Соло для баритона. Дмитро Хворостовський: «Дуетом із Нетребко виступимо вже в лютому» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Соло для баритона. Дмитро Хворостовський: «Дуетом із Нетребко виступимо вже в лютому»
Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України
Соло для баритона. Дмитро Хворостовський: «Дуетом із Нетребко виступимо вже в лютому»
Інтерв'ю з Дмитром Хворостовським
13 грудня 2008, субота
Поширити у Facebook

Дмитро ХворостовськийУже вдруге за 2008 рік Дмитро Хворостовський збирає переповнений зал Палацу «Україна» в Києві. Його популярність, як і раніше, велика, незважаючи навіть на дорожнечу квитків (планка максимуму — близько 400 у.о.).

Хворостовський, як і раніше, виступив у супроводі зведеного складу Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України та Державного академічного камерного оркестру Росії (диригент — Костянтин Орбелян). Перед грудневим концертом Хворостовський розповів про свої симпатії в українських оперних колах, про можливий дует зі славетною Ганною Нетребко, а також згадав Лучано Паваротті.

Баритон укотре полонив публіку харизмою, гідністю й виконавською майстерністю. Його програма складається з двох блоків. У першому — популярна оперна класика, у другому — пісні радянських композиторів. Як завжди, на біс — «Очи черные» І безмежне захоплення шанувальниць.

Серед останніх новин про нього — номінація на Gremmi. Спільно з Рене Флемінг, Рамоном Варгасом, оркестром і хором нью-йоркської «Метрополітен— Опера» вони записали оперу Чайковського «Євгеній Онєгін». І претендують на цю премію в номінації «Найкращий оперний запис».

Нагадаю, що світове визнання прийшло до Хворостовського в 1989-му, коли він переміг на конкурсі Бі-бі-сі «Співак світу» у Кардиффі (Великобританія). Газета «Таймс» тоді написала: «Прийшов, заспівав, переміг».

Хворостовський багато гастролює. Хоча й каже, що «ненавидить подорожувати». Він інтроверт і весь вільний час проводить лише з сім’єю. Вже двадцять років живе в Лондоні (йому там подобається навіть клімат). Баритон не числиться в жодному з репертуарних оперних театрів Росії.

— З Большим театром чудово працювати, — каже Дмитро. — Тільки кому там комфортно?

Радянські традиції, що склалися там упродовж багатьох років, мені глибоко чужі.

Проти тамтешніх порядків протестує все моє артистичне нутро. Найвидатніші й найталановитіші артисти, перебуваючи в одному колективі, можуть рано чи пізно посваритися.

Знаєте, мені вистачило Красноярського театру опери і балету, де починав працювати в 1985 році.

Тепер ніде «офіційно» не числюся, й це дозволяє мені бути з колегами в добрих стосунках.

Ще один негатив постійного робочого місця: коли «вступаєш» до якоїсь трупи, тебе відразу починають «учити» співати й танцювати...

— Дмитре, чому ви знову вибрали для виступу палац «Україна», а не, скажімо, Національну оперу?

— Для мене немає істотної різниці, де виступати. Оренда оперного театру і палацу «Україна» коштує майже однаково.
Це для того, щоб знизити вартість квитків.

Вважаю, що краще співати в перевіреному залі, куди може потрапити більше публіки — це принаймні краще, чесніше щодо моїх слухачів.

Взагалі ж, тепер мало залів, які призначаються для вух меломанів.

А що стосується мого формату — то це справа фахівців. Адже бенефісні концерти-шоу — особливий, не зовсім академічний жанр. Та я в жодному разі не стверджую, що оперу слід співати в мікрофон.

— Багато ЗМІ вже давно прорекламували ваш спільний музичний проект із Ігорем Крутим. Коли ж нарешті представите його публіці?

— Не хочу з приводу цього багато говорити. Ще не факт, що цей задум буде реалізовано...

Адже завжди хочеться зробити щось нове й оригінальне. Тільки своє. Про проект із Крутим поки що говорити рано.

— Сьогодні у світі з російських виконавців (крім вас, звісно) дуже популярна Ганна Нетребко. З нею можуть бути спільні проекти?

— Ми вже багато разів виступали з Ганною. Наприклад, був наш концерт у Карнегі-холі.

Взагалі, дует — річ тонка. Наприклад, якщо в партнера інакше сприйняття, то твоя інтерпретація змінюється в тому самому ключі...

Я з нетерпінням чекаю, коли ми знову зустрінемося з Ганною на спільному концерті уже в лютому... Саме тоді побачу її дитину.

— Кого ви знаєте з представників української оперної школи за кордоном?

— Знаю Володимира Гришка, чув, що він нині подався в менеджмент... Зоя Христич — мій учитель, вона дуже мені допомогла на конкурсі в Тулузі.

Виступав разом із Михайлом Дідиком, Ольгою Микитенко... А Анатолій Кочерга — взагалі артист надзвичайної гідності й висоти.

Його робота в «Борисі Годунові» мене просто приголомшила. Схиляюся перед ним.

— Хто для вас — еталон в оперному мистецтві?

— Федір Шаляпін. Постать і сучасна, і неперевершена.

Він одним із перших звернувся до різних видів мистецтва. Залишив по собі яскравий слід.

Це артист найвищого рівня, неперевершеної майстерності, з приголомшливим голосом, характером. Я зараз збираю про нього інформацію.

А познайомився з його голосом ще в 19 років.

— Кажуть, ваш голос уже давно застрахований...

— Без цього не можна. Адже я маю піклуватися про свою сім’ю, навіть якщо з моїм голосом щось станеться.

Нині моє життя складається з контрактів і зобов’язань на багато років наперед.

Інколи навіть хочеться змінити цей темпоритм. Тому весь вільний час я проводжу в колі сім’ї.

— Учнів не надумали взяти до себе «на курси»?

— Ні, не маю права. Адже це — велика відповідальність. Поки що весь мій час належить моїй співочій діяльності.

А щоб працювати з учнями, потрібно просто піти на пенсію. Зараз лише інколи проводжу майстер-класи.

— Чи згодні ви з твердженням, що оперна публіка більше любить тенорів? І, як думаєте, чи з’явиться найближчим часом співак, котрий займе порожню після смерті Паваротті нішу?

— Так, Паваротті... Я залишуся шанувальником його неперевершеного таланту. З самого дитинства його голос мене зачаровував.

Такого феноменального голосу, щирого, чистого артистизму, мабуть, не було у ХХ столітті й немає в нинішньому.

Лучано вийшов за рамки оперного мистецтва. Він перейшов цю межу «закритості», ізольованості опери.

Він розвінчав міф, ніби опера — мистецтво тільки для обраних. Але навіть загальне обожнювання цього співака не врятувало його від осудження вдома.

Паваротті любили всі, але в його рідній країні заздрість і ворожість зростали пропорційно його славі. Це немислимо, та Паваротті фактично був персоною non grata у міланському «Ла Скала».

Тепер, звісно, чекаємо появи нового унікального тенора. Так, саме тенора, бо цей вид голосу впливає якось особливо на певні струни організму.

— А яку оперу ви б вибрали для екранізації? Виконали б у цьому музичному фільмі головну партію?

— Режисером навряд чи став би... А як виконавець можу проспівати в кіно все що завгодно. Я відповідаю за кожну свою партію.

Будь-яку готовий співати в кіно. Адже оперне мистецтво стає наближеним до кіно. Саме за ТБ і реаліті-шоу — майбутнє.

Тепер людей чимось неживим уже не привабиш. Їх цікавить, що відбувається нині. Весь американський телевізійний ринок забитий легкотравною інформацією й поганим смаком.

Там усе поверхово. Переконаний, це не наш стиль, не треба загравати з глядачами. Потрібно вести їх «угору», а не «вниз».

— Які ще види мистецтв вам особливо близькі?

— Взагалі-то, опера об’єднує всі жанри мистецтва. Безумовно, я гуманітарій, мене цікавлять література, живопис, скульптура.

У дитинстві займався скульптурою й відтоді зараховую себе до людей цієї творчої професії. Однак потім це забулося...

— Чи бачите ви своїх дітей на оперних сценічних підмостках?

— У нашої маленької Ніночки абсолютний слух. Син Максим теж навчається співу.

І старші діти від першого шлюбу надзвичайно музикальні, вони співають у хорі... Що ж, поживемо — побачимо, не треба забігати наперед.


Автор: Катерина Константинова
Колективи: Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України
Концертний зал: Концертний зал Національного палацу культури "Україна"
Джерело: Газета "Дзеркало тижня"



Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
110125_207.jpg