| Огляд |
|
|
|
|
Думки, навіяні після перегляду вистави “Поромник” (The Ferryman)
23 грудня 2024, понеділок
Поширити у Facebook
Новика в афіші Національного театру ім. Лесі Українки у постановці Кирила Кашлікова викликала резонанс у критиків та глядачів
Пʼєсу «Поромник» британський драматург Джез Баттерворт писав під враженням історії своєї дружини північноірландської актриси Лори Доннеллі. Її дядька викрали і застрелили вояки Ірландської республіканської армії, рідня вважала його зниклим безвісті, через багато років тіло знайшли.
«Поромника» вперше показали в 2017-му на малій сцені Royal Court Theatre. Потім на Бродвеї, вистава здобула найвищі театральні нагороди. Дружина драматурга Лора Донеллі грала одну з головних ролей - Кейтлін Карні.
Вчора відбулася премʼєра в Київському театрі Лесі Українки: постановка Кирила Кашлікова, сценографія Олени Дробної, композитор - Олександр Шимко, переклад Дениса Дорошевського.
Я не знаю, наскільки українські глядачі в курсі подій того часу в тій країні, на мій погляд, для осмислення всієї вистави дуже важливо розуміти не тільки текст, але й контекст.
В анотації сказано, що це «гірка притча про страшне і невідворотне».
Притча - це, звісно, дуже ок, але якщо глядач не в темі і не зовсім розуміє, що це за часи і які події так бентежать, наприклад, тітку Патрісію, які імена вона вигукує, слухаючи радіо, кого проклинає, хто всі ці люди і що взагалі з ними відбувається, важливий зміст може трохи завалитися.
1981 рік.
Голодування перебуваючих в буцегарні бійців ІРА. Маргарет Тетчер тоді скасувала окремий статус для цієї категорії вʼязнів, тим самим зрівняв їх з іншими кримінальними злочинцями. У відповідь ірландські політвʼязні почали голодування і висунули пʼять вимог. Право не носити тюремну уніформу, право не виконувати тюремну роботу, право на свободу звʼязку з іншими вʼязнями, право на один візит і лист на тиждень, право на умовно-дострокове звільнення. Тетчер не пішла на жодну поступку, не задовольнила жодну вимогу, і голодування скінчилося смертю десяти республіканців. Вони помирали один за одним, на очах у всього світу, і про них розповідали ЗМІ.
Це про них слухає тітка Патрісія - колишня активістка ІРА, це їх імена вона вигукує, більше про це у великій родині вже нікому не цікаво. В цій родині Патрісія одна така, з неї по-доброму посміхаються. Вона живе в своїй бульбашці, ненавидить все англійське, і велику англійську культуру теж, ага, і веде свою невпинну самотню боротьбу із радіо і Маргарет Тетчер в оточенні найрідніших.
Головний герой і голова великої родини Квін Карні (Олександр Кобзар) колись був вояком ІРА. А тепер він звичайний фермер і просто зараз разом з найріднішими святкує збір врожаю. Вʼязні голодують. А Квін святкує врожай.
«Я памʼятаю, Квін, яким затятим патріотом ти був. Коли народився твій перший, ти тримав його на руках і сказав мені, що заради вільної Ірландії готовий кинути це кохане дитя в огонь».
Колись Квін Керні дійсно був готовий на все зради Ірландії, зараз в нього семеро дітей, хороший дім, налагоджений побут, він фермер, і він святкує.
Багато років тому зник його брат, дружина брата Кейтлін із своїм єдиним сином живе в одному домі із родиною Квіна. Кейтлін чекає на якісь звістки від чоловіка, про чоловіка, але не вірить в його повернення.
Вона давно закохана в брата свого чоловіка, Квін давно кохає її, але вони ніколи про це не розмовляють. Роками теревенять про все на світі, тіки не про це. Про це знає священник, але ж тайна сповіді.
Дружина Квіна Мері про закоханість свого чоловіка в невістку також нічого не знає, але знає. Більшість часу Мері проводить у ліжку нагорі, вона вигадала собі якійсь хитрий вірус, і це її форма боротьби і протесту. Разом з ними мешкає ще дядько Квіна і одна дементна тітонька, прикута до візка, іноді вона виринає із забуття, щоб розказати щось цікаве.
Ця велика родина живе дружньо, весело, затишно і охайно. Кожен із своїми таємницями і скелетами, всі гарно співають і танцюють, і всі всім брешуть. А потім в болоті знаходять тіло зниклого брата із кулею в потилиці. І болото вже заходить всій цій родині у вуха й в очі.
Ця сумна історія про занепад роду, стомленість від війни і знецінення всього, що ще вчора було для тебе життєво важливим, не дуже, на мій погляд, схожа на притчу.
Колись ти був готовий покласти своє життя і навіть життя дітей заради майбутнього. Але в якійсь момент стомився і зневірився, і тепер ти - фермер і збираєш врожай, який йде на експорт. І дайте мені вже спокій.
За майбутнє вмирають твої колишні друзі, частина з них стала бандюками і звичайними злодіями. Вони теж зневірилися, стомилися й розлюдилися. Боротьба без жодних надій на перемогу - замкнене коло страждань і люті.
А твій врожай йде в Польщу, на корм худобі. Навіть врожай, вирощений тобою на твоїй землі, годиться лише для чужої скотиняки. Бо ця земля погано родить. А ти співаєш гарних пісень і пʼєш бурбон. Тебе не вистачає навіть на відверту розмову із своєю дружиною.
«Скільки разів, Мері, я чув від тебе: «Я не хочу про це говорити»?»
Я вже не памʼятаю, коли останній раз дивилася чотиригодинну виставу. Яка б так викрутила мозок. Мені, мабуть, не вистачило тут темпераменту, вся ця історія мені здалася занадто розмазаною, мені бракувало тут бурхливої внятності і неспокою.
«Наш друг Вергілій вважає, що спокою на тому світі не матимуть ті, чиї тіла не поховані, і ті, хто брешуть».
Дякую театру за те, ще підняли цей складний і важливий матеріал саме зараз, вітаю з премʼєрою, бажаю всім гарного неспокою.
Наступні покази “Поромника”(The Ferryman) відбудуться 11, 25 і 26 січня
P.S.
The Ferryman – у давній ірландській міфології це психопомп, надприродна істота, яка збирає душі померлих та супроводжує їх у потойбіччя...
ПОСТАНОВНИКИ ВИСТАВИ “ПОРОМНИК” (THE FERRYMAN):
Постановка – Кирило Кашліков
Сценографія та костюми – Олена Дробна
Композитор – Олександр Шимко
Хореографія – Ірина Клименко
Звукове рішення – Владислав Тененбаум
Художник зі світла – Ігор Головачов
Асистентка режисера – Ганна Гринчак
Помічниці режисера – Ольга Власова, Світлана Роєнко
Техніка мови – Сергій Савін
Суфлер – Лілія Пась
Переклад з англійської Дениса Дорошевського
Переклад з англійської віршів та пісень Олени О'Лір
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
Квін Карні - Олександр Кобзар
Мері Карні, дружина Квіна - Олександра Єна,
Анастасія Сердюк (Буніна)
Кейтлін Карні, невістка Квіна - Олена Сілантьєва
Тітка Патрісія Карні, тітка Квіна - Наталія Кудря,
Ніна Ніжерадзе
Дядько Патрік Карні, дядько Квіна - Юрій Гребельник, Анатолій Ященко
Тітка Меґґі Фаравей, тітка Квіна - Ксенія Ніколаєва, Олена Стефанська
Малдун, родом із Деррі - Станіслав Боклан
Френк Маґенніс, родом із Деррі - Юрій Кухаренко, Альберт Малик
Лоуренс Мелоун, родом із Деррі - Вадим Єрмішин
Том Кеттл, англієць-різнороб - Сергій Детюк, Валерій Рождественський
Отець Горріґан, священник - Олександр Ганноченко, Олег Замятін
Джеймс Джозеф (Джей Джей) Карні, старший син Квіна і Мері - Кирило Парастаєв,Павло Текучев
Майкл Карні - Олександр Греков,Оскар Костюченко
Шена Карні - Дарина Степанкова, Дар'я Хвостенко
Ойсін Карні, єдиний син Кейтлін - Іван Головко, Олег Худик
Шейн Коркоран - Захар Кермощук, Олександр Крючков
Дермід Коркоран - Михайло Ганєв, Сергій Присяжнюк
Деклан Коркоран - Олександр Горошков, Володимир Мішуков
Нуну (Нуала) Карні - Єлизавета Наумова, Катерина Худин
Мерсі Карні - Анна Детюк, Поліна Кірсанова, Софія Ковальова
Гонор Карні - Поліна Худин, Анастасія Шепель
Роль Боббі виконують: Євген Нагрудний, Северина Дорошевська, Олександр Овчаров, Кузьма Горичев, Василина Жданова, Михайло Храмцов.
Автор: Юлія Пятецька
Фото: Ірина Сомова
|