Через «Запорізький марш» я змушений був піти з оркестру, — Віктор Гуцал | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Через «Запорізький марш» я змушений був піти з оркестру, — Віктор Гуцал
Національний академічний оркестр народних інструментів України
Гуцал Віктор Омелянович
Через «Запорізький марш» я змушений був піти з оркестру, — Віктор Гуцал
6 вересня 2016, вівторок
Поширити у Facebook

За словами композитора і керівника НАОНІ, нам не давали проявити себе як народові з автентичною культурою, а домрово-балалаєчна традиція не є українською

У студії «Громадського радіо» — диригент, композитор, професор, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка і художній керівник НАОНІ Віктор Гуцал.

Василь Шандро: Що таке статусний колектив?

Віктор Гуцал: Це найкращий колектив, який знають, люблять і поважають. Коли на колектив йдуть і його слухають, це і є статусний колектив. Не можна просто присвоїти звання Національного колективу, це має бути заслужено тяжкою працею.

Тетяна Трощинська: Ви зараз відчуваєте, що ваш колектив є статусним?

Віктор Гуцал: Так, безумовно. Статусний не тільки через те, що нас люблять, є й матеріальні переваги.

Василь Шандро: В багатьох із нас словосполучення «народна музика» викликає асоціації зі вчорашнім днем. Чи вам доводилось чути подібні речі?

Віктор Гуцал: Звичайно доводилось, але ми не ображаємось, бо розуміємо, що часом люди просто не знають.

Василь Шандро: Чому так відбувається?

Віктор Гуцал: Це все незнання. Якщо я вас спитаю, скільки в Україні музичних інструментів, ви скажете, що їх багато. А я вам скажу, що це більше 50 найменувань. Люди думають, що колись на цих інструментах грали музику, що не відповідає потребам молоді. Разом з тим, зараз у нас молодіжна аудиторія. Вони в захваті. Колись ми виступали в університеті, де дівчата просто плакали від нашого звучання.

Тетяна Трощинська: Чи можна за музичними інструментами вивчати історію країни?

Віктор Гуцал: Це частинка нас з вами. Це закладено в наших генах. Навіть якщо молода людина не знає про наявність такого інструменту, почувши його, вона відчує, що це його чи її.

Василь Шандро: Пропоную послухати Запорізький марш у виконанні вашого колективу.

Віктор Гуцал: Цей марш надихає, одразу хочеться жити. До речі, сурми з Запорізького маршу щодня відкривають роботу Верховної Ради.

Василь Шандро: Цей марш був заборонений свого часу?

Віктор Гуцал: Так. Він написаний у 1969 році, а заборонили його у 1983 році. Я мав справу з відповідними органами, що хотіли знати, звідки ця мелодія.

Питання стояло дуже гостро, я був змушений піти з оркестру. Тоді я пішов працювати на радіо. У 1984 році я повернувся в оркестр як генеральний директор і художній керівник. Вже 36 років я є художнім керівником цього колективу.

Василь Шандро: Колектив оновлюється? До вас приходять молоді люди?

Віктор Гуцал: В нас поєднані 2 стихії: досвід — це я, і молодість — це наш колектив.

Василь Шандро: У вас є дуже різні проекти. Зокрема, проект з рок-колективом «Друга ріка». Багато хто сказав би, що це епатаж. Для чого це вам? Як на це реагують самі музиканти?

Віктор Гуцал: Наш колектив молодий, а в молодих людей завжди багато різних ідей. Їм хочеться творити. Я — хоч і досвідчена людина, але в душі теж молодий. Навіть не йдеться про те, що нам потрібне осучаснення. Ми всі розуміємо, що тепер молодь потребує дещо іншого. Ми намагаємось нашу автентичну музику зробити модерною. Разом з тим, наша автентична українська музика і є модерною сама по собі .

Тетяна Трощинська: За рахунок чого?

Віктор Гуцал: Про нас нещодавно вийшов фільм, який називається «Первісний авангард». Автором сценарію був Богдан Жолдак. Чому народна музика є авангардною? Тому що вона від початку зав’язана на імпровізації й ударних, ритмічних рухах. Це стосується і будь-якої народної музики.

Василь Шандро: Якщо говорити про українську музику, як про певний ланцюг, у нас усі ніші заповнені? Ми навіть не здогадувались про те, що зараз робить Тарас Компаніченко з бароковою музикою.

Віктор Гуцал: А колись цього не можна було робити. Наш оркестр виник тільки в 1969 році — в той час, як в усіх союзних республіках вже були оркестри народних інструментів. Наш оркестр створила не держава, а громадськість — музично-хорове товариство. Тільки потім зрозуміли, що це за колектив, і наш оркестр став національним. Нам не давали проявити себе як автентичному народові зі своєю культурою.

Василь Шандро: Очевидно, тоді були якісь інші колективи з народними інструментами.

Віктор Гуцал: Звичайно, були так звані домрово-балалаєчні колективи. Досі в багатьох музичних училищах існують такі колективи.

Тетяна Трощинська: А ця домрово-балалаєчна традиція не є автентично українською?

Віктор Гуцал: Ні, балалайка і домра — це російські інструменти, хоча засновник російського оркестру Андреєв, знайшов балалайку в Полтавській області.

Василь Шандро: Музика впливає на самоідентифікацію суспільства?

Віктор Гуцал: Впливає і буде впливати.

Василь Шандро: Тобто питання квот і звучання української музики в ефірі є важливими питаннями?

Віктор Гуцал: Це дуже важливі речі. Кожен народ відрізняється і це нормально. Чим більше особливостей має народ — тим краще.

Тетяна Трощинська: Але ж можна сказати, що музика є універсальним інструментом?

Віктор Гуцал: Безумовно. Багато європейських інструментів пішло звідси. Скрипка — теж український інструмент. Чому? Бо в XI сторіччі в Софії Київській вже була скрипка, тоді як в Європі її ще не було. Вони зробили скрипку тільки в кінці XVII сторіччя.

Василь Шандро: Чому в нас така масова невіра в себе?

Віктор Гуцал: Зневіра — це від незнання. Чим менше знає людина, тим впевненіша вона в собі, але знання потрібні. Ми є просвітителями у цій галузі.

Василь Шандро: Якою є ваша гастрольна мапа?

Віктор Гуцал: Це найболючіше питання на сьогодні. Ми намагаємось гастролювати, але у зв’язку з останніми обставинами це дуже важко. В цьому місяці ми були в Одесі, в Кропивницькому і в Маріуполі.

Василь Шандро: Що кажуть в Маріуполі?

Віктор Гуцал: В Маріуполі ми виступали в найбільшому залі. Там нас сприйняли і полюбили. Якось ми гастролювали по Волзі. Тоді я бачив, як люди ставали на коліна перед співаком. В кожній губернії там є оркестри народних інструментів. Нам казали: «Оркестр из Украины так мягко звучит, а у нас тут все грубо, все с треском».

Василь Шандро: Зараз пишеться хороша музика?

Віктор Гуцал: Молодь настільки обізнана, що в цьому плані з нею складно змагатися. Щоб догодити їй, потрібно писати тільки хорошу музику і ми її пишемо.

Василь Шандро: Якими є ваші плани на найближчий час?

Віктор Гуцал: 3 вересня ми їдемо у Вінницю, 10 вересня — у Львів, 11 вересня — в Тернопіль, 15 — в Білу Церкву, а 20 і 27 вересня ми виступатимемо в Києві.


Автор: Тетяна Трощинська, Василь Шандро
Колективи: Національний академічний оркестр народних інструментів України
Діячі мистецтв: Віктор Гуцал
Джерело: Громадське радіо











Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine