| Новина |
|
|
|
|
У Театрі Франка відбудеться світова прем’єра вистави «Ґалісія»
22 і 25 серпня у Києві буде презентоване сценічне «прочитання» п’єси «Ґалісія», написаної і поставленої Річардом Максвеллом
Сьогодні
Поширити у Facebook
Кураторка творчого проєкту – Марта Кузьма, художня керівниця і головна кураторка «Фактури 10».
Нагадаємо, «Фактура 10», ключова ініціатива «RIBBON International» під кураторством Марти Кузьми, та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка оголошують світову прем’єру «Ґалісії» – нової п’єси написаної та зрежисованої Річардом Максвеллом «Ґалісія», нова п’єса, написана та зрежисована Річардом Максвеллом, буде поставлена вперше у Києві, в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, з 22 по 25 серпня.
Постановка створена на замовлення «Фактури 10», ключової ініціативи «Ribbon International» під кураторством Марти Кузьми, художньої керівниці та головної кураторки «Фактури 10». «Ґалісія» є продовженням п’єси Федеріко Гарсія Лорки «Дім Бернарди Альби» (1936), трагедії, дія якої розгортається в маленькому іспанському селі. «Ґалісія» йтиме українською мовою та з українським акторським складом, відібраним як із майстер-класу Максвелла «Театр для початківців», що відбувся в березні 2025 року в Театрі Франка, так і через «вуличний кастинг» у співпраці з творчою студією Baby Prod. До акторського складу увійшли: Ксенія Бойченко, Оксана Брюховецька, Анке Кристодореску, Дмитро Кращенко, Богдана-Валерія Корнієнко, Аліна Лянга, Євгенія Нестерова, Марія Нощенко, Яна Поцелуй, Оксана Валентинівна Саболдаш, Наташа Ходос, Хіляль Тюфекчіоглу.
У «Домі Бернарди Альби» Лорка досліджує любов, родинні зв’язки та способи, якими чоловіки контролюють життя жінок. Бернарда Альба, вічно занепокоєна зовнішньою пристойністю, керує своєю господою залізною рукою. Вона збирається видати старшу доньку Анґустіас заміж за Пепе Ель Романо, хоча той має таємний роман з Аделою, наймолодшою донькою Бернарди.
Постановка Лорчиної п’єси, здійснена Максвеллом 2024 року в Нью-Йорку, закінчується трагічно – Адела, вважаючи, що Пепе застрелила її мати, накладає на себе руки. В «Ґалісії» Максвелл продовжує розповідь як історію родинної катастрофи, досліджуючи, як сім’я дає собі раду після трагедії, що сталася на тлі громадянської війни в Іспанії. Він зосереджується на родині, яка залишається разом після самогубства Адели, розглядаючи вплив трагедії та війни на сім’ю, а також глибинні причини конфлікту. Нова п’єса також відкриє глядачам Експериментальну сцену у просторі Театру Франка, спеціально облаштовану для «Ґалісії». Це стане першим мистецьким втручанням у цьому місці, де згодом планується створення третьої сцени театру – «Сцени під химерами».
Під час роботи над виставою Максвелл співпрацював із київською архітектурним офісом «ФОРМА» над сценографією та освітленням. Щодо цієї співпраці Максвелл зазначає: «Зустрівши Іру [Мірошникову] та Олексія [Петрова] з “ФОРМИ”, я усвідомив, що вони розуміють і уособлюють новий підхід: бачити цінність у подоланні бар’єрів між окремими дисциплінами задля глибшої співпраці. Те, що “ФОРМА” вже працювала з Театром Франка над реконструкцією, зробило цю співпрацю ідеальною».
Марта Кузьма, художня керівниця і головна кураторка «Фактури 10», зазначає: «Одним із моїх перших рішень на посаді художньої керівниці й головної кураторки “Фактури 10” було звернутися до Річарда Максвелла. Його світосприйняття й підхід – як драматурга, театрального режисера й художника, який досліджує вплив конкретного простору й контексту на творчі процеси, – обумовили план проєкту, що розгортається в умовах війни. Дослідницька подорож Річарда до України стала джерелом натхнення для архітектури проєкту, який складається із десяти взаємопов’язаних і вбудованих одна в одну частин.
Дослідницька поїздка до Києва рік тому також започаткувала плідну дружбу між Річардом і керівництвом Театру ім. І. Франка.
Річард Максвелл, драматург і художній керівник New York City Players», каже: «При постановці п’єс Лорки часто випускають з уваги його особливий гумор – дуже іспанський, на мою думку; це своєрідний сардонічний погляд на світ в умовах трагічних подій. Як свідчить моя власна творчість, мені такий гумор близький; він зворушує мене, тож я відчуваю прихильність до нього і право створювати на його основі власну вигадану історію. Коли Євген Нищук – художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка – провів мені екскурсію театром, я відчув, що ми – споріднені душі: вони відкриті до нових ідей і готові досліджувати можливості різних сценічних просторів. Нещодавно переобладнаний верхній простір, що знаходиться в тіні химер, збагатить діалог між театром і його аудиторією. Я пишаюся тим, що моя вистава відкриє цю нову сцену».
У РОЛЯХ:
Ксенія Бойченко, Оксана Брюховецька, Анке Кристодореску, Дмитро Кращенко, Богдана-Валерія Корнієнко, Аліна Лянга, Євгенія Нестерова, Марія Нощенко, Яна Поцелуй, Оксана Валентинівна Саболдаш, Наташа Ходос Хіляль Тюфекчіоглу
Сценографія і освітлення: «ФОРМА Architects»
РІЧАРД МАКСВЕЛЛ (ДРАМАТУРГ І РЕЖИСЕР)
Річард Максвелл – митець і давній житель Нью-Йорка, де мешкає ось уже 30 років. Посаду художнього керівника «New York City Players» Максвелл обіймає з моменту заснування колективу в 1999 році. Упродовж своєї кар’єри був відзначений численними нагородами, зокрема отримав стипендію Ґуґґенгайма, премію імені Доріс Дьюк для сценічних виконавців, грант Фонду сучасного мистецтва. Постановки, створені митцем на замовлення низки інституцій, було представлено в понад 20 країнах; серед інших, він співпрацював із такими престижними установами, як Інститут сучасного мистецтва (Лондон), Барбікан-центр (Лондон), «Festival d’Automne» (Франція), «Kunsten Festival» (Бельгія) і Віденський фестиваль. Роботи Максвелла також презентувалися на Венеційській бієнале та Бієнале Вітні.
«NEW YORK CITY PLAYERS»
«New York City Players» – театральна компанія, яку цікавлять люди й стосунки, а насамперед – почуття. Трупа працює в Нью-Йорку й у своїй діяльності завжди прагне давати людям – незалежно від їхніх походження і досвіду – доступ до сцени. Таким чином сцена перетворюється на відображення спільноти, у якій ми живемо.
Театральна компанія переосмислює поняття «театру спільноти» – community theater – і підсилює традиційно маргіналізовані в мистецькій і театральній спільноті голоси й образи. Вона також кидає виклик усталеному розумінню форми й розваги. Місія NYCP – разом зі спільнотою критично досліджувати звичні уявлення про реалізм і простір дозволеного.
Колектив строго підходить до стилю: форму визначає функція. Актори й акторки трупи мають різні рівні підготовки й спираються на різні методи, а їхні мова й рухи є то лаконічними, то поетичними. Окрім творів Річарда Максвелла, компанія ставить п’єси драматургів-початківців; цим займаються її підрозділи «American Playwrights Division» та «Incoming Theater Division», останній з яких залучає ньюйорківців-іммігрантів до серії майстеркласів, яка завершується публічною виставою.
«ФОРМА»
«ФОРМА» – очолюване Іриною Мірошниковою та Олексієм Петровим незалежне архітектурне бюро, яке базується в Києві, Україна. У фокусі уваги бюро, серед досягнень якого – національний павільйон України на Венеційській архітектурній бієнале, масштабні просторові стратегії, генеральні плани й реконструкції, – міждисциплінарність, спільнота й дослідження. «ФОРМА» є співкуратором «Павільйону культури», інституції, яка об’єднує сучасне мистецтво, музику й архітектуру. Цьогоріч «ФОРМА» запускає «Epipolar», друковане періодичне видання, присвячене різним вимірам архітектури.
МАРТА КУЗЬМА
Художньою директоркою та головною кураторкою проєкту «Фактура 10» виступає Марта Кузьма. Марта Кузьма – кураторка, теоретикиня й штатна професорка мистецтв у Єльській школі мистецтв. Перша жінка-декан Єльської школи мистецтв за 150-річну історію існування закладу; обіймала цю посаду у 2016–2021 роках. До того очолювала Королівський інститут мистецтв у Стокгольмі (2014–2016) і була директоркою Офісу у справах сучасного мистецтва (ОСА) в Осло (2005–2013), де керувала дослідницькою ініціативою, яка запровадила план роботи інституції «OCA Semesterplan» і втілювала виставкові проєкти, серед яких «Whatever Happened to Sex in Scandinavia?».
У 2004 році виступила співкураторкою «Manifesta 5» у Сан-Себастьяні. Директорка-засновниця Центру сучасного мистецтва Сороса (Київ), де працювала з 1990 до 2000 року. У цей же період заснувала в Києво-Могилянській академії галерею Центру сучасного мистецтва Сороса, де під її орудою реалізувалася обширна програма міжнародних виставок та освітніх подій.
Також курувала в 1990-х роках численні проєкти, зокрема «Алхімічну капітуляцію» (Севастополь, 1994) і першу повну ретроспективу Бориса Михайлова (1996).
На початку своєї професійної кар’єри керувала програмою міжнародних виставок у Міжнародному центрі фотографії в Нью-Йорку, де робота під проводом Корнелла Капи справила важливий вплив на формування її науково-дослідницького інтересу до зміни ролі документальних зображень. Авторка численних публікацій, найбільш нещодавня з яких – «Історія школи мистецтв» (2022), перше видання, присвячене історії Єльської школи мистецтв. Здобула бакалаврський ступінь у Барнард-коледжі й магістерський (з естетики й теорії мистецтва) у Центрі досліджень сучасної європейської філософії в Лондоні.
«ФАКТУРА 10»
«Фактура 10» – ключова ініціатива «RIBBON International» – є мультимодальною програмою, яка підтримує спільний простір творчого життя й культурних дискурсів в Україні.
У фокусі уваги проєкту перебувають мистецькі практики, що розвиваються в безпосередньому контексті війни та її наслідків. «Фактура 10» складається з 10 подій – виставок, перформансів, вистав, кінопоказів, дослідницьких проєктів і дискусій, – які впродовж 2025 року відбуватимуться в Україні й на міжнародному рівні, у солідарних з Україною спільнотах і містах. Художньою керівницею і головною кураторкою «Фактури 10» є Марта Кузьма.
«RIBBON»
«RIBBON International» – неприбуткова платформа, яка підтримує історичне та сучасне українське мистецтво й культуру через виставки, індивідуальні мистецькі проєкти, публічні програми та гранти. «RIBBON» розгортає свою діяльність в Україні, покладаючись на шляхи залізничного сполучення. Мета «RIBBON» – підтримка української культурної та мистецької спадщини, що перебуває під загрозою зникнення, а також допомога митцям, культурним продюсерам, сучасним практикам і інституціями по всій Україні у їхній боротьбі за культурну автономію.
Фото: Юлія Вебер
|