|
|
«Спалахи пам’яті»
Так було названо програму Національного ансамблю солістів «Київська камерата», яка завершила цьогорічний фестиваль камерної музики «Дзеркало»
21 травня 2024, вівторок
Поширити у Facebook
Вже сама назва викликає безліч асоціацій. Пригадуєте виставку два роки тому: «Революція гідності: спалахи пам’яті» чи фільм про документування подій голокосту «Спалахи пам’яті»… Весь концерт весь був пронизаний ідеєю меморіальності: загалом він був приурочений до 30-річчя «Київської камерати», присвячений пам’яті його керівника Валерія Матюхіна (24 травня 2023 р. – річниця його відходу до вічності).
Окрім того, що програма була укладена з композицій виключно українських митців, була карколомно складна як з ансамблевої точки зору, так із з огляду на партії окремих виконавців (тут колектив блискуче підтвердив свою назву – як ансамбль солістів!!!), більшість творів мала свою меморіальну місію.
Програму відкривав медитативний твір Валентина Сильвестрова «Миттєвості пам’яті». Це мейнстрімний ракурс його творчості пізнього періоду, адже в його програмному доробку теми миті і пам’яті фігурують особливо послідовно: «Миттєвості Моцарта», «Пам'ять про П. І. Ч»., ор. 34 (2004) «Миттєвості Шопена», «Миттєві вальси», «Миттєвості віденського вальсу», « В пам'ять про I.S.B.» для віолончелі, «Посвята I.S.B.» для скрипки, його «Миттєвості пам‘яті ІІ», тв. 27 (2004) присвячені київському наставникові О. Козаренка в Київській консерваторії – видатному педагогу класу фортепіано Всеволоду Воробйову,
Світлим спогадом про Ганну Гаврилець, піснею і моливою водночас, став «Хорал» для струнних (2003) – вона покинула світ у третій день повномасштабного вторгнення (27 лютого 2022).
Концерт для флейти і струнного оркестру, тв. 10 (1965) Віталія Губаренка (феєричне соло в ньому виконав Дмитро Кузьмін) став присвятою першовиконавцю Олегу Кудряшову (його річниця також близенько - 28 травня 2016).
Наступна композиція - «Місто Марії» для струнних (2022) авторства учасника колективу, композитора та віолончеліста-соліста Золтана Алмаші стала меморіалом-реквіємом для цілого міста, слухаючи цей твір над долею багатостраждального Маріуполя у ці гіркі роки плакали слухачі багатьох країн. І справді – жоден відеозапис не дає тієї глибини емоцій причетності, які мали змогу пережити ми у залі.
Втратою першого місяця війни став і Юрій Шевченко (він пішов з життя 23 березня 2022.). Його сповнена ніжності і тепла композиція «Ми є!» не раз пронизувала серця зарубіжних слухачів всієї Европи і змушувала плакати українців-виконавців. У цій програмі його творчість було представлено «Старосвітською елегією» для альта та струнних (соліст - Андрій Тучапець), композицією, яка майстерно балансувала між традицією і сміливим експериментом, ставлячи непрості акустичні та ансамблеві завдання для соліста і колективу.
Розкішною епітафією поваги і захоплення Олександру Козаренку (рік його непоправної втрати минув зовсім недавно - 21 березня 2023) стало виконання «Concerto Rutheno» для фортепіано з оркестром (1990), де за препарованим інструментом розсипався гуцульскими цимбалами Дмитро Таванець, а вишуканий ансамбль академічних інструменталістів-віртуозів творив шалений вихор весільних троїстих музик в традиційний фольклорній парі думка-коломийка.
Посвята наступного твору для кожного, хто слухав його хоч раз, більш ніж очевидна: Концерт № 1 для скрипки з оркестром Володимира Зубицького (1977) існує лише в рукописному вигляді і виконується лише «Київською камератою». І хоч написаний він в рік народження його солістки - Богдани Півненко, він очевидно дочекався саме тієї унікальної виконавиці, яка стал його неповторною інтерпретаторкою. Майстерність взаємодії музикантів оркестру у композиції межових рівнів віртуозності викликає справжню гордість і щире захоплення диригентським хистом Олега Маринченка.
Неочікуваним теплим і умиротворюючим завершенням такої барвистої і вибухово емоційної програми стала «Фінська колискова» для скрипки, альта та струнних (2005) Євгена Станковича з ірреальним парним соло скрипки (Кирило Бондар) і альта (Валентина Буграк), яке м’яко переводило з материнської пісні у мрії ніжного сну. До сприйняття кожного твору вводило супровідне слово Аліни Плахтієнко, яке заворожуюче привідкривало особливі грані особистості митця чи самої композиції як для музичних гурманів, так і для слухачів-аматорів.
Це було воістину розкішне завершення надзвичайно цікавої програми Другого Всеукраїнського фестивалю камерної музики “Дзеркало”, за масштаб, рівень, представництво, якість, прямі стріми і записи програм якого маємо нагоду подякувати його артдиректору Миколі Гречуху, його дружині – скрипальці та художниці Оксані Гречух, їх чудовій самовідданій і злагодженій команді та керівництву Львівської опери, яке підтримує цю унікальну і вкрай потрібну ініціативу!
Автор: Роксолана Гавалюк
Колектив: Національний ансамбль солістів "Київська камерата"
Виконавець (артист): Богдана Півненко
Композитор:Ганна Гаврилець, Олександр Козаренко, Валентин Сильвестров, Юрій Шевченко
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької
|