Киянка, яка не забуває про свою Батьківщину | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Киянка, яка не забуває про свою Батьківщину
Киянка, яка не забуває про свою Батьківщину
Оперна співачка Ірина Петрик (США) розказала, як стала зіркою
21 серпня 2016, неділя

Здивувати сьогодні публіку театрально-концертними заходами не так вже і просто. Національна оперета означила в мистецькому світі власний формат події, яку вже четвертий рік з нетерпінням чекає публіка. Це — міжнародний музичний фестиваль оперети, опери та мюзиклу «О-Фест». Однією з гостей форуму була знана оперна американська співачка з українським корінням Ірина ПЕТРИК.

— Я багато подорожую Америкою, буваю в різних країнах, але «О-Фест» — одна із кращих сучасних мистецьких акцій присвячених жанрам оперети, опери та мюзиклу. Такий культурний проект не має аналогів. Я в захваті від художнього керівника театру Богдана Струтинського. В Києві, в Національній опереті України я вперше пересвідчилася, що таке культурна дипломатія у дії. Вона надзвичайно ефективна, — відзначила І. ПЕТРИК.


"О-ФЕСТІ-2016"  ВИСТУП ІРИНИ ПЕТРИК І ОЛЕКСАНДРА ЧУВПИЛА  / ФОТО АНАТОЛІЯ ФЕДОРЦІВА


— Розкажіть про постановку «Запорожця за Дунаєм» в Нью-Йорку.

— Коли ми ставили в США оперу «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, для мене було першочерговим завданням показати американцям, що ми, українці є нацією з багатою культурою, із стійкими і красивими традиціями, нація талановита, щедра і гостинна.

Українці працелюбні, надзвичайно відкриті люди, і в цьому у нас багато спільного з американцями. 2014-го на телебаченні в Олбані (столиці штату Нью-Йорк) мені запропонували прокоментувати події, що відбувалися в моєму рідному Києві на Майдані... Я вирішила здійснити проект, який показуватиме, стверджуватиме американцям, що Україна — це гостинно, це — щиросердно. Оперу ми назвали «Козак за Дунаєм» (щоб американській публіці було легше зрозуміти, хто такі запорожці).

Прем’єра пройшла прекрасно! Це був вибух позитивних емоцій! Прийшли подивитися виставу представники діаспори, телебачення, американські ЗМІ. Газета Ukrainian Weekly (найбільше україномовне видання Америки) тоді писала, що «за останній час постановка «Козак за Дунаєм» найяскравіша подія мистецького життя». Прем’єра відбулася в залі Нью-Йоркського університету, на замовлення компанії Комонуелз Лірик Опера, оркестр звучав під керівництвом молодого диригента Лідії Янковської. Партію Андрія співав соліст Метрополітен-Опера Адам Кляйн, я — Одарку, а мій чоловік Кевін Кіс виступив в ролі Карася.

Всі діалоги опери ми переклали на англійську, витримуючи, певною мірою, «кантрі стиль», який добре знає і любить американська публіка. Глядачі щиро сміялися, вистава стала для них близькою і зрозумілою, хоча ми і не відходили від класичного прочитання, а зробили лише яскраві акценти. Завдяки підтримці нашої постановки Українським конгресовим комітетом Америки, Українською федеральною кредитовою спілкою та Українсько-американським культурним Центром у місті Вотерволіт штату Нью-Йорк, цей проект мав значний резонанс.

Особливої подяки заслуговує «родзинка» нашої постановки — унікальний дитячий ансамбль «Зорепад», Столичної школи українознавства (я викладала там вокал). Юні виконавці які танцювали неперевершений гопак і коломийку на цілком професійному рівні і стали справжніми зірками цього шоу! Керівники ансамблю, талановиті хореографи чудове подружжя — Петро та Адріяна Філь, президент колективу пані Лідія Кульбіда — всі вони спадкоємці зірки українського балету в Нью-Йорку, Роми Прими-Богачевської.

— Вашу сімейну пару пов’язала сцена. Це романтична історія двох успішних оперних артистів. Як ви познайомилися?

— Ми познайомились в Бостоні, на постановці «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова у Гарвардському університеті, в Лоуел Хаус Опера. Я пройшла прослуховування і вважала, що через те, що вільно володію російською і маю сопрано, то роль Снігуроньки належатиме мені. Пізніше я дізналася, що тривали п’ять днів... У постановці було два склади, я була разом із Кевіном Кісом, баритоном, він співав партію Мізгиря. Коли ми зустрілися, то обидва розуміли, що артистам важко бути разом, адже контракти, гастролі, все життя на колесах, у телефонних розмовах... але між нами ніби якась іскра промайнула. Колеги жартували, що опера «Снігуронька» досить цікава, але щоб подивитися справжнє шоу, варто прийти на репетиції і побачити нас із Кевіном... Спочатку він дратував мене шалено! І в той же час смішив...

Часто, як акторську пару, нас запрошують виступати у багатьох оперних виставах разом. Окрім Снігуроньки і Мізгіря, Одарки і Карася, ми заспівали Марчелло і Мюзетту в Богемі Дж. Пуччіні (де ми зіграли майже самих себе!), у театрі Хаббард Холл Опера, Ліллі і Фреда в «Цілуй Мене, Кейт!», в Національному концертному залі Харпа в Рейк’явіку із Опера Скагафйордур. Вийшло так, що познайомилися ми, співаючи в опері про Снігуроньку, а заручилися в Ісландії, країні снігів та льоду... Ми разом вже п’ять років, а одружилися минулого року на озері Лейк Джордж. Чоловік підтримує моє бажання говорити і співати українською, він захоплено знайомиться з українською культурою, шанує її і, незважаючи на свою інтенсивну артистичну діяльність, знаходить час, щоб допомагати здійснювати українські проекти, я йому дуже вдячна.

— Багато артистів прагнуть сьогодні переїхати за кордон. Ви навчалися в Америці, а тепер прилетіли співати в Україні...

— Я навчалася в консерваторії Сан-Франциско (спасибі моєму педагогу Памелі Фрай, заведуючій вокальною кафедрою, і ще завідувачці оперним відділенням Доріс Ярік-Кросс в Єльському університеті), але свою першу освіту я отримала в Україні. Мене помітила, підтримала Тамара Коваль, викладач вокалу в Київському інституті музики ім. Р. Глієра, якій я буду дякувати все своє життя.

— А ви викладаєте?

— Так, нещодавно отримала ступінь професора по вокалу і викладаю у Коледжі Сейнт-Роуз в Нью-Йорку. Також я працюю режисером в дитячому театрі в місті Саратога Спрінгз, маю власну приватну студію, там вчу вокалу і грі на фортепіано дітей.

— Розкажіть про знайомство з українською діаспорою в Америці.

— Коли я тільки переїхала до Нью-Йорку з Каліфорнії, почала працювати в Столичній школі українознавства, створеній за ініціативою української діаспори, де викладала музику і готувала дітей до різдвяних і весняних концертів. З моменту мого знайомства з діаспорою, в мене виникло стійке бажання спілкуватись українською мовою. Мене надихнули ці люди, які зберігають і шанують мову, традиції та культурну спадщину нашого народу. Перебуваючи за тисячі кілометрів від України, американці українського походження прагнуть позитивних змін у нашій державі, вони живуть світлою ідеєю прекрасного майбутнього для України. Я дуже пишаюся тим, що я є часткою цієї унікальної громади.

— Яким буде ваш артистичний сезон?

— В Америці розклад артистів планується на сезон вперед, і я вже маю календар своїх виступів. Спершу, я співатиму із Нью-Йоркським оркестром у виставі «Сон у Літню Ніч». Потім готую партію Графині у «Весіллі Фігаро» в Атланті, далі заспіваю вперше для себе Тетяну, в постановці «Євгеній Онєгін» в Сіракуз Опера. Ще маю декілька контрактів у США, які знаходяться на стадії затвердження. Дуже сподіваюсь, що буду мати нагоду ще раз приїхати в Україну співати на Батьківщині.


Автор: Катерина Морозова
Джерело: Газета «День»



Додати: Share on Facebook

Інші:

Наталія Петій-Потапчук: про життя Закарпатського народного хору та про те, чому його місія здійсненна
Екатерина Кухар и Александр Стоянов: Мы не можем прожить друг без друга
Мирослав Скорик: Уночі до нас прийшли: "На збори вам дві години". У вагон для худоби посадили і до Сибіру вивезли
Національна оперета України святкує 85-річний ювілей
"Я завжди досягала мети, яку ставила перед собою"
Скрипаль Роман Кім: "Сучасному музиканту не можна бути надто у "формах" та боятися зіграти неправильні ноти"
Кшиштоф ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ: "Музика повинна бути живою..."
Володимир СИВОХІП: "Генетичний код нації не заженеш у смартфон"
АНАТОЛИЙ СОЛОВЬЯНЕНКО: ЗРИТЕЛЬ УЖЕ НЕ ВОСПРИНИМАЕТ ГЕРОЯ-ЛЮБОВНИКА, КОТОРЫЙ ВЕСИТ 100 КГ
Харьковское "Лебединое озеро" ошеломило бельгийскую публику
25 жовтня в усьому світі вперше відзначався Міжнародний день опери
Вікторія Московенко про проблему оренди Будинку актора, реставрацію, унікальний акустичний зал та різноманіття заходів
Володимир Шейко про ювілей Симфонічного оркестру Українського радіо: хочеться, щоб з концерту люди пішли просвітленими
"Ми просто були ілюстраторами цього матеріалу": розпорядник хору Верьовки про виступ з "95 кварталом"
На написання "Як тебе не любити, Києве мій!" батькові дали добу - Тамара Шамо
Співачка Тетяна Асадчева втекла із суду до консерваторії. І вже 10 років "іде з піснею до людей"
Kyiv Opera Theatre: директор театру Петро Качанов розповів про ремонт, ребрендинг і новий сезон
Координаторка Офісу з розробки гуманітарної політики Галина Григоренко: музична сфера - закрита, відкривати її є нашим завданням
Диригент Ярослав Шемет: "На першій репетиції треба поводитися як на першому побаченні"
Василь ВОВКУН: "Дайте нам відчуття опери нового століття"
«Доки буду викладати у Канаді, мої студенти знатимуть, де Україна»
Головний диригент оркестру Українського радіо Володимир Шейко: музика і нація - це сто відсотків об'єднані речі
Валерія БАЛАХОВСЬКА: "Орган - частина мого життя"
Чем классическая музыка обязана женщинам? Объясняет музыковед Фиона Мэддокс
120-річчя Львівської опери: Василь Вовкун розповів про сюрприз для глядачів
Оксана Линів: "У рамках фестивалю LvivMozArt можна буде почути твори трьох Моцартів"
Директор музичної школи Лисенка: ми маємо виховати аристократа і тоді буде країна аристократів, а не жебраків
Василь Вовкун: "До мого приходу у Львівську оперу аншлаги були рідкісним явищем"
Про музику як найшвидший шлях до серця
"Найкращий співак світу" Андрій Кимач: Після Консерваторії я працював на заводі у Польщі
Ми не маємо права на помилку історії пристрасті та успіху від прими-балерини Шишпор
"Iндустрій академічної музики в Україні катма"
Майкл Гуттман: "Мою скрипку звати Карло"
Секрети оперного співу та те, якою була поза сценою Євгенії Мірошниченко: розповідь її учениці
Про подальшу долю навчальних закладів естетичного освіти в інтерв'ю ZN.UA.
Музика Дилецького у знаковому просторі
«Плануємо спеціальний вагнерівський блок за участі кількох європейських театрів»
"На скрипці можна зіграти не тільки класику". Скрипаль Антон Вараниця розповів про можливості інструмента
Ольга Нагорна: «Мрію, щоб у кожному місті країни був оперний театр»
Наталія Пономарчук, шеф-диригент Київського камерного оркестру Національної філармонії України
      © 2008-2018 Music-review Ukraine