Що потрібно аби з'явився один з найкращих концертних залів Європи? | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Що потрібно аби з'явився один з найкращих концертних залів Європи?
Пірієв Олександр Валерійович
Що потрібно аби з'явився один з найкращих концертних залів Європи?
14 листопада, субота

Нині він знаменитий польський диригент і один з найактивніших музикантів і організаторів музичного життя сучасної Польщі. У 2005-му Анджей Косендяк став директором Вроцлавської філармонії, а також Міжнародного фестивалю Wratislavia Cantans та змінив обличчя обох цих інституцій, перетворивши їх у Narodowe Forum Muzyki  (NFM). Власне, саме ця людина і керувала проєктом будівництва NFM — сьогодні одного з найкращих концертних залів Європи.

Завдяки цьому Вроцлав — є складовою європейської музичної культури, разом з такими містами, як Відень, Мюнхен, Берлін та Париж.

У рамках міжнародного проєкту «Польсько-українські музичні діалоги» пан Анджей завітав до Києва аби продиригувати ораторіальним концертом. Відомий в Україні продюсер в галузі класичної музики, очільник музичної редакції радіо «Культура» — Олександр ПІРІЄВ, скориставшись цією нагодою, розпитав пана Анджея, як же вдалося у сучасних реаліях побудувати і запустити такий потужний центр академічної музики.




«КОЛИ РЕСУРСИ ОБМЕЖЕНІ — ДУЖЕ ВАЖЛИВО ЗНАЙТИ ВИКОНАВЦІВ, ЯКІ МАЮТЬ «ПОВТОРЮВАЛЬНИЙ» УСПІХ!
— Пане Анджею, як склалося, що доля з вас зробила не тільки митця, а й будівельника? Одна справа — організовувати концерти, мистецькі події, фестивалі, інша — будувати масштабний концертний комплекс.

— По життю я активний музикант та диригент, але завжди був і організатором музичного життя. Я поєдную активність, як музичну, так і організаційну. Історія із залом була пов’язана з виборами мера Вроцлава у 2002 році. Тоді перемогу здобув Рафал Дуткевич. Як його радник від культури я був задіяний у формуванні загальної культурної програми. Вроцлав, який тоді нараховував 650 000 мешканців, мав концертний зал трохи більше, як 400 місць і у цій виборчій програмі ми написали, що однією з великих культурних ініціатив, яку ми б реалізували — це будування нового великого концертного залу. Після перемоги мер Вроцлава запросив мене, як людину відповідальну за культуру і спитав: «А що ж з цим залом, чи знаєш як це зробити?» Я відповів, що не знаю. Кажучи це я одразу додав «але можу дізнатися». Коли ресурси обмежені — дуже важливо знайти виконавців, які мають «повторювальний» успіх, тобто ті, які вміють щось зробити і вже довели, що їм не раз це вдавалось.

— Який був бюджет на будування цієї зали?

— На той момент це питання не було ключовим. Головне було зрозуміти, що треба зробити, аби зал мав успіх. І друге питання — якого залу ми потребуємо не десь там взагалі, а в нас, у нашому місті, для чого він має слугувати? Тоді я мав можливість їздити по світу і дивитися на схожі зали. У будівництві нашої зали я розглядав її в першу чергу, як музикант, тому розумів, що головним чинником має бути акустика. Ясна справа, що в будуванні задіяний і архітектор, і акустик, але коли була дилема, хто має головніший голос — для нас було очевидно, що акустик є важливішим.

 У Києві, нещодавно, з’явилася ініціатива створення нового концертного залу — Концерт-хол ROSHEN. На сьогодні, єдиним прикладом новозбудованої і перфектно технічно облаштованої академічної зали в Україні — є лише Філармонія у Харкові. Це новий органний зал, побудований спільно з німецькими архітекторами зі встановленим там органом вартістю понад 1 мільйон євро — колосальна для України сума. Проте, в Польщі зали будують не одиницями і польська громадськість, можновладці, а не тільки шанувальники музики,  — розуміють силу мистецтва та необхідність її підтримки та поширення. Наскільки, на прикладі мера міста Вроцлав, який вважав, що потрібно будувати зал, це допомогло об’єднатися різним гілкам влади і бізнесу?

— Вроцлав має щастя до мерів. Ідеєю мера Рафала Дуткевича був розвиток міста Вроцлава через високі технології. Тобто, це все виникало з того, що ми хотіли доєднати технологічний бізнес і людей, які в цих високих сферах мають впливовий голос, з ними рахуються. Тож, треба було забезпечити відповідне оточення. І одним з таких вимірів є культура. Крім того, місто має мати широку пропозицію для людей, які приїжджають зі всього світу. Звичайно, це також є необхідною складовою для самих жителів Вроцлава.

— Які були ваші перші кроки в реалізації — є секрет успіху?

— Перед тим, як зробити перші ескізи — ми почали «малювати» сезон. Тобто спочатку ми замислилися над тим — хто може хотіти виступити в такому залі і з якою програмою? Тож, перед запрошенням архітектора ми збудували графік на 365 днів у році, аби було відомо, що буде і коли. Далі стало ясно, що резидентом цього залу стане симфонічний оркестр, потім складові — місце для репетиції, приміщення для інших форм концертів, а також ґрунтовна розробка програм щорічних фестивалів. Одним словом, спочатку ми вибудували логістику того, що потрібно. В результаті архітектор отримав інформацію, з яким функціоналом цей музичний комплекс має бути.

— Тобто, щоб збудувати сучасний зал європейського зразка, треба спочатку зрозуміти мету з усіма творчими завданнями та загальний план дій?

— Саме так! Додам, що календар концертного сезону ми розробляли 3 роки. Тобто, тільки 3 роки тривав підготовчий період для того, аби отримати відповідь на запитання, що ми хочемо мати в цьому залі. І звичайно  ж питання — гроші, бо на початку роботи нам не було відомо звідки і скільки. І в цей момент фіналізації архітекторами детальної розробки будівлі місто вирішило ще й передати на баланс музичного комплексу симфонічний оркестр Вроцлавської філармонії. І нам довелося  поставити умову — весь бюджет оркестру також має бути доєднаний до бюджету всього комплексу. Місто погодилося, але для нас це стало також додатковим викликом — внести суттєві зміни у вже існуючий загальний архітектурний план всієї будівлі,і вже на стадії його фактичного завершення.

— Розумію, що загальний кошторис будівництва комплексу був колосальний. Якими силами, в результаті, він був профінансований?

— Спочатку ми брали до уваги два варіанти. Один — разом з фондами Європейського Союзу,  другий — з бізнесу. Коли у 2007 році в Європейському союзі відкрилося гарантування відповідних програм — ми вже були готові зі своїм детально підготовчим процесом, мали відповідь на питання, що потрібно. Одним словом, бюджет будівництва цього прекрасного залу у Вроцлаві склався у такій пропорції: 70% — гроші міста Вроцлав, а 30% — гроші грантів з ЄС. Це було дуже важлива ознака: хоч гроші надійшли зовні невеликі, але вони стали вагомим аспектом у реалізації нашої ініціативи: місто легше змогло знайти більшу частину своєї частки. Загалом, бюджет будівництва NFM ім. Вітольда Лютославського склав 110 мільйонів євро.

— Кого ви обрали архітектором: поляка чи іноземне архітектурне бюро?

— Був міжнародний конкурс на архітектора, в рамках якого ми також найняли акустичну фірму.  Поставили дуже високу планку і вийшло так, що дві фірми змогли відповісти нашим вимогам: це фірма «Артек» і «Тойота». До конкурсу на архітектора ми ставили вимоги того річного графіку, плану і тих дій, але також і акустику, яка мала бути на першому місці. Це було дуже не просто, бо архітектори — творці і вони були сильно обмежені у своїй праці, але все побороли. На конкурс архітектора було подано 80 робіт. Перемогу здобув Стефан Курилович — архітектор із Варшави. Цікавий факт — переможці конкурсу з акустики запроєктували наш Національний Форум Музики, а фірма, яка здобула друге місце в результаті робила це у Катовіце. Багатьом сьогодні відомий цей знаменитий зал.

— З чого сьогодні складається інфраструктура NFM?

— Комплекс складає чотири зали. Найбільший  з них має 1800 місць. Він багатофункціональний з можливістю зміни акустики: на цій сцені грають оркестри, співають хорові колективи, відбуваються об’єднані ораторіальні концерти, а також беруть участь камерні ансамблі. Сьогодні це найбільша у Польщі музична установа, не враховуючи оперних театрів. Ми маємо 5 великих колективів і кільканадцять менших ансамблів. Організовуємо 7 фестивалів, серед яких найважливіший — це Wratislavia Сantans. Персонал NFM — 320 осіб, а наш річний бюджет — це 50 мільйонів злотих (близько 12 мільйонів євро. — О.П.), які надходять з чотирьох джерел: найбільше дає місто, але на другому місті — власні прибутки, які становлять 36%. Також нас дофінансовують міністерство культури та область. За минулий 2019 рік ми організовуємо близько 3000 подій, а протягом цих останніх 5 років NFM відвідало близько 2 мільйонів людей.

 Чи правильно розумію, NFM — це концерти виключного академічної, тобто класичної музики?

— Так, ми уникаємо естрадної музики, адже для цього у Вроцлаві є інші місця.

— Київ — 4-мільйонне місто потенційних слухачів, плюс туристи. Але в нас є лише Національна філармонія із залом на 600 місць. Сподіваюся, у найближчому майбутньому в столиці теж буде збудований концертний зал, або навіть комплекс європейського зразка рівня Вроцлаваю. І вас, враховуючи безцінний досвід, обов’язково запросять на консультації.

— Дякую, за можливість поділитися досвідом. Я неодмінно допоможу, за потреби. Бажаю всім українцям процвітання, віри в себе та шанування своєї музичної культури. Вам є чим пишатися.

Нагадуємо, що концерти у рамках міжнародного проєкту «Польсько-українські музичні діалоги» відбудуться: 4 грудня — в Одесі та 11 грудня — у Львові.


Автор: Олександр Пірієв
Фото: ЮРІЙ ПРИЯЦЕЛЮК
Діячі мистецтв: Олександр Пірієв
Джерело: Газета День



Додати: Share on Facebook

Інші:

Що потрібно аби з'явився один з найкращих концертних залів Європи?
Cергій МАГЕРА: "Співак постійно вчиться"
Оксана Линів: "Диригент мусить вміти переконувати з першої хвилини"
У Міжнародний день музики тернопільські музиканти - про музику і життя
"Люди не можуть довго бути без мистецтва, як і артисти - без глядача"
Музичний продюсер Олександр Пірієв: Шоу-бізнес не може стати взірцем ідентичності держави
Наталія Петій-Потапчук: про життя Закарпатського народного хору та про те, чому його місія здійсненна
Екатерина Кухар и Александр Стоянов: Мы не можем прожить друг без друга
Мирослав Скорик: Уночі до нас прийшли: "На збори вам дві години". У вагон для худоби посадили і до Сибіру вивезли
Національна оперета України святкує 85-річний ювілей
"Я завжди досягала мети, яку ставила перед собою"
Скрипаль Роман Кім: "Сучасному музиканту не можна бути надто у "формах" та боятися зіграти неправильні ноти"
Кшиштоф ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ: "Музика повинна бути живою..."
Володимир СИВОХІП: "Генетичний код нації не заженеш у смартфон"
АНАТОЛИЙ СОЛОВЬЯНЕНКО: ЗРИТЕЛЬ УЖЕ НЕ ВОСПРИНИМАЕТ ГЕРОЯ-ЛЮБОВНИКА, КОТОРЫЙ ВЕСИТ 100 КГ
Харьковское "Лебединое озеро" ошеломило бельгийскую публику
25 жовтня в усьому світі вперше відзначався Міжнародний день опери
Вікторія Московенко про проблему оренди Будинку актора, реставрацію, унікальний акустичний зал та різноманіття заходів
Володимир Шейко про ювілей Симфонічного оркестру Українського радіо: хочеться, щоб з концерту люди пішли просвітленими
"Ми просто були ілюстраторами цього матеріалу": розпорядник хору Верьовки про виступ з "95 кварталом"
На написання "Як тебе не любити, Києве мій!" батькові дали добу - Тамара Шамо
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей"
Kyiv Opera Theatre: директор театру Петро Качанов розповів про ремонт, ребрендинг і новий сезон
Координаторка Офісу з розробки гуманітарної політики Галина Григоренко: музична сфера - закрита, відкривати її є нашим завданням
Диригент Ярослав Шемет: "На першій репетиції треба поводитися як на першому побаченні"
Василь ВОВКУН: "Дайте нам відчуття опери нового століття"
«Доки буду викладати у Канаді, мої студенти знатимуть, де Україна»
Головний диригент оркестру Українського радіо Володимир Шейко: музика і нація - це сто відсотків об'єднані речі
Валерія БАЛАХОВСЬКА: "Орган - частина мого життя"
Чем классическая музыка обязана женщинам? Объясняет музыковед Фиона Мэддокс
120-річчя Львівської опери: Василь Вовкун розповів про сюрприз для глядачів
Оксана Линів: "У рамках фестивалю LvivMozArt можна буде почути твори трьох Моцартів"
Директор музичної школи Лисенка: ми маємо виховати аристократа і тоді буде країна аристократів, а не жебраків
Василь Вовкун: "До мого приходу у Львівську оперу аншлаги були рідкісним явищем"
Про музику як найшвидший шлях до серця
"Найкращий співак світу" Андрій Кимач: Після Консерваторії я працював на заводі у Польщі
Ми не маємо права на помилку історії пристрасті та успіху від прими-балерини Шишпор
"Iндустрій академічної музики в Україні катма"
Майкл Гуттман: "Мою скрипку звати Карло"
Секрети оперного співу та те, якою була поза сценою Євгенії Мірошниченко: розповідь її учениці
      © 2008-2018 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
6_kosendiakandzhei.jpeg