Вікторія Лук’янець: «Треба уміти співати все!» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Вікторія Лук’янець: «Треба уміти співати все!»
Лук'янець Вікторія
Ільків Андрій
Національний камерний ансамбль
Вікторія Лук’янець: «Треба уміти співати все!»
Одна з найтитулованіших українських оперних співачок світу виступила у Великому залі НМАУ
28 березня 2013, четвер
Поширити у Facebook

Вікторія Лук’янець. Фото БОРИСА КОРПУСЕНКА, газета "День"Концерт відбувся під назвою «Видатні випускники для Alma mater».

У ньому взяли участь: ансамбль «Київські солісти», Вікторія Лук’янець (сопрано) та Андрій Ільків (труба).

Та все ж окрасою вечора стало досконале бельканто Лук’янець!

Струнка, тоненька, з осяйною усмішкою, і де тільки береться цей божественний голос, що його музичні критики порівнюють із голосами примадонн минулого століття Амеліти Галлі-Курчі та Аделіни Патті.

Нагадаємо, видатний режисер Франко Дзефіреллі назвав Вікторію Лук’янець серед «трьох славетних Травіат» разом із Марією Каллас і Терезою Стратас. Нині в репертуарі Лук’янець понад 50 провідних партій сімома мовами, а гастрольний графік складено на роки вперед.

Уже багато років вона живе у Відні, виступає на найпрестижніших сценах світу, але як тільки є можливість, то неодмінно приїжджає на Батьківщину де має широке коло шанувальників. Після виступу в Києві Вікторія Іванівна відповіла на кілька запитань «Дня».

— Концерт пройшов чудово, — ділиться враженнями співачка. Прозвучала рідкісна програма — духовні твори XVIII століття, оперні арії та сучасні вокальні твори.

Для гарного співу потрібен не лише високий рівень професіональної майстерності, а й зібраність. Тому багато що вдалося, особливо романси Сергія Рахманінова, пісня Сольвейг із «Пер Гюнта» Едварда Ѓріѓа, а також «Молитва» сучасного українського композитора Ірини Гавриліної.

Знаєте, ще вранці, у день концерту, я сумнівалася, чи варто мені летіти до Києва? Нещодавно перехворіла на бронхіт, але совість підказала, що все ж необхідно виступити. Хоч не знала напевно, чи зможу співати... Дні суворо розписано. Це не тільки концерти й оперні вистави, а й викладацька робота у Віденський консерваторії, де я викладаю вокал. Я вдячна усім киянам-шанувальникам, які прийшли мене підтримати на концерті.

— Чи пам’ятаєте ви, коли усвідомили, що хочете бути не просто професійною співачкою, а саме оперною?

— Завжди відчувала в собі покликання бути співачкою. Я захотіла стати саме оперною співачкою у... 12 років, побувавши на оперній виставі «Царева наречена» Римського-Корсакова, де головну партію виконувала тодішня прима Київської сцени Євгенія Мірошниченко...

— Хто вам допомагав у кар’єрі оперної співачки?

— Мені зустрічалися чудові люди — викладачі: Іван Паливода (у Київському училищі ім. Глієра)та Єлизавета Чавдар (у Київській консерваторії). Після виступу на Міжнародному конкурсі ім. Глінки знаменита оперна співачка Большого театру Ірина Архіпова запропонувала: «Сначала пой со мною, а потом сама будешь собирать полные залы!» І я взяла участь у її концертах: спеціальність piano я мала ще із навчання в консерваторії, й покійна співачка Наталія Троїцька, котра почала мене опікувати в Москві й рекомендувала на Заході, сказала: «Вікторіє, ти своїм piano заробиш більше грошей, аніж forte!»

— Чому ви вирішили залишити Україну?

— 1993 року, після перемог у міжнародних конкурсах я отримала офіційний контракт у віденську Штатс-Оперу. Наступного року почала у ній працювати. Я не залишала Україну. Часто повертаюсь додому: в Києві живе мама, відвідую могилу батька, їжджу до села. Часто виступаю в Україні. Тому не відчуваю ностальгії.

— Як часто вас можна почути на українських сценах?

— По-різному. Це залежить від кількості запрошень. Трапляється двічі на місяць, а буває і значно рідше. Я частіше виступаю у Львові, аніж у Києві. 2010 року у Львові я декілька разів виступала разом з відомою львівською піаністкою Маріанною Гумецькою. Потім удвох ми вирушили до США, виступили у Вашингтоні, Нью-Йорку. До речі, 9 лютого я брала участь у фестивалі «Українські оперні зірки у світі» й на сцені Національної опери виступила у партії Віолетти в «Травіаті», а моїми партерами були тенор Олександр Дяченко (Альфред) і Гаррі Сетьян (Жорж Жермон). Нині знову в Києві за програмою «Видатні випускники для Alma mater»...

— Відомо, для того, щоб чудово співати, однієї професійної майстерності недостатньо. Що вас надихає?

— Мене надихають: квіти, дощ, сонце... Дуже люблю природу. У мене цілий дім квітів. Надихає спілкування із гармонійними людьми, тепла погода, навіть самостійне водіння автомобіля. А ще допомагає те, коли вдома усе добре. Тоді і на душі добре.

— Що необхідно співаку-початківцю робити, аби стати улюбленцем публіки?

— Не думати про світове визнання, але бути собою. Треба поєднувати майстерність і душу, а ще вірити у себе.

— Як поднюєте активну концертну діяльність та викладацьку роботу?

— Зараз виступаю не так часто, як раніше. Іде нова генерація співаків. Найчастіше виступаю в серії концертів. Це надає можливість повною мірою займатись і педагогічною діяльністю: я маю 25 учнів різних національностей. Головне — знайти баланс між обома видами діяльності. Добре, що чоловік допомагає. Він теж співак і викладач. Із Юрієм ми вже 30 років разом, інколи розуміємось навіть без слів!

— Яке ваше ставлення до сучасного трактування оперних творів? Пригадайте останню сучасну постановку, в якій брали участь і як сприйняла цей експеримент публіка?

— Мені дуже імпонують сучасні постановки, якщо вистава не з історичним сюжетом. Для мене захоплення модерною музикою розпочалося 2008 року, коли я в Токіо виконала оперу Циммермана «Солдати» (партію Марії). Там стільки джазового, рокового і класичного (виступали три оркестри)! Я тоді відчула смак до такої музики. Хоча спочатку було враження сумбуру, але коли відкриваєш усі тонкощі, починаєш розуміти, чому тут такий інтервал, така пауза, — це таке задоволення! Постановка виявилась цікавою, і публіка прихильно сприйняла оперу.

Я вважаю, що зациклюватися на чому-небудь не можна, бо сучасність освіжить і класику.

— Назвіть свої найулюбленіші оперні арії та твори...

— За темпераментом, за вокальними даними я — мелодраматична співачка. Мені подобаються героїні, які страждають, кохають... Це — Травіата, Лючія ді Ламмермур, Марія Стюарт... У моєму репертуарі понад 50 різних оперних партій. Я вважаю, що треба уміти співати все! Лише тоді твоя творча праця цікавитиме інших.

— Розкажіть про події творчого життя, які відбудуться найближчим часом.

— Улітку вирушаю в гастрольний тур десятьма містами Японії. До речі, наступного року відзначатиму 25-річчя творчої діяльності й хочу виступити із сольними концертами у Відні та Києві.


Автор: Ольга Приндюк
Колективи: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Виконавці: Вікторія Лук'янець, Андрій Ільків
Концертний зал: Великий зал Національної музичної академії
Навчальний заклад: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського
Джерело: Газета "День"



Інші:

Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
24.jpg