грали не попмузику, а класику! Слухати їх виходили родинами. Концерти, діялоги подарували радість, дали простір для почуттів і думок.
Дедалі більше людей потягнулося на ті самі відкриті репетиції в коледжі. Що, як кажуть, і треба було довести. Доводить можливість плідного діялогу через мистецтво і серпневий кінофестиваль-вояж, що пройшов у нашому регіоні з цілком серйозною програмою Lampa.teens для тинейджерів. Тож можна посперечатися з наріканнями на те, що нове покоління по вуха загрузло в ґаджетах.
Автор: Семен Перцовський
Джерело: dt.ua
|