Конкурс ім. Володимира Горовиця відбудеться. Але — за рік | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Конкурс ім. Володимира Горовиця відбудеться. Але — за рік
Зільберман Юрій Абрамович
Конкурс ім. Володимира Горовиця відбудеться. Але — за рік
Юрій ЗІЛЬБЕРМАН: «Саме ім’я видатного піаніста ХХ століття настільки привабливе, що молоді музиканти Землі завжди прагнутимуть до нас!»
7 березня 2015, субота
Поширити у Facebook

«День» звернувся з проханням до Президента Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця, генерального директора Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця роз’яснити ситуацію. Річ у тім, що ювілейний, X Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця (середня і старша групи) мав відбутися ще 2014 року, але події на Майдані внесли корективи, і це творче змагання перенесли на нинішню весну. Днями (на сайті horowitzv.org) з’явилося повідомлення, що Конкурс скасовується. Так, часи сьогодні важкі й фактично наша країна знаходиться в стані війни, держава не має коштів проводити масштабні міжнародні акції... У Юрія Абрамовича була ідея перенести це муззмагання до Грузії, Італії або до Німеччини. Як вирішується це питання?



— Можливо, доки політична ситуація в Україні не стабілізується, варто внести зміни до положення про Конкурс і не прив’язувати його до конкретного місця — Києва?

— Минулого, 2014 р. Х Конкурс було перенесено на квітень 2015 р. дійсно через те, що в центрі міста була безліч наметів і прохід від метро «Хрещатик» до Національної філармонії України представляв складність для іноземців (а допущено до конкурсу було 64 учасники з 26 країн світу). Передусім питання перенесення конкурсу було обговорено в Департаменті культури міста й Міністерстві культури України. Розуміючи причину занепокоєння Дирекції конкурсу, обидва відомства однозначно були за перенесення конкурсу на рік. Потім Дирекція конкурсу звернулася до керівництва Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів із проханням розглянути можливість перенесення його проведення на один рік, тобто на квітень 2015 року.

Слід пояснити, що перенесення конкурсу-члена Всесвітньої федерації за Статутом обговорюється Радою і приймається лише тоді, якщо в час, на який переноситься конкурс, в найближчих до нього країнах немає музичного конкурсу такої самої номінації (у нашому випадку — фортепіано). Нам, тобто, Дирекції Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, пощастило: 2015 року проводиться багато престижних фортепіанних конкурсів Королеви Єлизавети в Брюсселі (Бельгія), Ферруччо Бузоні в Больцано (Італія), Л. Бетховена в Бонні (ФРН), Шотландський конкурс піаністів у Глазго, Хамаматцу в Японії, Паломи О’Ші в Сантандері (Іспанія), Клари Хаскіл у Швейцарії, Ф. Шопена у Варшаві (Польща), Мельбурнський конкурс піаністів в Австралії, П. Чайковського в Москві. Але всі вони (!) не «припадають» на квітень, тому відповідь Всесвітньої федерації була позитивною. Настав грудень 2014 р., і потрібно було вирішувати: чи зуміємо ми провести конкурс у квітні 2015 року. Як ми всі пам’ятаємо, ще восени події сприймалися трохи інакше, і здавалося, що всі неприємності закінчаться ще до зими. Але...

Вже зараз ясно, що повноцінне проведення Міжнародного конкурсу просто неможливе з багатьох причин. Так вважають і в Департаменті культури міста й у Міністерстві культури України. 16 лютого я отримав відповідь Генерального секретаря Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів Маріанни Гренвіг на мій запит щодо повторного перенесення конкурсу В. Горовиця. Рада федерації знову дозволила перенесення конкурсу, враховуючи складну ситуацію в нашій країні.

Щодо питання про проведення конкурсу не в Києві. Одноразово можна було б замінити місто або країну проведення, але будемо все-таки послідовні: Конкурс пам’яті найвидатнішого піаніста всіх часів Володимира Горовиця може проводитися або в Києві, де він народився, навчався, де розквітнув його геній, або в Нью-Йорку, де він прожив 49 років до самої смерті.

— Дворічна пауза може нашкодити такому почесному Конкурсу, що входить до федерації WFIMC? З одного боку, про нього забувають піаністи, а з іншого — репутація, як престижного музичного змагання, теж страждає, оскільки учасники побоюються їхати до країни, де нестабільна ситуація?

— Ми обговорювали це питання з попереднім міністром культури України Євгеном Нищуком. Переглядаючи веб-сайти міністерств закордонних справ різних країн світу, дійсно натрапляєш на рекомендації громадянам цих країн «переглянути свої плани подорожей, якщо вони пов’язані з Україною». Напевно, можливо, були б відмови з боку учасників...

Однак, повірте, не лише в цьому причини. Конкурс Володимира Горовиця — це ще й свято! Це свято музики! Юності! Натхнення! Таланту! Ну яке зараз може бути свято?

А вже стосовно «забування про нього» — не варто навіть говорити про це! Телефон і електронна пошта у нас завжди «розжарені». Приїдуть! Обов’язково приїдуть. Саме ім’я найвидатнішого піаніста ХХ століття є настільки привабливим, що молоді музиканти Землі завжди прагнутимуть приїхати до нас!

— Конкурс пам’яті В. Горовиця можуть виключити з членів Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC)? Якщо ми втратимо такий престижний бренд, то, на ваш погляд, скільки часу доведеться його відновлювати?

— Напевно, багато років. Адже Конкурс В. Горовиця подавав заявки на вступ до Всесвітньої федерації з 1996 року, а Генеральна Асамблея федерації прийняла конкурс в члени федерації лише 2004 року. Вісім років (!) нам відмовляли. Слід зазначити, що заявки на вступ до федерації розглядаються після ретельного вивчення документів трьома призначеними Асамблеєю експертами, потім вони надають висновки: чи відповідає конкурс-заявник вимогам Статуту Федерації. І лише після цього питання виноситься на Генеральну Асамблею. Але й там, якщо буде хоч один голос проти, — не приймуть. Всесвітня федерація — інститут елітарних конкурсів. Бачте, сьогодні в світі сотні тисяч конкурсів, лише у нас (в Україні) — тисячі! У кожній музичній школі, в кожному клубі, на кожному каналі ТБ.

Всесвітня федерація для того й існує, щоб зберігати «чистоту» справжнього музичного змагання, щоб виключити комерційний характер конкурсів-одноденок, щоб виводити по-справжньому талановитих музикантів у концертний світ, щоб виключити упередженість, рекламність, поверхневість, брехню, кон’юнктуру, корупцію й інші негативні якості, якими, на жаль, грішать 99% заходів, що «шукають таланти».

— На разі Дирекція Конкурсу планує проведення у квітні 2016 р. Міжнародного конкурсу в середній та молодшій групах, а також «Горовиць — дебют». Але для конкурсантів кожен рік важливий!

— Так. Концепцію було переглянуто. Запевняю вас, далося це важко. Проте ми розуміємо, що світ змінюється із часом. Потрібно відповідати часові...

Це до слова. Насправді, пригадайте, що на відбіркових турах, які проводилися в Києві до другого і третього конкурсу (1997, 1999 рр.), в молодшій групі учасників бувало до ста осіб! Притому, що допускали до конкурсу — не більше 25! Не забувайте, що це було ще в минулому столітті, коли престиж професії музиканта був ще дуже високий! З кожним роком маленьких піаністів ставало все менше й менше. Вже до кінця першого десятиліття нашого століття число заявок учасників віком від 9 до 14 років ледве досягало 20. Тому нами, Дирекцією конкурсу, було прийнято рішення про приєднання «середньої групи» (14—19) до «молодшої групи» (9—14), а «старшу групу» (16—33) проводити окремо. Таким чином, ми слухатимемо один рік юних музикантів від 9 до 19 років, а наступного року — професіоналів від 16 до 33 років. Думаємо, що це полегшить і роботу журі, оскільки оцінювати юнацьку та професійну гру одночасно, представляло значну складність, навіть для таких видатних піаністів, які запрошувалися Конкурсом В. Горовиця.

А ось щодо вашої фрази: «Але для конкурсантів кожен рік важливий!», я можу сказати, що нами було прийнято рішення про проведення 2016 року саме молодшої та середньої групи, оскільки останнє змагання для них проводилося 2013 року.

— Чи будуть згорнуті інші проекти Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця, зокрема, «Літня академія», фестивалі «Віртуози планети» та «Київські літні музичні вечори»?

— «Згортати» ми нічого не передбачали. Просто так сталося, що, наприклад, «Київські літні музичні вечори», тобто концерти в суботу та неділю в міському парку нашої столиці, які мали більш ніж столітню історію, раптом виявилися не потрібні міській владі. Адже на цьому фестивалі, що тривав упродовж 17 років, виступали солісти із сорока чотирьох країн світу, грали оркестри Києва, Чернігова, Кракова, Відня, Філадельфії; виступали хори США, Канади, України, Росії, Франції. Досі отримаємо листи з проханнями прийняти солістів і ансамблі з різних країн світу. На разі ввічливо переносимо їх виступи. Хтозна?

Одноразово можна було б замінити місто або країну проведення, але будемо все-таки послідовні: Конкурс пам’яті найвидатнішого піаніста всіх часів Володимира Горовиця може проводитися або в Києві, де він народився, навчався, де розквітнув його геній, або в Нью-Йорку, де він прожив 49 років до самої смерті
Стосовно нашого унікального фестивалю «Віртуози планети», то ці дійсно дуже цікаві події відбулися лише в 2007—2010 рр., і навряд чи повторяться — вже дуже нереально, а зараз майже неможливо шукати спонсорів. Хоча й шкода. На разі на світі не існує нічого подібного. Адже цей фестиваль унікальний тим, що протягом двох-трьох вечорів у концертах грали лише переможці найбільших музичних конкурсів світу (лише федеральних конкурсів). Тобто, він немовби презентував киянам зріз того найяскравішого й найталановитішого, що сталося в світі за останній рік.

«Літня музична Академія конкурсу В. Горовиця» — заняття молоді з кращими педагогами і концертантами не проводилася лише торік. Ми сподіваємося, що в кінці червня — на початку липня цього року до нас знову приїдуть (ну, можливо, іноземців буде менше, але ж важливіше, щоб наші діти могли займатися).

— Конкурс Горовиця вирізняло те, що оргкомітет стежив за своїми лауреатами, підтримував їх, випускалися записи виступів, організовувалися гастролі... Невже все це зникне?

— Звичайно, Конкурс В. Горовиця відрізнявся тим, що наші лауреати давали концерти в багатьох країнах світу. Якщо підрахувати їхню кількість, то стає трохи ніяково: «Невже ми зуміли все це організувати?». Мабуть, позначалося бажання перевершити, хоча якраз це було практично неможливо. Такі конкурси як Вена Клайберна, Королеви Єлизавети, Конкурс піаністів в Лідсі й інші подібні давно мають свій менеджмент. Лауреати отримують чудову можливість гастролювати по всьому світу (і, скажімо скромно, заробляти чималі суми), а ми порівняно молодий конкурс (всього 20 років). І все-таки, наші піаністи грали в Карнегі-холі (Нью-Йорк), в Палаці Націй (Женева), ЮНЕСКО (Париж), Аронофф-Центр (Цинцинатті), залі А. Корто (Париж), Великому залі Московської консерваторії (Москва), Ямаха на Гіндзі (Токіо) й інших, можливо, менш відомих залах України, Америки, Франції, Китаю, Німеччини, Чехії, Угорщини, Італії, Фінляндії, Японії, Австралії, Великобританії, Хорватії, Словаччини, Ізраїлю, Грузії, Білорусі, Греції... Всіх, напевно, і не пам’ятаю, назвав лише ті, де бували члени моєї Дирекції і я сам.

Останніми роками міська влада, а саме вони надавали нам можливість організовувати концерти лауреатів, зовсім відмовилися від фінансування конкурсу й усіх заходів, пов’язаних із ним (незважаючи на те, що вони були його засновниками). Думаю, що якщо нас виключать з Всесвітньої федерації, то швидше внаслідок того, що наші переможці не отримують концертів. Раніше хоча б був фестиваль «Київські літні музичні вечори», і мені, хоч і насилу, але вдавалося організовувати концерти на фестивалі переможців інших конкурсів, тим самим отримуючи в обмін концерти в різних країнах. Зараз — нічого...

Подивимось, можливо, все налагодиться, стане на місця, і ми знову станемо на ноги. Поки не зневірюємося....


Автор: Тетяна Поліщук
Діячі мистецтв: Юрій Зільберман
Навчальний заклад: Київський інститут музики імені Р. М. Глієра
Конкурс (фестиваль): Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця
Джерело: Газета "День"



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
110125_112.jpg