| Інтерв'ю |
|
|
|
|
«Ми всі, на будь-якому рівні, повинні об’єднатися навколо захисту музики»
30 вересня 2015, середа
Поширити у Facebook
Завтра відзначатимемо Міжнародний день музики.
Ми звернулися до людини, для якої музика стала частиною життя, до голови обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки Германа Юрченка з проханням поділитися думками про значення музики в наші дні.
— Це свято музики, про яку великі уми говорять, що без неї життя було б помилкою, що вона — сам Всесвіт. Джерела інтересу до неї закладені самою природою. Відмовлятися від неї, не розуміти того, що вона залишається, як усяке мистецтво, єдино прийнятною у вихованні душі, серця, розуму, — неприпустимо. Навколо захисту цієї «секретної зброї» ми всі, на будь-якому рівні, повинні об’єднатися.
— Цікаво, хто в Полтаві бореться за піднесення такої музики?
— Той, хто усвідомлює її роль у порятунку нації, моральності, культури. Це насамперед симфонічний оркестр театру зі своїм відданим музиці диригентом. Це творчі колективи філармонії, музичне училище, дитячі музичні школи, педагогічний університет. Тут розуміють, що поклоніння музиці визначає ступінь цивілізації міста. Можливо, й ті навчальні заклади, де керівники, педагоги приділяють увагу великій музичній мові, шукають творчі пориви у своїх вихованцях.
— Багато хто стверджує, що нині час не для музики.
— Це від нерозуміння, що ми живемо в режимі розмивання моральних устоїв, далеко відсуваючи «душі прекрасні пориви», забуваючи про майбутнє. Агресія, жорстокість зростають. І що страшно — серед дітей. Десь сказано: «Не дай Боже дожити до того дня, коли все буде так погано, як пишуть у газетах». Саме музика і є тим невеликим острівцем радості для людей.
— Де ви бачите особливу необхідність у захисті музики?
— У родині, як у маленькій державі. Самі батьки повинні бути перш за все зразком високої культури й освіченості. Зростання людини не може бути без духовного збагачення. Відмова від музики в родині веде до зубожіння душі дитини, до незнання, що існують інші світи. Підживлювати Словом і Музикою потрібно постійно, як ґрунт, за яким доглядають, бажаючи одержати гідний урожай.
— Знаємо, що ви постійно балуєте любителів музики цікавими концертами. А як ви особисто відзначаєте цей день?
— Поклонінням їй. Моє завдання як голови музичної спілки підтримувати гармонійну мелодію добра, закладену в музиці, протягом року. Серед дітей, молоді, дорослих, щоб кожен концерт ніс такий заряд позитива, таку любов до музики, щоб людина сама хотіла творити добро й нести його іншим.
— Ви маєте на увазі й ваші відомі «Уроки доброти»?
— Безумовно. Усяка розумна діяльність повинна бути цілеспрямованою. Метою вже перших тем уроків із циклу «Свята до Музики любов» було бажання витягти на поверхню з підсвідомості учнів ідеали добра й культури, викликати цікавість, прагнення йти назустріч одне одному. Часом зло на очах розсипалося перед Словом і Музикою. Було бажання зберегти в дітей те, що вічне. Свій багатотембровий інструмент дозволяв якісно передати музику Бетховена, Шопена, Чайковського, почути вперше органну музику Баха, красу звучання клавесина. Захват був невимовний. На наступні уроки діти йшли не тому, що хочеться батькам, а тому, що подобається їм самим. Ішли назустріч «правді почуттів», людським стосункам, позбавленим брехні, лицемірства, плакатності. Тягнулися до душевного тепла. Переживали, захоплювалися, клялися краще вчитися, любити свій дім, природу, тварин... Мені завжди було тільки шкода, що всього цього не бачать батьки. Цього рою хлопчиків і дівчаток, які після «Уроку доброти» просять автографів і бажають особисто сказати «Спасибі!»
— Це в минулому. А як зараз діти реагують? Які нові теми розкриваєте?
— Реакція та ж сама. Але час диктує дійсно нові схеми. У Києві взялися за посилення патріотичного виховання в навчальних планах. У нас же це давно в реалії теми із циклу «З Україною в серці». Їхнє значення ми відчули з педагогами шкіл неодноразово. Вони стають уроками пам’яті, мужності, патріотизму. Особливим тріумфом стали чотири уроки в невеликих залах школи № 14 з урахуванням віку учнів у День нашого міста — 23 вересня. У цілковитій тиші діти слухали вірші Шевченка й Сосюри, Симоненка й Гончара у виконанні артистки філармонії Катерини Побєди. Особливе почуття викликала розповідь про зустріч двох душ — бійця, тільки-но вбитого на полі бою в АТО, і його дитини, яка у цей же час народжується. Емоційний сплеск же випав на долю заслуженого артиста України Валерія Соколика, який виконав пісні, насичені козацьким духом, любов’ю до рідної землі, до Полтави, до України. І вже здавалося, вся Полтава чує «Червону руту», голосисто підтриману залом із повним злиттям усіх сердець. Чи не є це доказом, що такий урок є сходинкою до нашого розуміння, що ми — єдина сім’я, єдина батьківщина. І вже як творчий порив — обопільне рішення зі школою придбати необхідні матеріали для військових у зоні АТО, які відразу ж були доставлені в розпорядження батальйону в Донецьку область.
Воістину праві ті, хто говорить, що один справжній артист може зробити більше, ніж сотні політиків.
— І все-таки, як вдається взяти аудиторію у свої руки?
— Рецепт нескладний. Треба непомітно й правдиво привчати дітей до того, що любиш сам.
— Яка доля ваших учасників виступів?
— Їх було багато, бо теми різноманітні. Головне — приємно допомагати талантам і стежити за їхнім розвитком. Адже для артиста виступати з таким гарячим прийомом дітей, молоді — це реальне продовження їхнього творчого життя. Без цього вони страждають. Сцена допомогла їм усім вступити у вищі музичні навчальні заклади. Ангел Георгієв запрошений у Національну оперу, Аліна Філіпюк — у нашу філармонію, Дмитро Соколов став організатором багатьох музичних акцій уже як директор обласного центру народної творчості.
— У вас не виникало бажання залишити свою просвітницьку діяльність?
— Не приховую, було і є. Надто вже багато з’явилося людей з агресією в головах і душах. Відомий актор Євгеній Леонов учив свого сина в листі до нього: «Якщо заглянути людині в очі — тій, яка завжди більше віддавала, ніж одержувала, — це цілий світ. І тут початок мистецтва. Будь сприйнятливий до цих світів». Як прикро й шкода, що таких очей залишається усе менше й менше.
Від редакції: І все ж Герман Юрійович додав, що не може відійти від любителів мистецтва, ветеранів і запрошує на якісний гала-концерт Харківського академічного театру музичної комедії з цікавою програмою «Все секреты оперетты». Він готує цю музичну подію 20 жовтня у Палаці дозвілля «Листопад»
Джерело: Газета "Вечірня Полтава"
|