«Долгое эхо друг друга». Вихованці Євгенії Мірошниченко згадали примадонну | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
«Долгое эхо друг друга». Вихованці Євгенії Мірошниченко згадали примадонну
Мірошниченко Євгенія Семенівна
Чахоян Сусанна
Ковнір Сергій
«Долгое эхо друг друга». Вихованці Євгенії Мірошниченко згадали примадонну
20 червня 2009, субота
Поширити у Facebook

У Національній філармонії України відбувся концерт пам’яті Євгенії Мірошниченко. Великої української співачки не стало у квітні нинішнього року. Концерт унікальний тим, що на сцену виходили тільки вихованці української примадонни. І молоді, і вже відомі виконавці, для яких Євгенія Семенівна стала хрещеною матір’ю в мистецтві. На жаль, не всі змогли приїхати: не було Михайла Дідика. Тим часом цього виконавця примадонна вирізняла особливо... Хочеться вірити, що музичний почин учнів співачки набуде продовження і в столиці рано чи пізно з’явиться Малий оперний театр її імені. Цим питанням має зайнятися громадська рада в рамках доброчинного Фонду Євгенії Мірошниченко. Але це буде згодом… А нині — вони співають і згадують.

До кожного свого співочого вихованця Євгенія Семенівна ставилася і з материнською ніжністю, і з викладацькою суворістю. Тому для них втрата її — справжнє горе…

Перед концертом, примадонну згадує її учениця, Сусанна Чахоян. Вона сама сьогодні вже справжня оперна зірка. Встигла завоювати авторитет не тільки на батьківщині, а й на закордонних підмостках. Сусанна закінчила Одеську консерваторію за класом фортепіано у піаністки Людмили Гінзбург. А з Євгенією Семенівною познайомилася 1997-го, приїхавши в столицю на прослуховування саме в її клас.

— Спочатку я навіть не мріяла про вокал, грала на фортепіано, давала концерти і навіть стала лауреатом міжнародних конкурсів, — розповідає «ДТ» Сусанна Чахоян. — Одного разу мені до рук потрапила платівка Євгенії Мірошниченко із записом концерту Глієра для голосу з оркестром. Вперше почувши її голос, я зазнала справжнього глибокого потрясіння. Це відчуття не зникло й досі. Після цього я рішуче собі сказала: «Все, ніякого фортепіано! Їду в Київ і хочу вчитися тільки в цієї великої співачки!»

І для мене стало приємною несподіванкою, що Євгенія Семенівна відразу ж погодилася зарахувати мене у свій клас, прослухала весь мій вокальний діапазон. Сказала: «Тут, поза сумнівом, лірико-колоратурне сопрано!». Можливо, на мою користь зіграло те, що в клас я прийшла вже готовим музикантом. Це була сутичка двох музичних особистостей.

Крім школи Євгенії Семенівни, крім технічного арсеналу, співочого ремесла, навчання в її класі стало періодом усвідомлення мого акторського потенціалу. Вона вміла розкрити в людині актора. У процесі уроків я підготувалася абсолютно до всіх ситуацій, які потім могли трапитися на сцені. Вона будила у своїх учнях волю, характер, допомагала «знайти своє місце під сонцем».

Наприклад, під час уроків дівчата могли заходити в клас, виходити. Але при цьому спів не переривався ані на секунду. Такі ж ситуації часто трапляються й на сцені: ти співаєш, а за лаштунками щось відбувається...

Знаю, що є співаки, заняття з якими проводяться в дуже делікатній обстановці: «Дитинко, дитинко, будь ласка, ще раз спочатку...» А потім у житті такі артисти розгублюються. А в Євгенії Семенівни було так: якщо урок, то ти маєш бути сконцентрованим на всі двісті відсотків. І якщо ти зараз не зацікавиш педагога своєю особистістю, то час буде змарновано.

Звісно, Євгенія Семенівна була запальною і вміла запалити інших. Тому найцінніші уроки бували тоді, коли горіли ми обоє — і учень, і вчитель. Було щось наче промінь, який показують у фантастичних фільмах, машини часу. Від Євгенії Семенівни йшла така енергетика, що ми, крім одна одної, нічого більше не бачили. Це горіння-світіння приголомшувало!

Безумовно, Євгенія посідає перше місце в історії українського оперного мистецтва. І головний показник цього — вселенська любов до її особистості. Її обожнювали абсолютно всі. А публіка ж сама вибирає свою зірку. І це не та публіка, яка сьогодні вибирає своїх зірочок на «фабриках». А навпаки — інтелігентна культурна публіка, люди всіх верств і поколінь.

Усі учні називали її ласкаво — Женя, Женечка… Вона вміла спілкуватися з усіма: і з бабусями на базарі, і у високих колах. У ній поєднувалися аристократизм на сцені, неймовірна шляхетність і людська простота, яка дорого вартує…

Ще один учень Мірошниченко — Сергій Ковнір — провідний бас Національної опери. Він вразив своїм вокалом не одне міжнародне журі. Але найсуворішим і найсправедливішим суддею для нього завжди була примадонна.

— Я сам родом із Дніпропетровська, і коли вступав, то виникла проблема з гуртожитком, — згадує Сергій. — Тимчасово довелося жити в дитсадку на Оболоні. Одного разу вночі Євгенія Семенівна зателефонувала в цей садок і сказала, щоб я негайно перебирався до неї, оскільки вона не може допустити такого кочового життя свого учня. Та ще й жартувала: мовляв, у неї знайомі в КДБ, тому вона й знає про мої поневіряння. Отак я і жив певний час у неї вдома.

Вона — велика співачка. Якби її талант, її дані були затребувані сьогодні, то вона б набагато перевершила б ту ж таки Нетребко, інших співачок. Їм усім далеко до неї! За вокальними даними Євгенія Семенівна на рівні Джоан Сазерленд.

Вона була дуже вимогливим педагогом. І я був одним із небагатьох співаків-чоловіків, котрі навчалися в неї. До того ж я в неї — перший бас. І, на жаль, останній...

Часто, ще в студентські роки, бували в неї вдома, чаювали. Що стосується життєвих уроків, то в чомусь я погоджувався з нею, в чомусь — ні. Але зла на людей вона ніколи не тримала. Могла сперечатися, навіть кричати. Проте вже наступного дня: «Сергію, розпочинаймо заняття!»

Я дивуюся: чому в Україні немає дисків із її записами? Лише на презентації її Фонду випустили один диск — і все. А її досвід міг би слугувати добрим уроком, навчальним посібником для багатьох молодих виконавців. Адже всі трактування романсів і арій у її виконанні були приголомшливі,
високопрофесійні.

Для мене її відхід — величезна втрата. Шок. Я знав, що вона тяжко хворіла. Але завжди вірилося у краще. Ця смерть усіх нас приголомшила, осиротила…

Наталія Шелепницька концертує, багато гастролює за кордоном. Нещодавно співачка повернулася з Рима, де відзначали 200-річчя Гоголя. Колись, ще на першому курсі, представляючи свою ученицю, Мірошниченко сказала фразу, яка дала путівку в життя Наталі: «Знайомтеся, Наталія Шелепницька, прекрасний голос. Це мій золотий фонд...»

— У 1995-му, під час святкування Днів французької культури в Україні, вона мене почула й відразу ж сказала: «Яка хороша дівчинка! Приходьте до мене в клас...» І я вступила до неї в клас уже наступного року.

Вона справді вміла навчити такого непростого вокального мистецтва. Навчаючись у неї, моє бажання співати зростало. Вона навчала нас не тільки правильно формувати звук, а й бути артистами, нести глядачеві певний образ, бути проникливими на сцені.

Євгенія Семенівна була вольовою, цілеспрямованою і працьовитою людиною. Цього вона навчала й нас. Завжди підкреслювала, що, мовляв, якщо хочете чогось досягти, то повинні фанатично любити свою професію.

Не секрет, що Євгенія Семенівна була проти того, аби її дівчата-учениці рано, ще не закінчивши навчання, виходили заміж. Вона казала: «Варити борщі, смажити котлети і хотіти бути професійною співачкою — речі несумісні!». І в чомусь, можливо, мала рацію.

Я прийшла до неї в клас уже заміжньою, в мене був син. І на цьому грунті в нас жодних творчих суперечок не виникало.

Але у процесі навчання поблажок чекати не доводилося. Боронь Боже заявити, що якісь обставини завадили тобі підготуватися до уроку. Це означало, що урок зіпсований. І легко можна було вилетіти з класу, а вслід летіли й ноти...

Проте в домашній обстановці вона змінювалася. З нею можна було говорити про все. Останнім часом цікавилася політикою: «Ну що зараз нового в політиці? Що нас чекає? До чого ми йдемо? Чому такий спад у культурі?»

Це її хвилювало до сліз. Останніми роками її записи не звучали з телеекранів. Вона розповідала, як одного разу зателефонувала в приймальню мера, щоб записатися на прийом: «Я телефоную, кажу секретарю: «Доброго дня, це Євгенія Семенівна Мірошниченко, народна артистка...» Пауза. А потім за мить запитують: «Вибачте, будь ласка, назвіть ще раз своє ім’я...»

Мені її дуже бракує. Раніше я знала, що можна було завжди зателефонувати своєму педагогу і сказати: «Євгеніє Семенівно, у мене сумніви, може, ви підкажете, який репертуар вибрати?» І вона завжди давала правильні поради. І її слова були для мене благословенням. А тепер я усвідомлюю, що такого вже не буде. Я вже ніколи не почую її голосу у слухавці...


Виконавці: Євгенія Мірошниченко, Сусанна Чахоян, Сергій Ковнір
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Джерело: Газета "Дзеркало тижня"



Інші:

ЄВРОБАЧЕННЯ - МУЗИКА І НЕ ТІЛЬКИ
Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
110125_111.jpg