|
|
Третій цьогорічний номер журналу "Музика" - уже в друкарні!
26 червня 2014, четвер
 Тепле літо, яке нарешті прийшло в Україну, на жаль не принесло з собою бажаного спокою в суспільстві.
Країну все ще лихоманить: на Сході триває невиправдана, підступна агресія колись дружнього сусіда, і, що найстрашніше, гинуть люди.
А ми, що б не відбувалося навкруги, так чи інакше бачимо все крізь призму цих подій.
Намагаючись осягнути ті процеси, що розгортаються останнім часом в українській культурі, зокрема музичній, доходиш висновку: відомий вислів «Коли говорять гармати, музи мовчать», як не парадоксально, певною мірою застарів. Причому він «не працює» не тому, що є неправильним. Просто Майдан змінив свідомість українців, змусивши їх серйозно замислитися над викликами часу й шляхами їхнього подолання, у тому числі зрозуміти, що мистецтво – це теж зброя у боротьбі за свободу: не дозволяючи обставинам керувати собою, ти стаєш на шлях вільної людини.
Про це – матеріали нашого номера: фортепіано на Майдані представляє Анна Вовченко; Олена Дерев'янченко розповідає про прем'єру опери, присвячену Тарасові Шевченку, в Донецьку, – прямо у розпал соціальної напруги, коли в місті запалали шини й почали стріляти; про фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики» в Одесі, щойно після закінчення якого там сталася трагедія з людськими жертвами, – стаття Тамари Невінчаної. Та й інші публікації, нехай і побіжно, не оминули цієї теми, наприклад, огляд прем'ер сезону Київського національного театру оперети Галини Степанченко (до слова, журнал уперше від моменту оновлення звернувся до цього жанру) або нарис про Шосту міжнародну Пасхальну асамблею Наталії Миронової. Патріотичними настроями просякнуті есе Володимира Грабовського про відродження «Пісні про Вітчизну» Василя Барвінського та інтерв'ю із його автором Юлії Бенті.
Роздумами щодо сучасного стану української культури, навіяними настроями у суспільстві, діляться Анна Луніна у рецензії на видання збірки камерних творів Євгена Станковича та молодий виконавець і талановитий менеджер Олександр Пірієв у своєму інтерв'ю. Із ними перегукуються Шавлег Шилакадзе – видатний грузинський композитор і диригент, котрий окреслює стан культури у власній країні, а також Юлія Пальцевич у рецензії на видання «Музики до “Кобзаря” Тараса Шевченка».
Продовжуємо друкувати матеріали з історії української музики. Роксана Скорульська висвітлює подробиці першої постановки «Різдвяної ночі» Миколи Лисенка у Києві. Володимир Тольба подає цікавий погляд на стосунки Левка Ревуцького (публікуємо обіцяні матеріали з нагоди 125-річчя від дня народження композитора) і його батька – знаного диригента Веніаміна Тольби. Власне історії української музики присвячено книгу до 100-річчя Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, рецензовану Галиною Степанченко, а також деякою мірою нарис Григорія Ганзбурга щодо Харківської консерваторії.
Віддаємо шану Марії Загайкевич, яка уособлює цілу епоху в українському музикознавстві. Так само наші ювіляції славетному Квартету баяністів імені Миколи Різоля й добре відомому в Україні й світі дитячому хору «Вогник».
Ключ до розуміння й сприйняття музики Вікторії Польової – у її інтерв'ю Анні Луніній.
Наталія Семененко у серії публікацій «Musical memory crossing» пропонує нам посидіти на лавочках, пов'язаних із з музикою. Від себе зазначу, що це вельми корисно, – сісти й подумати: «А що далі?»
Автор: Ольга Голинська
Композитори:Алла Загайкевич, Євген Станкович, Вікторія Польова
Музикознавці: Ольга Голинська, Анна Луніна
Діячі мистецтв: Олександр Пірієв
Джерело: uaculture.com
Додати: 
|