Стаття |
|
|
|
|
Чому музика торкається найглибших струн нашої душі?
Чому музика справляє таке потужне враження на наші емоції? І яка еволюційна користь з цього?
25 лютого 2017, субота
Поширити у Facebook
Хто не відчував потужного впливу музики на наші емоції? Чи то ваше серце починає несамовито битися в унісон з енергійними електронним бітом у клубі, чи то клубок підступає до горла від сумної балади. Музика вражає нас у саме серце, виражаючи емоції красномовніше за будь-які слова.
Причини такого впливу, насправді, не зовсім зрозумілі. Як пише наш читач Філіп Ле Ріш: "Я розумію у чому привабливість ритму, чому нам так подобається передчуття прекрасного, подив і здійснення очікувань. Все це пояснює, чому музика така цікава. Але чому вона чіпляє нас на такому глибокому рівні, залишається для мене загадкою".
Філіп не єдиний, кого цікавило це питання. Батько теорії еволюції Чарльз Дарвін не міг знайти пояснення нашій унікальній здатності сприймати та створювати музику. Він називав цей хист "найзагадковішим, з тих, якими наділено людство".
Деякі науковці, як-от дослідник розумової діяльності Стівен Пінкер, взагалі ставили під сумнів користь цієї здібності. На його думку, музика нам подобається лише тому, що вона пов'язана з однією з найважливіших здібностей – вмінням впізнавати знайомі моделі. Сама по собі ця здатність не несе жодної користі, це своєрідна "слухова насолода".
Але, якби це й справді було так, це означало би, що мільйони людей по всьому світу марнують час на абсолютно некорисну діяльність. Якщо ви вважаєте себе одержимим музикою, знайте - це ніщо у порівнянні з африканським племенем бабінго, представники якого супроводжують будь-яку свою діяльність – від полювання на слонів до збирання меду – неймовірно складними танцями.
Антрополог Гілберт Руже, який прожив у племені деякий час у 1946 році, дізнався, що заснути під час церемонії вважається у аборигенів одним з найтяжчих злочинів. "Не буде жодним перебільшенням стверджувати, що спів і їжа мають однакове значення для виживання в цьому племені", – писав дослідник.
Саме з цієї причини, багато людей (включно зі мною) не можуть повірити, що музика є випадковим явищем в історії еволюції людства.
На щастя, існують й інші теорії. Одна з популярних концепцій полягає в тому, що музика виникла як засіб "статевого відбору". Як і хвіст павича, музичні здібності дозволяють виділитися серед інших сексуальних суперників.
Утім об'єктивних наукових доказів цієї гіпотези бракує. Дослідження 10 тисяч близнюків не виявило, що музичні здібності впливають на успіх у пошуках партнера (хоча Мік Джаггер і Гаррі Стайлс тут можуть не погодитися).
Інші гіпотези припускають, що музика виникла як рання форма спілкування. Деякі музичні елементи, насправді, нагадують емоційні вигуки наших предків. Уривчасті звуки зі зростаючою тональністю бентежать нас, тоді як повільні низькі тони мають заспокійливий ефект. І це лише два приклади.
Важливо, що такий вплив музичної тональності є універсальним як для дорослих так і дітей, незалежно від культури. І навіть тварини сприймають його подібним чином. Отже, цілком можливо, що наші предки перейняли вигуки тварин і використовували їх для висловлення емоцій, поки не виникли перші слова.
Можливо, що саме з цієї "прамови" й виникло мовлення.
Більше того, музика сприяла зміцненню соціальних зв'язків, коли люди почали жити у великих групах. Як показують дослідження, спільні танці та співи, сприяють бажанню допомагати одне одному, а також міцніше ідентифікувати себе із певною групою.
Новітні дослідження з неврології показали, що коли ви рухаєтеся синхронно з іншою людиною, сприйняття власного "я" у мозку починає розмиватися. Це ніби так, як дивитися у дзеркало. Ви починаєте вважати, що людина більше схожа на вас і що вона поділяє ваші погляди.
І хоча спільний спів або танці, звичайно, підсилюють цей ефект, для того, щоби відчути альтруїстичні бажання, достатньо просто прослухати мелодію, яка викликає приємне відчуття тремтіння (фріссон або "музичний шкірний оргазм").
Це втішний висновок для тих, чиє музичне життя, як і моє, обмежується диваном та iPod.
Зі збільшенням солідарності і меншою агресією всередині групи плем'я мало більше шансів на виживання та процвітання. Це найкращим чином ілюструють музичні практики племені бабінга. Як описує антрополог Руже, "участь у спільних співах пов'язана із певним самоприниженням, оскільки кожний учасник дійства стає єдиним цілим із групою співаків".
Об'єднуюча соціальна роль музики також простежується у робітничих піснях рабів, матросів і солдатів. Музика, дійсно, скріплює наші стосунки.
Отже, якщо музика є важливою складовою наших відносин, не дивно, що вона торкається найглибших струн нашої душі і викликає такий потужний емоційний ефект.
Кожна культура, таким чином, базуючись на цьому рудиментарному інстинкті, створює власний музичний лексикон акордів та мелодій, пов'язаних із певними почуттями.
Яким би не було походження музики, сьогодні ми пов'язуємо ту чи іншу мелодію з найважливішими подіями нашого життя. Музика стає саундтреком зачаття, вагітності, народження і похорон, і всього, що трапляється між цими віхами життя.
Недивно, що всі ми насолоджуємося цим п'янким коктейлем з почуттів і спогадів, коли чуємо улюблені мелодії.
Автор: Девід Робсон
Джерело: BBC Future
|