"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох
14 листопада, вівторок

Диригент Марк Волох разом із чернівецькою філармонією підготував для чернівчан дві світові прем’єри та нову музичну програму, яку в нас ще не виконували.

Диригент знову приїхав до Чернівців на відкриття фестивалю класичної музики "Буковинський листопад" 9 листопада.

Всесвітньо відомий диригент Марк Волох народився у Чернівцях 1960 року, та коли йому було 12, сім’я переїхала до Ізраїлю. Два роки тому він вперше за 40 років побував у рідному місті.

Відтоді приїжджає сюди раз на рік і організовує концерт у філармонії.



"Я повернувся у дитинство"

– Куди ви пішли насамперед, коли приїхали до Чернівців після 40 років розлуки?

– Я так довго готувався до зустрічі з містом, і точно знав, що я тут робитиму. Насамперед я пішов подивитися на будинок моїх дідуся і бабусі, що на вулиці Богдана Хмельницького. Наче і не минуло 40 років, це якась машина часу, я повернувся у дитинство. Того ж дня я відвідав свою музичну школу. Мене там дуже тепло прийняли. Я попросив дозволу піти в архів, сподіваючись, що знайду щось знайоме, рідне. Там знайшов кілька фото хлопчачого хору, де побачив і себе. Я пам’ятав, де я стояв, і впізнав себе за смішною стрижкою, яку мені робив дідусь. Було дуже приємно. Дуже хотів побачити своїх однокласників, бо клас в нас був особливий. Усі були надзвичайно дружні, колектив був дуже міцним. Мені було дуже приємно побачити всіх їх гуртом у філармонії після мого виступу. Після тої зустрічі два роки тому я зрозумів, що більше не можу довго без цього міста, і приїжджаю раз на рік.

– Ви відчуваєте себе тут удома?

– Звичайно! Це мій дім, і я завжди це кажу. Я – чернівчанин, завжди ним був і буду. Те, що родина була вимушена переїхати до Ізраїлю, не змінює мого генетичного коду. До того ж, Чернівці завжди зі мною, бо в Ізраїлі дуже багато чернівчан. Я працюю з багатьма із них. Зазвичай, це люди культури і мистецтва. Мало того, раз на рік, у першу суботу травня, у нас в місті відбуваються зустрічі чернівчан. Зустріч відбувається в одному із центральних парків у форматі пікніка. Приходить близько двох тисяч людей. І всі вони кажуть, що хочуть повернутися до Чернівців. Є у цьому місті містика якась, адже в Одесі також чимало євреїв було, та туди повертатися не хочуть.

– Є різниця між Україною і країнами, де вам доводилося працювати?

– Колосальна, але не так відчутна різниця між самою країною з іншими, як самі Чернівці створюють до себе особливе ставлення. У нас всі звикли, що Львів – культурна столиця України. Проте Чернівці більш специфічні. Так, місто мініатюрне, але тут ширший культурний зв’язок. Тут люди сприймають все по-іншому. Навіть повітря тут інше, чесно. Тут добрі й чуйні жителі. І в Чернівцях дуже багато можливостей.

У професійному плані різниця теж відчувається. Музика начебто та сама, але сприймається вона по-іншому. І слухачі, і самі виконавці в Україні і в Європі різні.

Підхід до музики всюди різний, але все ж таки, підсвідомо, ті люди, які займаються музикою тут, в Україні, більше її цінують. У нас в Ізраїлі більш професійний підхід, музика там сприймається так само, як і будь-яка інша робота. Там це ремесло і робота, тут – творчість і душа. В Україні відчувається більш емоційний підхід до справи, музику не тільки виконують, її ще й відчувають. І, звичайно, публіка тут тепліша. За кордоном слухачі музикою просто насолоджуються, а тут музику пронизують через себе, розуміють, відчувають...

Українські культурні діячі, зокрема й музиканти, відчувають себе неначе ображеними, обмеженими в можливостях. За кордоном в цьому плані суспільство побудоване по-іншому. Та й фінансові ресурси інші. Це гарантує якийсь чіткий порядок і можливості. Це дуже відчутно у Німеччині. Проте саме тому, що там музика – не мистецтво, а більше ремесло, вони дуже люблять російських, українських музикантів. Вони дуже поважають своїх як професіоналів, але якщо придивитися уважніше, то можна помітити: диригенти у них – завжди з-за кордону, солісти з України, Росії, тільки не з Німеччини. Німецькі прийдуть, зіграють все чітко і злагоджено, проте вони не викличуть особливих емоцій. При їх виконанні серце битися частіше не стане.

"Перша прем’єра – "Фуга смерті"

– А ви не думали переїхати назад в Україну?

– Думав, зізнаюся, часто думав. Та я це навряд чи колись зроблю. Я дуже люблю Чернівці, але більшу частину свого життя я провів там. У мене там все: сім’я, друзі, робота...

Проте я буду намагатися частіше приїжджати сюди. Намагатимусь також нарешті започаткувати у Чернівцях фестиваль, про який я так давно мрію, щоб сюди мали привід хоч раз на рік приїжджати й інші вихідці з міста. Я вже говорив із багатьма людьми стосовно проведення різних музичних, культурних фестивалів у Чернівцях за участю представників різних країн світу. Сподіваюсь, нам вдасться реалізувати ці проекти, бо в Чернівцях справді є перспектива. Я хочу, аби тут був якісний міжнародний музичний фест, але із родзинкою. Пора виходити із стін філармонії, шукати нові локації з неповторною атмосферою. До того ж, пора філармонії, театру і університету працювати разом, а не жити, як окремі республіки. Це ж культура! Все має переплітатися, і тоді людям буде цікавіше.

– Концерт-відкриття фестивалю класичної музики у Чернівцях ви присвячуєте єврейській історії. Що буде цікавого?

– Так, буде присвята "Кришталевій ночі". Це трапилося дуже спонтанно, і я не можу пояснити, як ці дати могли збігтися. Річ у тому, що коли мені зателефонували і сказали, що відкриття фестивалю і мій виступ із колективом Чернівецької філармонії буде 9 листопада, я відразу сказав: "Так це ж "Кришталева ніч". Оскільки дата концерту збіглася з річницею відомої трагедії єврейського народу (ніч масових єврейських погромів у нацистській Німеччині, що відбулася з 9 на 10 листопада 1938 року, - авт.), я, звісно, схотів поєднати цю тему і нашому репертуарі. Концертна програма, яку ми виконаємо, вперше буде звучати у Чернівцях, один твір – вперше в Україні, а два – взагалі ніколи і ніде не виконувалися, це будуть світові прем’єри. Перша прем’єра – "Фуга смерті", написана сучасним ізраїльським композитором Анною Сегал на одну з найвідоміших у світі поезій чернівецького поета Пауля Целана, відомого чернівчанина, єврея. Перед цією композицією буде виступати Петро Рихло, який і переклав "Фугу" Целана. Він коротко розкаже цікаву історію цього тексту, аби чернівчани впевнилися, що звучить вона на цьому концерті невипадково. Буде також момент, коли ми зможемо почути оригінальний голос Целана німецькою мовою. Хор буде співати німецькою. Друга світова прем’єра – це твір німецького класика – композитора Джакомо Меєрбера – фінальний хор з його першої опери "Обітниця Їфтаха". Незважаючи на те, що Меєрбер є всесвітньо відомим композитором, цей його твір через загадкові обставини ще жодного разу не виконувався ніколи за життя композитора. Не було навіть нот цього твору. Ми все підготували спеціально для цього концерту. Кожен, хто буде на концерті, відчує особливу атмосферу, я обіцяю. Нам із музикантами було складно, бо повністю весь матеріал для них новий. Та у нас все вийшло, і ми радо покажемо вам результат 9 листопада.

*******************

Марк Волох – всесвітньо відомий диригент.
Народився у Чернівцях 3 серпня 1960 року.
У 1972 його родина переїхала жити до Ізраїлю.
Марк Волох диригував на концертах співака Деміса Руссоса, диско-групи Boney M і легендарного французького композитора, піаніста Мішеля Жана Леграна, автора музики до культових "Шербурзьких парасольок".


Автор: Діана Ватаман
Концертна організація: Чернівецька обласна філармонія
Джерело: Молодий буковинець



Додати: Share on Facebook

Інші:

"Я завжди буду чернівчанином", - диригент з Ізраїлю Марк Волох
Мирослав Скорик та Олександр Пірієв про гала-концерт «Три с»
Вопреки опасениям, концерты «живых классиков» собирают аншлаги, — инициатор проекта «Три «С»
Японська мрія, втілена у Дніпрі: як дівчина із Країни Сонця стала солісткою театру опери та балету
Фортепіано як... перекладач
Зірка фільму "Танцівник" розповів, у чому знаходить натхнення
Шевченківський комітет – перенавантаження
Киянка Яна Саленко розповіла про шлях до успіху в Берлінській опері
Нам потрібне нове законодавство про авторське право в сфері культури, — група РПР «Культура»
Вона була першою українкою, яка сама сіла за кермо автомобіля
Ліричний тенор без «фактури». Люди йшли «на Білинника»...
«Головний артист на сцені – це оркестр»
Композитор Алла Сіренко створила «Реквієм для Воїна» з посвятою Василеві Сліпаку
Марина Вискворкіна- оперна співачка, інтервью
10 листопада у Національній опері України пройде гала-концерт “Три С”
Володимир Шейко: Симфонічний оркестр Українського радіо піднімає рейтинги як суспільного, так і України загалом
Зіркова історія найкрасивішої балетної пари Європи
«Жагу до життя черпаю з музики», – 87-річна піаністка Олена Андрєєва
Євген Станкович: Якщо б я знав, як пишеться музика, я б її не писав
Доля музиканта – це доля подвижника
23-річна скрипалька, яка акомпанує Бочеллі, розповіла про свій шлях до світової слави
Рівне Культурне: Микола Орешко, директор Рівненської обласної філармонії
Володимир Шейко: «Якщо нація втрачає релігію і мистецтво – вона перестає існувати, перетворюючись на набір людей»
Що таке сучасна баянна музика: у студії Громадського радіо Kyiv Classic Accordion duo
Станіслав Христенко: спілкуюся з публікою за допомогою музики
Андрій Юркевич: «Оперні театри обов’язково мають бути сучасними»»
Оксана Линів: українськонімецький оркестр міст між культурами
Интервью дирижера Хобарта Эрла об открытии нового сезона 2017-2018 гг.
Малер, кава та мода
Представляємо інтерв'ю з диригентом концерту-відкриття фестивалю "Українські шедеври на всі часи"
Зоряна КУШПЛЕР: «Моє серце – в Опері»
Чим зараз живе і що робить Міністерство культури. Інтерв'ю зі Світланою Фоменко
«Тато дав мені п’ять злотих, і я поїхав до Кракова вчитися музики»
Рішар Ґальяно: «Метелики не дивляться на себе в дзеркало, коли літають. Так має бути і в музиці»
Композитор Олексій Шмурак: Те, чого вчать у консерваторії, не існує
«Ми маємо унікальний контент!»
«Мінкульт відмовив у допомозі нашому оркестру, мовляв, це не стосується європейської інтеграції»
Lviv MozArt: 8 днів класики
Сім нот людини-оркестра: як Іван Пустовий навчився грати на 30 музичних інструментах
Кожна скрипка має свій характер, – всесвітньо відома музикантка з Франківська
      © 2008-2017 Music-review Ukraine. Усі права застережено. При цитуванні інформації посилання на Music-review Ukraine обов'язкове